3. Промисловий переворот та його особливості

Незважаючи на залишки кріпосництва, що гальмували зростання продуктивних сил, розвиток капіталізму в промисловості після 1861 р. здійснювався прискореними темпами. Збільшувався попит на засоби виробництва, техніку, сільськогосподарські машини, що стимулювало розвиток промисловості. Диференціація селянства створювала ринок вільної найманої сили, посилювався процес первісного накопичення капіталу за рахунок експропріації селянства, оподаткування, викупних платежів. Отримані в такий спосіб кошти передавалися урядом у вигляді позичок, субсидій і державних замовлень промисловцям. Крім того, важливим фактором накопичення капіталу були прибутки від зовнішньої торгівлі, зокрема від експорту зернових. Так, з 1876р. до 1880р. він склав більше половини всього експорту Росії. А також вагомий внесок у розвиток промислового підприємництва зробило купецтво, швидко зростала вага іноземного капіталу.

У такий спосіб створювалися умови для розвитку капіталістичної промисловості і промислового перевороту. Як і в інших країнах формувалися фабрично-заводська система виробництва. Вона супроводжувалася впровадженням у виробництво машин нових технологій, парових двигунів.

Зменшувалася частка ручної праці. У той же час формувались нові соціальні верстви – промислова буржуазія і промислові робітники.

Промисловий переворот в Україні починався в деяких галузях ще до скасування кріпосного права. З 1825 по 1861 роки кількість підприємств збільшилася втроє. Промисловими центрами стають Харків, Луцьк, Одеса, Чернігів. Найбільш успішно розвивалося виробництво металургії. Але тоді не було необхідних умов для інтенсивного розвитку промислового перевороту.

У пореформений період він спостерігається у вугільній промисловості, у машинобудуванні, та ін. Багато галузей виробництва створювалися заново, минаючи період мануфактурного виробництва. Швидко зростає кількість фабрик і заводів, а також число промислових робітників. На відміну від промислового перевороту у західних країнах індустріальний розвиток України починався не з галузей легкої промисловості, а із сировинних галузей і важких.

У пореформений період продовжується освоєння Донецького кам’яновугільного і Криворізького залізорудного басейнів. У 1900 р. там виплавлялося в два рази більше чавуну, ніж на Уралі, що давало понад 52% усієї загальноросійської виплавки металу.

У другій половині ХІХ ст. прискорено розвивається сільськогосподарське машинобудування. Також успішно розвивалось транспортне машинобудування. Так, у 1897 р. почав випускати паровози Луганський паровобудівний завод Гартмана.

Галузева структура української промисловості була досить різноманітною. Крім важкої, одержують розвиток харчова і легка. Вони були тісно пов’язані з сільськогосподарським виробництвом (цукрова, борошномельна, маслоробна та інші).

4. Перехід до монополістичного капіталізму. Формування монополій (з 80-х рр. До і світової війни)

У 90-ті роки ХІХ ст. в основному завершується промисловий переворот в Україні. На великих підприємствах постійно збільшувалося число робітників. У 1860 р. було 2147 підприємств, де працювало 86 тис. робітників, у 1865 р. кількість великих підприємств зросла до 30310, а робітників – до 205 тис .Життєвий рівень робітників був дуже важким.

З кінця ХІХ ст. підсилюється процес концентрації виробництва. Перші акціонерні об’єднання з’явилися ще в 80 –90 –ті роки. Але після економічної кризи 1900 – 1903 рр. були створені найбільші монополії “Продвугіль”, “Продамет”, “Продвагон” та інші. За рівнем концентрації виробництва в промисловості Україна займала провідне місце у світі.

Показником промислового перевороту було залізничне будівництво. Розширення капіталістичних відносин, внутрішнього ринку, капіталістична промисловість викликали нагальну потребу у створенні транспортної системи.

Будівництво залізниць починається в 60 – ті роки і особливо інтенсивно здійснюється в 70-90 –ті роки ХІХ ст. До кінця ХІХ ст. довжина залізниць склала 1/5 усієї мережі Росії. Будівництво залізниць стимулювало розвиток таких галузей виробництва, як металургійна, кам’яновугільна, вагонобудівельна тощо.

Таким чином, слід підкреслити, що особливість промислового перевороту в Україні відзначалася деякими факторами.

1. Промисловість розвивалася як частина загальноросійської. Царат не міг забезпечити швидкого підйому продуктивних сил. Йому на допомогу приходила державна влада й іноземний капітал. Економічна політика царату була непослідовною. На початок формування фабрично-заводської системи проводився протекціонізм, тоді було потрібно. Але наприкінці ХІХ ст. вона вже перешкоджає виробництву.

2. Завдяки сприятливим умовам деякі галузі промисловості (залізорудна, вугільна та інші) розвивалися швидкими темпами на Півдні України, ніж у цілому по країні.

Значний вплив на хід промислового перевороту мав іноземний капітал. Спочатку він сприяв розвитку промисловості. Однак, надалі одержуючи великі прибутки за рахунок, в основному, експлуатації дешевої робочої сили, іноземні капіталісти не прагнули впроваджувати передову техніку і технологію, що вело до технічного відставання і затримки індустріалізації.