4. Господарство у роки Великої Вітчизняної війни та повоєнні відбудови (1941– 1950 рр.).

1 вересня 1939 р. українські землі опинились у полум’ї ІІ світової війни, з якого вийшли лише в травні 1945 р. Український народ зробив великий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною. Війна стала тяжким випробуванням не тільки для воїнів Червоної Армії, а й для всього радянського народу, українського зокрема. Перебазування на схід країни величезних матеріальних цінностей, переведення народного господарства на рейки воєнного виробництва за надзвичайних умов і в найкоротші строки стало стало дійсно всенародною трудовою перемогою.

Основою економічної і воєнної перемоги над фашизмом в роки другої світової війни була господарська система країни. Визволення України від нацистських окупантів стало наслідком об’єднаних зусиль всіх націй і самого українського народу, воєнного та економічного співробітництва народів СРСР в роки війни.

Розвиток економіки в роки війни і в післявоєнний період здійснювався екстенсивним методом, в значній мірі за рахунок якості структурних складових господарської системи. Негативний історіко-економічний досвід минулого не повинен повторюватися в господарському житті незалежної України.

Тема 3. ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ в 50-60 р.р. ХХ ст.

План.

1. Загальні риси розвитку економіки України у 50-60 рр.

2. Розвиток промисловості і транспорту. Господарські реформи 1957 та 1965 р.р.

3. Сільське господарство України.

4. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

5. Історико-економічна інформація періоду і сучасність.

1. Загальні риси розвитку економіки України у 50-60 р.Р.

Розглядаючи це питання, треба звернути увагу на такі основні факти та процеси:

а) на темпи економічного розвитку країни впливали значні фінансові витрати в умовах ідеологічної та воєнної конфронтації з країнами Західної Європи та США;

б) у структурі промисловості переважали галузі важкої індустрії. Питома вага виробництва предметів народного споживання падала;

в) значні фінансові ресурси відволікали допомога країнам соціалістичної співдружності та прорадянським режимам в Африці, , Азії, Латинській Америці.

г) з ускладненням структури та умов розвитку економіки ефективність управління (командно-адміністративної системи) падала. Почалась її криза. Господарські реформи 1957, 1965р. направлені на її пересилення, не дали очікуваних результатів.

2. Розвиток промисловості і транспорту. Господарські реформи 1957 та 1965 р.Р.

Розвиток промисловості і транспорту стримувався диспропорціями між галузями топливно-енергетичного, металургійного та машинобудівного комплексів, з одного боку, і легкою, хімічною та харчовою галузями, з іншого боку. Ріст кількості вугледобувних шахт та видобутку вугілля супроводжувався значним підвищенням його собівартості, що викликало підвищення виробничих витрат у підприємств споживачів. Разом з тим у 3-4 рази збільшився обсяг використання більш дешевих видів палива, газу і нафти.

Суттєві зрушення мали місце в електроенергетиці. Були побудовані Дніпровська, Кременчуцька, Київська та Каховська ГЕС. Основну частину енергії виробляли потужні теплостанції. Металургія розвивалась шляхом кількісного росту: з 1951 та 1965 було побудовано 28 домен і 48 мартенівських печей.

Впроваджувався механізований безперервний розлив сталі, нові технології виробництва якісних сталей. У процесі плавок використовувалось дуття, збагачене киснем, і природний газ. Поширювався киснево-конвертерний спосіб виробництва сталі. Машинобудування розглянутого періоду характеризувалось такими основними рисами:

• високою питомою вагою зношеного обладнання (22-30%);

• нераціональністю станочного парку (токарні станки складали 29 % потужностей в той час як в США – 10 %);

• уповільненим оновленням фізично та морально застарілого обладнання;

• найнижчим у промисловості коефіцієнтом змінності.

Разом з тим упроваджувались механізація та автоматизація виробничих процесів. На багатьох заводах діяли автоматичні лінії. Значні досягнення мали місця металобудування.

У хімічній промисловості вступили в дію Лисичанський хімкомбінат, Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Дніпропетровський шинний завод, Черкаський завод штучного волокна. В легкій та харчовій промисловості було побудовано 400 підприємств.

У залізничному транспорті паровий транспорт витіснявся тепловозним. Впроваджувалась електрифікація тяги.

Ускладнення економічного розвитку та наростання кризових явищ у командно-адміністративній системі викликали необхідність реформи управління економікою (1957). У ході реформи замість галузевих міністерств в основних регіонах країни створювались територіальні ради народного господарства. Та досвід показав, що новостворені ланки управління мали суттєві недоліки: місцеві інтереси часто переважали інтереси держави, підривалась загальнодержавна технічна політика, слабко розвивались міжгалузеві зв'язки, в рішенні господарських проблем панувала необмежена колегіальність. Нова спроба реформування управління мала місце в 1965 р. Ради народного господарства були ліквідовані. Знову впроваджувалась галузева система управління економікою. Серцевиною реформи була ідея переходу підприємств на господарський розрахунок. У зв'язку з цим на перший план висувались показники прибутку та реалізованої (а не валової) продукції. Та госпрозрахунок в умовах відсутності вільного ринку був формальний. Реформа не досягла мети. Криза командно-адміністративної системи продовжувала наростати.