- •1. Основні відомості про матриці.
- •2. Лінійні операції над матрицями.
- •3. Добуток матриць.
- •4. Визначники та їх обчислення.
- •5. Основні властивості визначників.
- •1. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Основні відомості.
- •2. Формули Крамера.
- •1. Обернена матриця
- •2. Матричний метод розв'язування системи рівнянь.
- •1. Ранг матриці.
- •2. Теорема Кронекера-Капеллі.
- •1. Метод Жордана-Гаусса.
- •2. Знаходження оберненої матриці методом Гаусса.
- •3. Однорідні системи рівнянь.
- •1. Основні відомості про вектори.
- •2. Лінійні операції над векторами.
- •3. Кут між векторами. Проекція вектора на вісь. Координати вектора.
- •4. Скалярний добуток.
- •3. Розкладання вектора за базисом.
- •1. Рівняння прямої.
- •2. Взаємне розміщення двох прямих.
- •1. Границя послідовності.
- •3. Властивості границь.
- •4. Нескінченно малі й нескінченно великі.
- •1. Перша чудова границя.
- •2. Друга чудова границя.
- •3. Обчислення границь.
- •1. Неперервність ф.
- •2. Т. Розриву.
- •3. Асимптоти.
- •2. Основні правила диференціювання.
- •3. Таблиця похідних.
- •4. Похідні вищих порядків.
- •1. Похідна неявної ф.
- •3. Якщо не змінює свого знака в околі т. , то задана ф. Не має локального екстремуму в т. .
- •3) То потрібне додаткове дослідження.
- •4. Найбільше і найменше значення ф. На відрізку.
- •1. Опуклість і вгнутість графіка ф.
- •2. Т. Перегину. Необхідні і достатні умови т. Перегину.
- •1. Основні поняття.
- •2. Основні властивості невизначеного інтеграла.
- •3. Таблиця інтегралів.
- •4. Безпосереднє інтегрування.
- •2. Інтегрування частинами.
- •1. Поняття функції 2-ох, 3-ох, багатьох змінних. Область визначення і множина значень.
- •2. Поняття графіка функцій двох змінних.
- •3. Поняття частиного приросту функції, повного приросту функції.
- •4. Поняття частиних похідних 1-го, 2-го порядку і техніка їх знаходження.
- •1. Поняття екстремуму функції 2-ох змінних.
- •2. Найбільше і найменше значення функції в замкненій області.
- •3. Умовний екстремум.
- •1. Оз похідної за напрямом та її знаходження.
- •2. Поняття градієнта функції та його знаходження.
- •3. Зв'язок між похідною за напрямом і градієнтом функції.
- •1. Основні поняття теорії здр.
- •3. Лінійні однорідні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •1. Якщо корені характ. Рів. (7) дійсні і різні ( ), то загальний розв'язок рів. (6) має вигляд
- •2. Якщо корені характ. Рів. (7) дійсні і рівні ( ), то загальний розв'язок рів. (6) має вигляд
- •3. Якщо корені характ. Рів. (7) комплексні ( ), то загальний розв'язок рів. (6) має вигляд
- •1. Основні поняття теорії рядів.
- •2. Властивості числових рядів.
- •3. Необхідна ознака збіжності числового ряду.
- •4. Достатні ознаки збіжності числових рядів.
- •5. Степеневі ряди.
- •6. Область збіжності степеневого ряду.
- •7. Розклад деяких функцій в ряд Тейлора.
- •8. Наближені обчислення з допомогою рядів.
1. Основні відомості про вектори.
ОЗ 1 Вектором (геометричним вектором) називається множина всіх напрямлених відрізків, що мають однакову довжину та напрямок.
Про всякий відрізок з цієї множини кажуть, що він представляє вектор . З означення випливає, що вектори можна переносити паралельно самим собі. У зв'язку з цим розглядувані вектори називають вільними.
ОЗ 2 Довжина відрізка називається довжиною (модулем, нормою) вектора і позначається символом
ОЗ 3 Два вектори та називаються колінеарними, якщо вони лежать на одній прямій або на паралельних прямих. Позначення: .
ОЗ 4 Три вектори називаються компланарними, якщо вони лежать на одній площині або на паралельних площинах.
ОЗ 5 Вектор, початок і кінець якого збігаються, наз. нульовим і позначають .
Можна вважати, що нульовий вектор має довільний напрям, а його довжина дорівнює нулю, тобто .
ОЗ 6 Ортом даного вектора наз. вектор, довжина якого дорівнює одиниці, а напрям збігається з напрямом даного вектора . Орт вектора позначають , причому і .
2. Лінійні операції над векторами.
Лінійними операціями над векторами є операції (дії) їх додавання та множення дійсного числа на вектор.
ОЗ 7 Добутком числа на вектор наз. вектор , що має довжину , і напрям якого збігається з напрямом вектора , якщо , і протилежний йому, якщо .
ОЗ 8 Протилежним вектором наз. вектор, отриманий множенням числа (-1) на вектор , тобто .
ОЗ 9 Сумою векторів і називається вектор , початок якого збігається з початком вектора , а кінець – із кінцем вектора за умови, що початок вектора збігається з кінцем вектора (правило трикутника).
Вектор , очевидно, є діагоналлю паралелограма, побудованого на векторах і (правило паралелограма).
Сумою кількох векторів є вектор, що сполучає початок першого вектора й кінець останнього за умови, що початок кожного наступного вектора збігається з кінцем попереднього (правило многокутника).
ОЗ 10 Різницею векторів і наз. суму векторів й вектора , протилежного .
Неважко переконатися, що в паралелограмі, побудованому на векторах і , одна діагональ є сумою цих векторів, а інша – їх різницею.
Теорема 1 (Необхідна й достатня умова колінеарності векторів) Два ненульові вектори колінеарні тоді й лише тоді, коли , де – деяке дійсне число.
3. Кут між векторами. Проекція вектора на вісь. Координати вектора.
Нехай задано два вектори і . Кутом між ними називають , на який потрібно повернути один із векторів, щоб його напрям збігся з напрямом іншого вектора. Вважають, що . Якщо початки векторів і не збігаютсья, то кутом між ними наз. кут між векторами і , де і .
Нехай . Проведемо через т. і прямі, перпендикулярні до вектора . Позначимо т. перетину цих прямих із вектором через і .
Проекція вектора на напрям вектора дорівнює довжині вектора , помноженій на косинус кута між векторами і :
Нехай у просторі задано систему координат і довільний вектор . Розглянемо проекції вектора на координатні осі. Нехай пр , пр і пр .
ОЗ 11 Проекції вектора на осі координат називають його координатами. При цьому записують
Довжина вектора обчислюється за формулою