Ступінь гідролізу  визначається співвідношенням:

де С_г — число молів гідролізованої солі;

С — загальне число молів солі.

Для рівноважної системи

А^- + HOH <=> HA + OH^-

а_A^- = C_c(1-), а_НА = а_ОН- = С_с∙, де С_с — концентрація солі. Тоді

О скільки 1-1, то ступінь гідролізу за аніоном можна розрахувати через іонний добуток води, константу дисоціації відповідної слабкої кислоти та концентрацію солі за формулою:

Аналогічні формули можна вивести і для солі, утвореної слабкою основою та сильною кислотою, тобто при гідролізі за катіоном:

де К_осн – константа дисоціації слабкої основи, що утворюється при гідролізі.

Д ля солі, утвореної слабкою основою та слабкою кислотою, відповідні формули мають вигляд:

3.5. ДИСПЕРСНІ СИСТЕМИ

До дисперсних систем належать мікрогетерогенні системи з дуже роз-виненою міжфазовою поверхнею, в яких одна фаза (дисперсна) більш-менш рівномірно розподілена в іншій фазі (дисперсійне середовище).

Властивості речовин у міжфазній поверхні товщиною в декілька діаметрів атомів або молекул відрізняються від властивостей всередині об’єму фази. Всередині об’єму чистої речовини сили міжмолекулярної взаємодії повністю скомпенсовані, тоді як в поверхневому шарі має місце тільки часткова компенсація (Рис.9).

Рис.9. Стан молекули всередині речовини і в поверхневому шарі

Цей факт зумовлює наявність певної потенціальної енергії міжфазової поверхні, яку називають поверхневою енергією. Вона спричиняє до концент-рації речовини однієї фази на поверхні іншої фази. Цей процес називається адсорбцією. Оскільки поверхнева енергія при цьому зменшується, процес адсорбції відбувається самочинно. Адсорбція – оборотний процес і в системі через деякий час встановлюється рівновага: адсорбція <=> десорбція.

Речовина, на поверхні якої адсорбується інша речовина, називається адсорбентом, а речовина, що адсорбується – адсорбтивом. Кількість адсор-бованої речовини залежить від величини поверхні адсорбента, концентрації адсорбтива та температури.

Чим більші поверхня адсорбента та концентрація адсорбтива, тим більша кількість речовини адсорбується. Але така залежність кількості адсорбованої речовини (Г) від концентрації (С) існує до певної межі, після чого збільшення концентрації адсорбтива вже не впливає на кількість адсорбованої речовини. (Рис.10)

Г, моль/г

С, моль/л

Рис.10. Залежність кількості адсорбованої речовини від концентрації адсорбтива

Залежність кількості адсорбованої речовини від температури для оборот-ного процесу адсорбції підпорядкована принципу Ле Шательє. Оскільки адсор-бція – процес екзотермічний, підвищення температури зміщує адсорбційну рівновагу в бік десорбції, тобто зі збільшенням температури адсорбція змен-шується.

Адсорбційні процеси відіграють суттєву роль при утворенні дисперсних систем.

Класифікація дисперсних систем. Дисперсні системи класифікують за розміром часточок дисперсної фази та за агрегатним станом дисперсної фази та дисперсійного середовища.

Найважливішою характеристикою дисперсних систем є ступінь дисперс-ності Д — величина, обернена розміру часточок дисперсної фази :

D =

У залежності від розмірів часточок дисперсної фази дисперсні системи поділяють на грубодисперсні — розмір часточок дисперсної фази 10^-5 — 10^-7 м (емульсії, суспензії) та колоїдні розчини або золі — розмір часточок дисперсної фази 10^-7 — 10^-9 м.

Якщо розмір часточок дисперсної фази менший ніж 10^-9 м, утворюются істинні розчини, або просто розчини.

Класифікація дисперсних систем за агрегатним станом дисперсної фази та дисперсійного середовища наведена в табл.3.

Таблиця 3