Текст лекції
з дисципліни: «Організація та управління службою захисту інформації»
Тема «Основні задачі та функції служби безпеки підприємства»
Лекція «Основні задачі та функції служби безпеки підприємства»
План проведення заняття
Навчальні питання
Вступ |
1. Забезпечення зовнішньої діяльності підприємства (найменування першого питання) |
|
|
|
2. Забезпечення режиму та охорони (найменування другого питання) |
3. Забезпечення інформаційної безпеки (найменування третього питання) |
Контрольні запитання. |
Забезпечення зовнішньої діяльності підприємства
Встановлення фактів несумлінної конкуренції з боку інших підприємств
Під несумлінною конкуренцією розуміється застосування в конкурентній боротьбі засобів і методів, пов'язаних з порушенням чинного законодавства, що регламентує виробничу й комерційну діяльність підприємств або норм і правил взаємовідносин між конкурентами, прийнятих на ринку.
Відомі наступні форми несумлінної конкуренції:
установлення контролю над діяльністю конкурента з метою припинення його діяльності;
установлення дискримінаційних цін та/або комерційних умов;
неправдива реклама;
таємна змова на тендерних торгах;
порушення якості, стандартів і умов поставок товарів і послуг;
підробка й виробництво оригінальних виробів, що випускаються конкурентом;
використання свого економічного потенціалу для продажу продукції за цінами нижче собівартості (демпінг) з метою підриву позицій конкурента й наступного витиснення його з ринку;
зловживання домінуючим положенням на ринку (наприклад, надмірне завищення цін або відмова здійснювати поставки);
установлення дискримінаційних комерційних умов;
поширення помилкових, неточних або спотворених відомостей, здатних заподіяти збитки господарюючому суб'єктові, або завдати шкоду його діловій репутації;
введення споживачів в оману щодо характеру, способу й місця виготовлення, властивостей та якості товару;
некоректне порівняння господарюючим суб'єктом у процесі його рекламної діяльності, вироблених або реалізованих їм товарів з товарами інших господарюючих суб'єктів;
самовільне використання чужого товарного знаку, фірмового найменування або маркування товарів;
одержання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, у т.ч. комерційної таємниці, без згоди її власника.
Збирання відомостей по кримінальних справах
Кримінальні справи, до розслідування яких підключається служба безпеки підприємства, умовно можна розділити на дві групи: збуджені у зв'язку зі здійсненням злочинів проти персоналу підприємства та злочинів проти власності засновника. Причому, якщо говорити про злочини першої групи, те обов'язковою умовою збору відомостей про них є їх зв'язок з діяльністю підприємства. Наприклад, крадіжка особистого майна у співробітника фірми сама по собі не зобов'язує співробітників служби безпеки підключатися до розслідування цього злочину, однак, у тому випадку, якщо серед цього майна виявляються документи підприємства, то ситуація кардинально змінюється. Підключення співробітників служби безпеки до розслідування кримінальних справ, по яких обвинувачується працівник підприємства здійснюється тільки за вказівкою або з дозволу керівника фірми. До найпоширеніших злочинів другої групи ставляться крадіжки, грабежі, дрібні розкрадання, підпали тощо.
Закон допускає збирання відомостей по скоєному злочину тільки після винесення постанови про порушення кримінальної справи. Разом з тим, на практиці часто з'являється значний проміжок часу (іноді в кілька діб) між моментом скоєння злочину і порушенням кримінальної справи. В таких випадках служба безпеки повинна, в порядку службового розслідування не чекаючи порушення кримінальної справи, приступити до збору відомостей по скоєному злочину, направивши при цьому в правоохоронні органи письмове повідомлення.
Розслідування фактів розголошення комерційної таємниці підприємства
Під комерційною таємницею розуміється спеціально охоронювана власником управлінська, виробнича, науково-технічна, фінансова, торговельна та інша ділова інформація, яка не є державним секретом.
Таким чином, будь-яка конфіденційна інформація, що представляє цінність для підприємства в досягненні переваг над конкурентами та отримання прибутку, може стати комерційною таємницею підприємства. Не вдаючись у методику визначення інформації, що становить комерційну таємницю відзначимо, що такого статусу вона набуває тільки після затвердження керівництвом підприємства «Переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства» і доведення його під розпис всім причетним до неї співробітникам.
Слід враховувати, що до комерційної таємниці не відносяться:
установчі документи (дозвіл про створення підприємства або договір засновників) і Устав;
документи, що надають право займатися підприємницькою діяльністю (реєстраційні посвідчення, ліцензії, патенти);
відомості, необхідні для перевірки правильності нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів у державний бюджет;
документи щодо платоспроможності;
документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, акціонерних товариствах, об'єднаннях та інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю.
По факту розголошення комерційної таємниці підприємства служба безпеки повинна проводити службове розслідування.
Збирання інформації про осіб, що уклали з підприємством контракти
Підприємство зазвичай містить два типи контрактів: комерційний (документ, що представляє собою договір поставки товарів або надання послуг) і трудовий (вид трудового договору, що представляє письмову угоду зі штатними працівниками або сумісниками). Однією з договірних умов може бути письмова згода особи, з ким підписується контракт, на збирання інформації щодо його біографічних й інших даних.
Така інформації про співробітника має включати наступні відомості:
щодо можливих правопорушень, скоєних у минулому;
щодо судових процесів по цивільних справах, у яких він виступав як позивач або відповідач;
щодо етики у взаємовідносинах з колишніми партнерами (якість виконання договорів);
випадки аморальної поведінки (зловживання алкоголем, наркотиками тощо);
думку колишніх колег і керівників про його професійні й моральні якості;
захворювання, які він переніс раніше (через призму тих службових навантажень, які заплановані на новому місці роботи);
матеріальне становище;
випадки звільнення з роботи з негативних мотивів, що не знайшли відображення в трудовій книжці;
участь в організаціях радикального спрямування, релігійних сектах тощо;
наявність значних фінансів або нерухомості сумнівного походження;
необґрунтована й нелогічна відмова від просування по службі, переведення на нове місце роботи;
сімейні проблеми, що можуть нашкодити якісному виконанню службових обов’язків ;
борги, позики тощо.
Представляється, що сукупність вищевказаних відомостей у достатній мірі може характеризувати людину й допомогти керівництву підприємства ухвалити рішення щодо доцільності подальшого з ним співробітництва.