Розлади волі

Людина з моменту народження постійно має різні потреби, спочатку найпростіші, а потім все більш різноманітні і складні, що мають значення не лише для підтримки гомеостазу, але й для самовизначення в умовах соціального середовища. Реалізація потреб була б неможливою без мотивів та різних видів і форм діяльності,, що спрямована на досягнення певної мети, тобто на задоволення потреб. Активна цілеспрямована психічна діяльність одержала назву волі. Будь-який вольовий процес визначається потребами. Цілеспрямована діяльність людини є свідомою і включає уявлення про кінцеві або передбачувані результати праці. Вольовий процес можна уявити у вигляді трьох етапів: виникнення потягу (спонукання), постановка мети і мотивація, завершення дії — здійснення мети.

Фізіологічну основу вольових дій складає умовний рефлекс. «Механізм вольової дії,— писав І. П. Павлов,— умовний, асоціативний процес, що підкорюється всім описаним законам вищої нервової діяльності». Воля — психічний акт, що детермінується умовами соціального життя, а вольова діяльність людей, яка грунтується на свідомому сприйнятті реальної дійсності, активно впливають на природу і соціальне середовище. Розлади волі проявляються у вигляді надмірної активності, в її послабленні чи розладах потягу.

Хворобливе посилення вольової активності буває у наркоманів при пошуках наркотиків, у маніакальних хворих, психопатичних осіб і має назву гіпербулія. Ця активність має однобічний характер, її продукція є хворобливою, супроводжується підвищеною балакучістю.

Послаблення вольової активності—гіпобулія—спостерігається при депресивних станах та інших формах пригнічення психічної діяльності. При депресії хворі з великим зусиллям рухаються, довго добирають і насилу вимовляють слова, віддають перевагу перебуванню у ліжку.

Відсутність вольової активності — абулія — часто поєднується з моторною загальмованістю (ступором) або мутизмом (повною німотою).

Перекручення вольової активності — парабулія — зустрічається при шизофренії та деяких хворобах, що супроводжуються зниженням інтелекту.

Потяг лежить у руслі вольових процесів, тобто визначається потребами. Потяг — складне явище, воно формується на основі безумовних рефлексів — інстинктів, які опосередковуються корою великого мозку і відбиваються у вольовій діяльності. Крім інстинктивних потреб, потяг включає в себе потреби більш високого рівня. Розлади потягу різноманітні. Серед них — послаблення і посилення харчового потягу, послаблення і посилення статевого потягу, перекручення потягу, імпульсивні потяг і дії.

Розлади харчового потягу проявляються зниженням чи відсутністю апетиту — анорексією (втратою бажання споживати їжу), відмовою від їжі. Відмова від їжі у хворого може бути пов'язана з наявністю у нього маячних ідей отруєння, самозвинувачення, нюхових чи смакових галюцинацій, ступору, тяжкої депресії, істеричного неврозу. Постійна відмова від їжі може призвести хворого до виснаження. Підвищення (посилення) харчового потягу проявляється підвищеним апетитом і почуттям голоду (булімія), а також багатоядністю (поліфагія).

Посилення статевого потягу (гіперсексуальність) часто спостерігається при маніакальних станах, при органічних захворюваннях головного мозку. Зниження статевого потягу (гіпосексуальність) буває при депресії, шизофренії, астенічних станах, неврозах.

Викривлення потягу торкаються різних інстинктів. Розлад інстинкту самозбереження проявляється прагненням нанести собі ушкодження гострими предметами, проковтнути неїстівні речі (цвяхи, голки, ложки, ножиці). Інколи це робиться через хворобливе прагнення стати об'єктом хірургічної операції для видалення проковтнутих предметів.

Зустрічається потяг до самогубства (суїцидоманія), до поїдання власних екскрементів (копрофагія). Перекручування статевого потягу (перверзії) торкаються різних форм статевого життя. Ми ж назвемо лише ті, що зустрічаються найчастіше.

Гомосексуалізм — потяг до особи однойменної статі (у жінок— лесбійське кохання).

Трансвестизм — хворобливий потяг до переодягання в одяг протилежної статі.

Ексгібіціонізм — потяг до оголення статевих органів у присутності жінок.

Садизм — потяг завдавати статевому партнеру больових відчуттів, щоб досягти статевого задоволення. Мазохізм — бажання зазнати від статевого партнера больових відчуттів.

Рідше зустрічаються такі перверзії, як педофілія — потяг до дітей, некрофілія — до трупів, зоофілія (скотолозтво)—до тварин, фетишизм — до предметів жіночого туалету і т. ін.

Імпульсивний потяг виникає раптово. За своїм змістом він вступає у протиріччя з усталеними міжособистісними і соціальними відносинами. Цим вони нагадують невідчепні ідеї. Але нездоланність прагнення до реалізації і втрата здатності боротися з потягом, що нерідко набуває кримінального характеру, відрізняють імпульсивний потяг від невідчепних станів. До імпульсивних відносяться такі видя потягу: піроманія — потяг до підпалів; клептоманія — потяг до крадіжок без корисливої мети; дромоманія— потяг до бродяжництва.

Патофізіологічні механізми розладів потягу різні. Переважання процесу гальмування в півкулях з ірадіацією на підкіркові структури відіграє роль у патогенезі зниження потягу, ступора. Парадоксальна фаза лежить в основі мутизму та інших симптомів. Клінічна практика показує, що часто складний патологічний потяг пов'язується з ураженням відповідних центрів у мозку чи на рівні гіпокампа, лімбічної системи, сітчастого утворення.