Епілепсія

Епілепсія — це полігенне захворювання, в основі якого лежить комплекс причин . Клінічні прояви епілепсії були відомі за багато віків до нашої ери. Вона належить до числа досить поширених захворювань (за даними різних авторів, на епілепсію страждають від 1 до 5 чоловік на 1000 населення). У наш час прийнято поділяти епілептичні прояви на власне епілепсію, чи епілептичну хворобу, і симптоматичну епілепсію. При симптоматичній епілепсії звичайно спостерігається лише судомний припадок, що є одним із проявів у клінічній картині органічного ураження головного мозку (травми, інфекції, пухлини, судинні захворювання та ін.).

Епілептична хвороба (раніше її називали генуїнною, есенційною, криптогенною епілепсією), на відміну від симптоматичної, характеризується більш поліморфною картиною: до неї належать, крім великих і малих припадків, безсудомні форми, психічні розлади, що гостро виникають, своєрідні зміни особистості, а в ряді випадків і специфічна недоумкуватість.

Припадки. Вони можуть виникнути і зовсім несподівано, і після провісників. В останньому випадку за декілька годин і навіть за добу до появи припадків у хворих з'являються головний біль, загальна млявість, погіршується самопочуття, виникає подразливість, тужли­вість тощо. За цими симптомами хворі часто вгадують наближення припадків. У багатьох хворих припадок починається з аури, яка за декілька секунд до виключення свідомості проявляється сенсорними, слуховими, зоровими, нюховими, смаковими, психосенсорними, вісцеральними, моторними розладами.

Отже, під аурою розуміють різноманітні психопатологічні порушення, що у кожного хворого мають стереотипний перебіг. Зорова аура проявляється раптовими зоровими галюцинаціями (вогонь, яскраве світло, різні круги, кольорові плями, фігури живих істот). При слуховій аурі хворі чують мелодії, звуки, слова. Для нюхової аури характерні незвичайні, інколи невизначені запахи. Нерідко аура проявляється своєрідними парестезіями в різних частинах тіла: повзання комах, почуття заніміння, тепла, холоду тощо. При моторній аурі хворі відтворюють стереотипні моторні акції (намагаються кудись бігти, притупують і обертаються на місці тощо).

При психосенсорній аурі навколишні предмети і власне тіло раптом здаються зміненими, весь навколишній світ сприймається як вже бачений, знайомий (чи, навпаки, ніколи не бачений, незнайомий). Вісцеральна аура дає хворим різноманітні неприємні відчуття в різних частинах тулуба чи черевної порожнини. Рідко зустрічається так звана психічна аура, під час якої хворі переживають почуття страху чи радощів.

Великий судомний припадок. Він може виникати і без аури. Хворий раптово втрачає свідомість і падає. При цьому можливі травми голови, опіки, каліцтво. Спочатку йде фаза тонічних судом: судома м'язів голосової щілини спричиняє голосний крик, хворий перестає дихати; на обличчі судомна гримаса і блідість, а потім воно стає багряно-синім; щелепи зведені, очні яблука відведені в сторону і вгору, зіниці розширюються і не реагують на світло. Тонічна фаза продовжується декілька секунд (не більше півхвилини) і змінюється фазою клонічних судом. Остання починається з відновлення дихання. У м'язах кінцівок, тулуба і обличчя виникають сильні судомні по­штовхи, як правило, синхронні і симетричні. Із рота виділяється піниста слина з червоними стяжками крові. Часто при цьому відбувається мимовільне сечовиділення і дефекація. Фаза клонічних судом продовжується 2—3 хв., після чого хворі залишаються в несвідомому (коматозному) стані протягом 15—20 хв. Епілептична кома поступово переходить у звичайний сон. Після сну хворі скаржаться на млявість, почуття загальної слаб- . кості, немочі. Можуть виникати патологічні рефлекси Бабинського, Оппенгейма, порушення координації рухів і утруднення мови (олігофазія). При тяжкому перебігу епілептичної хвороби, при її ускладненнях може виникнути так званий епілептичний стан (status epilepticus), при якому великі судомні припадки ідуть один за одним так часто, що в проміжках між ними хворі до свідомості не приходять. Епілептичний статус продовжується від декількох годин до 1—2 діб. Він являє собою значну небезпеку для життя хворого, оскільки при ньому розвивається набряк мозку, серцево-судинна недостатність і асфіксія.

Малий припадок. Як і великий, малий припадок ха­рактеризується раптовою втратою свідомості. Хворий заклякає на одному місці, але не падає, його погляд спрямований в одну точку, обличчя бліде. В окремих м'язах обличчя і верхніх кінцівок виникають короткочасні судомні посмикування, інколи спостерігаються нецілеспрямовані рухи. Малий припадок триває декілька секунд, потім свідомість швидко прояснюється і хворий продовжує перервану діяльність. Малий припадок супроводжується амнезією.

Таким чином, для епілепсії характерні наступні синдроми: пароксизм альні розлади (великі та малі припадки, абсанси, стани амбулаторного автоматизму, дисфорії), епілептичні психози, епілептичні зміни особистості та інтелекту (інертність психічних процесів, вязкість мислення, педантичність, роздратованість, афективність, торпідність, жорстокість, агресивність).