Література

1. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб: издательство «Питер», 2000. – 1024 с.

2. Ветлугина Н.П. Музыкальное развитие ребенка.. – М..: Педагогика, 1968, - 44 с.

3. Петрушин В.Л. Музикальная пеихотерапия. – М..: Просвещение, 2000, - 483 с.

4. Копытин Л.И. Теория и практика арт-терапии. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 256 с.

5. Дольпроз Ж.Е. Ритм: его воспитательное значение для жизни и искусства..

6. 2-е изд. (Театр и искусство») – М..: Педагогика, 1992. – 238 с.

7. Петрушин В.Й. Интеграция музыкальной психотерапии с ведущими направленнями в психологии.. Музика в школе. № 4, 5 - 2001., № 1 - 2002.

8. Изылькин В.М. Целительная магия музьки. СПб: «Распекс», - 2000, - 219 с.

9. Торонова А.В. Проблема бессознательного в музыкальной педагогике. М..: Педагогика, - 1997, - 344 с

Розділ 4. Методи психолого-педагогічного забезпечення навчально-виховного процесу

Лекція 11. Класифікація методів психолого-педагогічного забезпечення

Зміст поняття "метод". . Характеристика основних груп методів. Методи управління в соціальній сфері. Фактори, що визначають ефективність методів психологічної роботи. Технології психологічної роботи.

Психолого-педагогічне забезпечення передбачає застосування багатьох підходів до відповідної діяльності. Значне місце у цій роботі відводиться методам під якими пропонується розуміти певну послідовність способів взаємодії педагога і учня, спрямовану на досягнення поставленої мети шляхом вирішення назрілої проблеми. Способи взаємодії в даному випадку виступа­ють в якості прийомів.

Метод психологічної (соціальної) роботи можна подати у вигляді наступної схеми:

Розрізняють найрізноманітніші групи методів:

а) за сферою впливу: економічні, політичні, соціально-психологічні і т.д.;

б) за способом впливу:

- переконання (бесіда, розповідь, лекція, позитивний приклад);

- формування позитивного досвіду (вправа);

- корекції (заохочення і покарання);

в) за ступенем охоплення:

- індивідуальної роботи;

- групової роботи;

- роботи в мікросоціальному середовищі.

Методи індивідуальної психологічної роботи реалізуються в ситуації "один на один", коли психолог спільно з клієнтом вирішує його особистісні і соціальні проблеми. Типовими індивідуальними проблемами в практиці психологічної роботи є емоційні проблеми, сімейні та особистісні кризи, сімейні конфлікти, проблеми на ви­робництві, в школі, втрата роботи і та ін.

Найпоширенішими методами індивіду­альної психологічної (соціальної) роботи з персоналом можуть бути наступні методи:

1. Метод вирішення проблем (розроблений Х.Перлман), який ґрунтується на базовому постулаті психодинамічної концепції, згідно з яким все людське життя є "проблемно-вирішальним процесом". Завдання психолога (соціального працівника) полягає в тому, щоб допо­могти клієнту в цих обставинах. Основу психосоціального методу (запропонований Ф.Холліс) складає з'ясування причин девіантної чи дезадаптивної поведінки суб'єкта, створення "історії хвороби клієнта". Метод передбачає складну діагностику "особистості в ситуації", при зацікав­леній участі самого клієнта. Психосоціальний метод інтенсивно застосовується у ви­падках усвідомлення клієнтом своїх індивідуальних і соціальних проблем, наприклад проблем, пов'язаних із здоров'ям.

2. Метод втручання являє собою сукупність дій для полегшення сприймання клієнтом актуальних проблем. Визначення стану проблеми і точного виконання завдань - є голо­вними складовими успішного вирішення цієї проблеми. Даний метод був запропонова­ний у 1970 році Рідом і Енштейном і перевірений в результаті широкої емпіричної практики в соціальних агентствах.

3. Метод поведінкового підходу зосереджується на особистісних ресурсах навколиш­нього середовища, які можуть бути мобілізовані, щоб стимулювати та зберігати мінли­ву поведінку. В процесі допомоги клієнту модифікація поведінки здійснюється за дво­ма напрямами: оперантна зміна поведінки і респондентна зміна поведінки.

4. Метод екологічного підходу пропонує покращання взаємодії людини і навколиш­нього середовища на основі позитивного взаємообміну. "Людина - навколишнє середо­вище" розглядаються як взаємодоповнюючі системи, де людина має таке оточення, яке вона формує відповідними способами.

5. Метод психологічного підходу Ранка передбачає концентрацію уваги на процесі надання допомоги, проявляючи значно менший, ніж психоаналітики, інтерес до "дитя­чих" переживань клієнта. Воля і здатність до змін - ось ті домінанти, що лежать в ос­нові теорії і практики даного підходу.

6. Кризово-орієнтований метод являє собою комбінований метод, що використовує елементи психотерапії, практичної психології і раціональних дискусій в соціальній ро­боті. Він застосовується у випадках таких кризових станів, як тривога, почуття соро­му, провини, ворожості і та ін.

7. Раціональний метод індивідуальної соціальної роботи запропонований Г.Вернером і М.Кімді як альтернатива психоаналітичним моделям індивідуальної роботи. В його основі лежать положення когнітивної теорії і міркування, що інтенсивність дій залежить від сили волі індивіда. Мета методу полягає у зміні свідомості клієнта, яку розуміють як сукупність проявів емоцій, уяв і поведінки клієнта. Даний метод застосовується в тих випадках, коли клієнт шукає допомоги в розумінні своєї про­блемної ситуації.

8. Метод терапії реальністю був запропонований В.Глассером. Його основу складає положення про те, що людині необхідно бути любимою і відчувати свою цінність, а для цього необхідна відповідна поведінка. Мета методу полягає в тому, щоб допомогти людям зрозуміти і прийняти відповідальність за свою власну поведінку.

У практиці індивідуальної психологічної роботи використовуються й інші методи індивідуальної роботи, які застосовують до випадків агресивної поведінки, сексуаль­них негараздів, до проблем наркотичнозалежних осіб та ін. До таких видів індивіду­альної роботи можна віднести ігрову терапію, сексуальну терапію, психодраму, техніку "відрази" тощо.

Психологічна групова робота - це напрям практичної діяльності, функції якої поши­рюються на різні галузі людської життєдіяльності - від благоустрою і освіти до адап­тації і становлення.

Згідно з підходом Г.Кнопки, групова робота є практичним методом, який допомагає особистості розширювати своє соціальне функціонування і через цілеспрямований досвід групи більш ефективно справлятись із своїми індивідуальни­ми, груповими чи проблемами в мікросоціумі.

Одним із найпоширеніших методів групової психологічної (соціальної) роботи є метод інтерперсональної допомоги при роботі в малих групах, де використовується груповий кон­текст для досягнення як індивідуальних, так і групових цілей. Групова ро­бота включає різні види діяльності: розвиток цілої групи і окремого члена групи; роз­виток взаємної допомоги і підтримки членів групи; використання групового процесу для життєдіяльності групи; розвиток автономності в групі.

До основних цілей групової роботи можна віднести: посередницький обмін між клієнтами; спілкування; самоусвідомлення існуючих проблем; реалістичне оцінювання своїх проблем; прийняття соціальних норм і цінностей.

Психологінчна робота в мікросоціальному середовищі являє собою професійну допо­могу індивідам, групам, колективам, що проживають на єдиній території і мають спільні проблеми. Головними методами професійної психологічної роботи в мікросоціальному середовищі є соціальне планування, планування мікросоціального середовища, розвиток територіального самоуправління, соціальні акції в мікросоціальному середо­вищі, макропрактика.

Мікросоціальне середовище висуває специфічні вимоги до професійної компе­тенції. Серед них - уміння проводити наукові дослідження на основі соціальних, пси­хологічних, демографічних, статистичних даних; вміння правильно аналізувати і інтерпретувати одержану інформацію, щоб адекватно представляти ситуацію розвитку спільноти і її проблеми.

Ефективність використання того чи іншого методу психологічної (соціальної) роботи залежить від багатьох чинників, серед яких варто відзначити особистісні і професійні якості практичного психолога (соціального працівника), психофізіологічні особливості клієнта, рівень взаємовідносин між працівником і клієнтом, складність проблеми, що вирішується, та ін.. Слід відмітити, що жоден з методів психологічної роботи не є універсальним. Тому кінцевий результат роботи психолога перебуває у прямій залежності від вдало розробленої методики вирішення існуючої проблеми та вміння фахівця психологічної служби ви­користовувати той чи інший метод роботи.

Сукупність методів, прийомів і засобів діяльності психолога (соціального працівника) в кон­кретній ситуації становлять технологію вирішення проблеми.

г) за засобом виконання:

- педагогічні (методи перспективи, колективної діяльності, самовихован-ня);

- психологічні (методи психодіагностики, психотерапії);

- соціологічні (біографічний, анкетування, опитування, тестування).

Управління у психологічній (соціальній) роботі з персоналом розглядається як цілеспрямований систематичний вплив на систему, з метою покращання її функціонування (підви­щення ефективності її діяльності. Будь-який управлінець виконує загальні (властиві кожній особі - планування, ор­ганізація, координування, контроль, регулювання, облік, аналіз) та спеціальні (влас­тиві лише конкретній посаді - директора, заступника) функції.

Функції виконуються шляхом використання методів управління (способів впливу на учасників процесу управління).

До методів управління відносяться:

1. організаційні (інструктаж, нормування, розпорядчий акт, звільнення);

2. спеціальні (наради, конференції, з'їзди, семінари, круглі столи);

3. соціально-психологічні (формування суспільної свідомості, моральне заохочен­ня, вплив на основі традицій (дати), створення відповідного мікроклімату, ме­тоди соціологічних досліджень і т.д.);

4. економічні - методи матеріального стимулювання (премії, підвищення заробітної плати), економічне планування, бюджетне управління.

Головне в роботі будь-якого керівника, а особливо - керівника, в системі соціаль­ного захисту знайти "золоту середину".

Максим Горький рекомендував обходитись з людьми краще, ніж вони на це заслуговують."Если мы строго осудили тех, кто достоин карьі, мьі счастливей не будем, по мир онустеет старьш".

Наприклад, методами психологічної (соціальної роботи) у закладах освіти можуть бути:

1. Групова робота з школярами у позаурочний час (виконання запланованих заходів та організація дозвілля);

2. Організація занять (наприклад, ігрові уроки, проведення тренінгів в ході уроків і т.д.);

3. Співучасть і організація заходів і міроприємств (поїздки, екскурсії, свята, відпочинок у таборах);р

4. Робота з батьками, представляє інтереси батьків;

5. Професійна орієнтація і професійна підготовка, допомога у зміні професії;

6. Консультування (особливо-інтегративні форми консультування для шко­лярів, батьків і учителів;

7. Консультування навчальних груп (класів);

8. Робо­та з вчителями;

9. Робота з організаціями, планування роботи, співробітництво в галузі шкільної політики;

10. Супервізія - консультування, спрямоване на забезпеченні ефективності і якості професійної роботи;

11. Наукове обґрунтування, супровід і оцінювання.

Технології психологічної роботи з персоналом розглядаються як су­купність знань про способи і засоби здійснення певних процесів. В нашому випадку технології психологічної роботи - сукупність шляхів, методів, прийомів і засобів надання допомоги клієнтові, або вирішення проблеми.

У сфері психологічної роботи з персоналом розглядаються дві форми соціальних технологій:

1) соціальні програми, що містять певні засоби та способи діяльності;

2) саму діяльність, побудовану відповідно до таких програм.

Існує кілька підходів до класифікації психологічних соціальних технологій. Вони базуються як на диференціації об'єктів соціальної роботи, так і на визначенні змісту, способів, ме­тодів оптимального функціонування соціуму. Якщо за основу класифікації брати сфе­ри докладання зусиль та масштабність соціальних операцій, то можна визначити такі групи технологій: глобальні; інноваційні; регіональні; інформаційні; історичні; техно­логії соціальної злагоди; технології розв'язання конфліктів; політичні; адміністратив­но-управлінські; психологічні та психофізичні технології.

У вітчизняній літературі технології соціальної роботи трактуються як сукупність прийомів, методів та впливів, що застосовуються соціальними службами, окремими за­кладами соціального обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завдань соціального захисту населення.

Технології, що застосовуються в соціальній роботі, виступають переважно у формі знань (наука); знань та умінь (навчання); знань, умінь, досвіду і практики (діяльність). Діяльністний аспект трактовки соціальних технологій дозволяє визначи­ти наступні їх види: соціальний контроль, соціальну профілактику, терапію, ре­абілітацію, соціальну допомогу та захист, соціальне страхування, соціальне обслуго­вування, соціальне опікунство та соціальне посередництво.

Завдання підвищення технологічного рівня соціальної роботи складається з таких ас­пектів: структурного, функціонального, нормативного, операційного та інструментального.

Структурний аспект технологізації містить поняття керованих та некерованих соціальних ситуацій та можливої післядії (результату та наслідку). Функціональний аспект дозволяє визнати такі механізми здійснення соціальних завдань як заборона, настанова, дозвіл, обмеження, орієнтування, спрямування. Нормативний аспект технологізації соціальної роботи означає встановлення закономірностей, принципів та правил. Операційний аспект технологізації означає відокремлення певних процедур та опе­рацій та їх подальшу координацію та синхронізацію. До основних процедур належать: інституціоналізація (встановлення норм та еталонів поведінки, розробка та впровадження соціальних статусів, формування системи цінностей та ідеалів); профілактика (система дій, спрямованих на неприпущенна аномальних станів соціальної системи); контроль (система дій, що забезпечує нормальний стан соціальної системи); корекція (виправлення припущених помилок, відхилень). Інструментальний аспект технологізації передбачає усталення всіх наявних засобів та методів здійснення соціального регулювання.

Автори "Довідникового посібника з соціальної роботи" визначають 17 таких способів, а саме: нормативний, традиційно-ритуальний, кон­венціональний (неформальні зобов'язання, угоди), компаративний (соціальне порівняння), змагання, ціннісний, оціночний, статусний (вплив на статус людніш), символічний, психо­терапевтичний, соціоекологічний (вплив на життєве середовище), примушуючий, раціональ­ний (переконання), сугестивний (навіювання), стимулюючий, селекційний та ситуаційний.

Аналіз літератури з проблем соціальної роботи дозволяє нам визначити такі етапи соціальної технології: теоретичний, який передбачає обґрунтування мети і об'єкта технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів), з'ясування соціальних зв'язків між ними; методичний, який пов'язаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації результатів аналізу в вис­новки та рекомендації; процедурний, який пов'язаний із практичною діяльністю з апробації обраної послідовності використання інструментарію.

Структура змісту технологій соціальної роботи визначається наявністю науково обґрунтованої програми (проекту), в межах якої розв'язується певна проблема; зада­ного алгоритму як системи послідовних операцій на шляху досягнення результату; певного стандарту (нормативу) діяльності як критерію успішності.

Аналіз складових поняття "технологія соціальної роботи" дозволив нам запропону­вати такі компоненти як первинне та загальне цілепокладання, пошук джерел інфор­мації, її збирання, аналіз та обробка, вибір можливих варіантів дій, уточнення мети та вибір інструментарію; прийняття рішення та організаційно-процедурна робота що­до його здійснення.

Особливостями технології психологічної (соціальної) роботи є:

1. динамічність (гнучкість), яка проявляється в постійній зміні змісту та форми роботи фахівця з клієнтом;

2. неперервність, що визначається потребою постійної підтримки контакту з клієнтом;

3. циклічність, тобто стереотипне, закономірне повторення етанів, стадій процесу в роботі з клієнтами;

4. дискретність соціальної роботи як технологічного процесу, яка проявляється в нерівномірному ступені впливу на клієнта па різних етапах діяльності.

Соціальні технології - це сукупність способів професійного впливу па соціальний об'єкт з метою його покращання, забезпечення оитимізації функціонування при мож­ливому тиражуванні даної системи впливу.

Багатоваріантність класифікації соціальних технологій дозволяє нам визначити такі основні види соціальних технологій:

1. правового забезпечення функціонування суспільства;

2. політичні технології адміністративгю-владного регулювання;

3. економічного функціонування суспільства, розвитку власності;

4. інформаційного забезпечення засобами масової інформації та комп'ютерної мережі; духовно-культурного розвитку;

5. забезпечення соціального функціонування суспільства.

Технології психологічної (соціальної) роботи слід розглядати саме як технології забезпечення соціального функціонування суспільства.

Тому визначення соціальних технологій може бути в кожному з компонентів психологічної роботи: як науці; як в циклі навчаль­них дисциплін івиді професійної діяльності.

Література

1. Бочарова В.Г. Педагогика социальной работьі. -М.,1990.

2. Василькова Ю.В. Методика работьі социального педагога: Учебпое пособие для студ. вьісш. пед. учеб. заведений. - М.,2001. -160с.

3. Лекции по технологи социальной работьі: В 3-х ча-стях /Под ред. Е.Й.Холостовой. - М.,1998. - 494с.

4. Основи социальной работьі: Учебник / Оте. ред. П.Д.Павленок. - М.,1998. -368с.

5. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.Й.Холостовой. - М.,1997. - 424с.

6. Социальпая педагогика: Курс лекций / Под ред. М.А.Галагузовой. - М.,2000. - 416с.

7. Фирсов М.В. Студенова Е.Г. Теория социаль­ной работьі. - М.,2000. - 432с

8. Щуркова Н.Е. Новьіе технологии воснитательного процесса. - М.,1994. - 132с.

9. Криворучко П.П., Осьодло В.І., Терещенко Л.Ф. Психологічна робота у миротворчих операціях: Навч. посіб. – К.: НАОУ, 2004. – 284 с.

10. Криворучко П.П. Психологічна служба: Навч. посіб. – К.: КиМУ, 2005. – 346 с.