1. Природа конфліктів, їх типологія та структура.

Питания природи конфлікту хоча і здається простим, проте це зовсім не так, бо природа людини досить складна, а розуміння суті конфлікту пов'язане з пізнанням його у тісному взаемозв'язку з психологією та діями людини, її цінностями і оцінками.

Вітчизняна наука довгий час обходилася без поняття конфлікту. Ні теоретично, ні практично наше суспільство у недалекому минулому не було підготовлено до вивчення та урегулювання цього явища. В наш час зрозумівши проблемність буття вважається, що конфлікт став одним із важелів змін у житті, тому виникла потреба у відповідній методології та теорії конфлікту.

В даний час чітко визначено, що конфлікти охоплюють всі види та рівні відносин людей між собою та людей з дійсністю. Найбільша кількість конфліктних ситуацій в суспільстві назріває в кризовий період, в так звані перехідні періоди розвитку суспільств. Безконфліктності історія людського суспільства не знала і небуде ніколи знати. Завдання науки конфліктології сьогодні - домогтися, щоб конфлікти стали регульованими. Тому їх необхідно вивчати та розумно вирішувати в інтересах зацікавлених сторін.

Арістотель, Платон, Гоббс, Фрейд, по суті, першими описали конфлікт, характеризуючи його, як визначний феномен суспільного розвитку та соціальної дії, хоча кожен із авторів виходив із свого власного наукового інтересу.

Структура конфлікту.

В структурі конфлікту виділяють: інцидент зіткнення, з якого розпочався конфлікт.

Конфліктна ситуація - основа конфлікту, що передує йому і складається з об'єкту та різноспрямованих учасників ситуації.

Конфліктні ситуації можуть виникати як з ініціативи учасників, так і незалежно від їх бажань та волі.

Розглядаючи структуру конфлікту, доцільно визначитися з поняттями "суб'єкт" та "об'єкт" конфлікту.

Суб'єкт конфлікту - різноспрямовані соціальні сили, що намагаються реалізувати свої інтереси в умовах суперечності. Суспільні конфлікти, відповідно до рівня організованності сторін, поділяються на три великі групи: 1) міжіндивідуальні; 2) міжгрупові; 3) міжорганізаційні. У зв'язку з цим в якості суб'єктів конфлікту можуть виступати індивіди, малі і великі групи, формальні й неформальні організації. Конфліктні відносини між ними можуть виникати в економічній, політичній, культурній, релігійній та інших сферах. Суб'єкти конфлікту можуть реалізуватися, у вигляді політизованих, соціальних, економічних та політичних груп тиску, злочинних угруповань, що усвідомлюють і домагаються своєї мети.

Об'єкт конфлікту - те, через що виникає конфлікт між опонентами, на що претендуе кожний з його учасників. Об'єкт конфлікту може бути матеріальним (наприклад, яка-небудь річ, престижний об'єкт, у дитячих конфліктах - іграшка) та ідеальним (наприклад, статус в колективі, правила, закони, норми та ін.). Наявність об'єкту конфлікту свідчить про можливість виникнення конфлікту. Разом з опонентами (учасниками конфлікту) і з усіма їх відношеннями та характеристиками, об'єкт конфлікту складає конфліктну ситуацію, яка завжди передує власне конфлікту і може існувати задовго до його виникнення, не проявляючись. Щоб конфлікт відбувся, потрібні дії хоча б одного з опонентів (ініціатора конфлікту), спрямовані на оволодіння об'єктом конфлікту. Тоді конфліктна ситуація перейде в конфлікт - прямо відкрите зіткнення опонентів, які претендують на один і той же самий об’єкт. Вирішення конфлікту може бути остаточним тільки в тому випадку, якщо вичерпана конфліктна ситуація навколо об’єкту конфлікту.

Мотивація конфлікту - система мотивів, що призводять до виникнення внутрішньоособистісного конфлікту, міжособистісних, міжгрупових та інших типів конфліктів.В структурі мотивації конфлікту мотиви можуть мати різний зміст і форми прояву. Мотивами міжгрупового конфлікту можуть виступати несумісні цілі діяльності окремих груп, конкуренція, суперництво, боротьба за лідерство тощо.

Передує виникненню конфліктів загострення проблем, протиріч, які стимулюють конфліктну ситуацію.

Конфліктна ситуація - це основа конфлікту, що передує йому і складається з об’єкту та учасників конфлікту різної спрямованності.

Елементами конфлікту є: передконфліктна ситуація, конфліктна ситуація, причини, учасники, принципи, методи, мотиви, шляхи, місце здійснення, прийняті рішення (документи). До складових конфлікту можна віднести: рівні (якісні, кількісні) масштаби охоплення, гострота проходження, сфера прояву та виникнення, зона конфлікту (яка часто буває розмитою, нечіткою).

Передконфліктна ситуація - це стан, у якому є передумови до виникнення конфлікту, її можна виявити, вона єсигналом конфлікту. 3 загостренням передконфліктної ситуації виникає конфліктна ситуація.

Конфліктна ситуація - це дія, яка засвідчує, що проблеми набули гостроти і знаходяться у взаємодії.

Конфлікт на внутрішньоособистісному та міжособистісному рівнях завжди пов’язаний з гострими емоційними переживаннями, викликається різними причинами: зіткненням інтересів, цілей; потребами, прагненнями, діями, мотивами. При певній взаємодії виникає конфліктна реакція.

Конфліктна реакція - стан, у якому перебуває суб'єкт щодо іншого суб'єкта із зворотнім стилем поведінки, потребами суб'єкта, його ставленням до предмета інформації (мови, дії); проявляється конфліктна реакція у відкритій або прихованій формі, зовнішньо і внутрішньо. Як наслідок - позиція конфронтації: небажання, невміння, відказ, відсутність досвіду, щоб зрозуміти іншого.

Онтологічні підстави конфліктів містять у собі такі основні щаблі:

1) субстанційний - розірваність основи історичного розвитку, що проявляється в політико-економічній та соціально-політичній підставах соціальних антагонізмів;

2) сутнісний - розірваність сутності людини від способу її існування;

3) культурний - антиномічне розуміння культури в двох антагоністичних формах: чисто ідеальної та чисто матеріальної. Онтологічні підстави конфліктів породжують свою "протилежність" в гносеологічних підставах конфлікту, які є наслідком перших, але не навпаки.

Зупинимося на типології за кількістю людей.

І. За кількістю людей, які приймають участь в конфлікті, конфлікти можуть поділятися таким чином: а) внутрішньо особистісні (інтраперсональні); 6) міжособистісні (інтерперсональні);

в) внутрішньо групові (інтрагрупові);

г) міжгрупові (інтергрупові).

II. В системі управління конфлікти можуть бути розділені на такі види:

а)вертикальні управлінські конфлікти, які виникають між індивідами, що займають різні місця в ієрархії управлінських стосунків. Наприклад, конфлікт між директором фірми, школи заводу та його заступником;

б)горизонтальні управлінські конфлікти, що виникають між групами людей, які займають однакове місце в ієрархії управлінських стосунків (наприклад, між двома менеджерами).

III. За причинами, що їх породжують, управлінські а) конфлікти ролей - різне ставлення до роботи, різні цілі діяльності, різний рівень компетентності і т.ін.;

б) конфлікти бажань - потреби, інтереси, життєві плани ;

в) конфлікти цінностей та норм поведінки - в процесі соціальної взаємодії.

Можна класифікувати конфлікти за ступенем тривалості та напруги.

Бурні - швидкоплинні конфлікти. Такі конфлікти характерні яскравим забарвленням, крайніми проявами негативних відносин тих, хто конфліктує, закінчуються вони інколи важкими, навіть трагічними наслідками. В основі таких конфліктів частіше всього не глибокі протиріччя, причини, а прояви особливостей характеру, темпераменту, нервової системи осіб. Прогноз вирішення таких конфліктів в основному благосклонний.

Гострі - довготривалі конфлікти. Виникають такі конфлікти тоді, коли ' протиріччя досить глибокі, стійкі, важкопримиримі. Конфліктуючі сторони контролюють свої реакції та дії. Такі конфлікти вирішувати досить складно.

Слабовиражені - конфлікти, що проходять мляво. Характерно, що протиріччя носять не дуже гострий характер, або зіткнення, в яких активна лише одна із сторін, друга сторона не прагне виявити чітко свою позицію, або ж, по мірі можливості, уникає гострої конфліктної ситуації. Прогноз вирішення такого конфлікту складний. Багато що залежить від позиції ініціатора конфлікту.

Слабовиражений - конфлікт, що має швидкоплинний характер. На перший погляд, це найбільш сприятлива форма зіткнення протиріч. Проте, не завжди так, бо якщо за ним тягнеться ціла низка повторних конфліктів, то може бути поганий кінець.

Причини виникнення міжособистісних конфліктів

у студентському середовищі.

Причини виникнення конфліктів міжособистісних конфліктів у студентському середовищі можуть бути об'єктивними та суб'єктивними. Проблема вияву причин виникнення конфліктів посідає ключове місце у пошуку шляхів їх попередження та конструктивного розв'язання. Без цих знань важко розраховувати на більш-менш ефективне їх врегулювання.

Аналізуючи причини поведінки сторін у різноманітних конфліктах, неважко помітити, що всі вони зводяться до прагнення задовольнити свої інтереси. Користь, помста, ненависть, недоброзичливість, образа, незадоволеність прийнятим рішенням, бажання забезпечити себе матеріально сьогодні або в майбутньому — це лише невелика частка мотивів побутових конфліктів, які зустрічаються, наприклад, у судовій практиці. Іншою, не менш різноманітною, є, наприклад, мотивація групових конфліктів: економічні труднощі, політичні симпатії та антипатії, прагнення лідерства, національна гордість тощо. Такі ж різноманітні мотиви поведінки держав на міжнародній арені. Тобто, конфлікти можуть відображати всю складність сучасного життя.

Якщо проаналізувати достатньо велику кількість конфліктів, то (згідно з А. Анцуповим та А. Шипіловим) можна виділити такі об'єктивні причини конфліктів.[4]

Природне зіткнення значущих матеріальних і духовних інтересів людей в процесі їх життєдіяльності. Люди повинні постійно спілкуватись, вирішувати численні проблеми; в процесі взаємодії інтереси людей час від часу можуть зіткатися; це зіткнення інтересів, яке практично не залежить від їх волі та бажання, і створює об'єктив­ну основу можливих конфліктних ситуацій.

Слабка розробленість правових та інших нормативних процедур розв'язання соціальних суперечностей, що виникають у процесі'. взаємодії людей. Наприклад, в нашому суспільстві ще не розроблені ефективні, стандартні, всім відомі неконфліктні способи захисту підлеглих від свавілля начальників. Звісно, вони можуть оскаржити невірні, з їх погляду, дії начальника. Але процедура такого оскарження є малоефективною. Тому підлеглі реально користуються цією можливістю у крайніх випадках. У більшості передконфілктних ситуацій вони або поступаються, або йдуть на конфлікт.

Нестача значущих для нормальної життєдіяльності людей матеріальних і духовних благ. Те, що ми живемо у суспільстві різноманітних дефіцитів, помітно впливає на життя людей, кількість і характер конфліктів між ними. Сьогодні головним дефіцитом стали гроші. Якщо в організації з'являється можливість одержати роботу для декількох співробітників, за яку добре платять, то виникають природні конфлікти між тими, хто одержить цю роботу, та іншими робітниками. Розподіл житла, премій, зарубіжних відряджень, інших матеріальних і духовних ресурсів є об'єктивно конфліктним процесом.

В усякому міжособистісному конфлікті існують, як мінімум, два учасники і визначена конкретна ситуація їхньої взаємодії, у якій відбувається початковий інцидент і розвиваються його наслідки.

Для виявлення причин конфліктів потрібний всебічний і глибокий аналіз як дій, позицій і психологічних особливостей його учасників, так і обставин, що виникають у ситуації їхньої взаємодії.

Побачити безпосередні причини і джерела міжособистісних конфліктів можна, звернувшись до базових потреб людини. Тут маються на увазі потреби в їжі, сексі, прихильності, безпеці, самоповазі, справедливості, доброті й ін. Коли вони чи придушуються з'являється погроза їхньому задоволенню, тоді продукується напруга і виникають конфлікти між людьми. У цьому випадку людина вбачає в поводженні тих, хто, на його думку, наносить йому збиток, прояв агресивності, егоїзму, чи категоричності переваги над собою.

Конфліктологи, звертаючи до рушійних сил і мотивації міжособистісних конфліктів, розрізняють ресурсні та ціннісні конфлікти.[4]

Ресурсні конфлікти пов'язані з розподілом засобів життєдіяльності (матеріальних засобів, території, часу і т.д.).

Представляється доцільною класифікація, що виділяє наступні групи основних причин конфліктів:

Обмеженість ресурсів – їх якісна і кількісна сторона;

Різні аспекти взаємозалежності (повноваження, влада, завдання й інші ресурси; у приведеному вище прикладі – це взаємозалежність у задоволенні сексуальних потреб);

2. розходження з метою;

3. розходження в представленнях і цінностях;

4. розходження в манері поводження і життєвому досвіді;

5. незадовільні комунікації;

6. особистісні особливості учасників зіткнень.

Дана класифікація гарна тим, що дозволяє зрозуміти джерела конфліктів і ту сферу, де вони існують.

Причини конфліктів у студентських колективах можна поділити на чотири групи:

1. Причини, які витікають із властивостей особистості студента: відсутності свідомої дисциплінованості; дезорганізаторів, егоїстів та ін.; особливості характеру (брутальність, жадібність, неврівноваженість тощо); схильність до вживання спиртних напоїв, наркотиків.

2. Причини, які витікають із властивостей особистості вихователя: слабка особиста професійна підготовка керівника, недостатнє знання основ педагогіки і психології; невміння керувати людьми і впливати на процеси, які виникають в колективах; не­гативні риси характеру вихователя; невідповідність стилю керівництва рівню зрілості особистості і колективу.

3. Причини, які витікають зі стилю керівництва: психологічна несумісність людей, протиріччя між суспільними і груповими інтересами, коли люди відстоюють тільки свої групові інтереси та ігнорують інтереси всього колективу; невідповідність сподівань як окремих особистостей, так і окремих малих соціальних груп.

4. Конфлікти, які породжені нестатутними відносинами між членами студентських груп: завищена самооцінка і негативне ставлення до оточуючих; неповне і невірне сприйняття та нерозуміння процесів, які проходять в групі, необ'єктивна оцінка можливостей товаришів і колективу в цілому.

Перелічені чотири групи причин виникнення конфліктів впливають на самооцінку особистості, її думки, погляди, прагнення, викликають негативні емоції (гнів, образу, страх, презирство), яким властива усталеність в часі і які призводять до нестатутних взаємовідносин. З метою своєчасного виявлення конфліктів і подальшого впливу на особистість практичному психологу необхідно знати і характерні ознаки конфліктних ситуацій.

Основними такими ознаками є: різка зміна ставлення студента до навчання, товаришів, викладачів і до себе особисто; часті випадки недобросовісного виконання своїх навчальних обов'язків; негативні судження про оточення; замкненість, пригніченість, відокремленість від колективу окремих осіб; збільшення кількості грубих порушень дисципліни в колективі; небажання окремих студентів виконувати вимоги диканату;[23]

У залежності від психічного стану конфлікти бувають з високим і помірним емоційним напруженням та конфлікти без особливих емоцій. Емоційно некеровані конфлікти протікають у вигляді різкої, грубої розмови, сутичок. Під впливом емоцій людина може зробити необачний вчинок, про який пізніше буде шкодувати. Науковець Я. Подоляк пише: “Будь-який конфлікт, який є динамічним явищем, проходить стадії виникнення, існування, пошуку засобів усунення і стадію затухання. Конфлікт може виникнути або стихійно, або за чиєюсь ініціативою. Виникаючи, він може одразу ж згаснути (короткочасний конфлікт), тривати певний час (тривалий конфлікт) або ж зайти у безвихідь (затяжний конфлікт). Тривалість конфлікту обумовлена невмінням сторін розв'язати його, недостатністю взаєморозуміння або занадто великою емоційністю партнерів. Затухання конфлікту проходить по-різному. Він може закінчитись без втручання третьої сторони, при повній пасивності самих учасників або за допомогою товаришів по групі”.[32]

Шляхи подолання конфліктів у студентському середовищі

Навчання та виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі освіти потребує наукового підходу до організації навчально-виховного процесу, розробки відповідних робочих навчальних програм, тематичних планів, підготовчих матеріалів складання сесестрових та випускних екзаменів, тощо.

Важливого значення у роботі із студентською молоддю в цей період, набуває продумана, цілеспрямована робота щодо профілактики і попередження розвитку конфліктів, які можуть проявлятися і значною мірою знижувати реальний рівень знань студентів, а також призводять до виникнення у окремих осіб негативних психічних станів, змін психічної діяльності, загального нездужання та перевтомлення.

Отже, не вирішені внутрішньособистісні конфлікти створюють у студента почуття безнадійності у отриманні позитивної оцінки за предмет, особистої неповноцінності, формують неадекватну поведінку та передумови до саморуйнування, нервово-психічних зривів (травм), психосоматичних захворювань.

Відомо, що в період екзаменаційної сесії можливе виникнення і міжособистісного конфлікту. Наприклад, між студентами, або викладачем і студентом та інші, що є вкрай небажаним, особливо в цей період.[5].Під міжособистісним розуміється конфлікт який розвивається і проявляється як безпосередній чи опосередкований, продуктивний чи непродуктивний. Продуктивний (конструктивний) коли опонент чи суб”єкти взаємодії не виходять за рамки ділових аргументів і стосунків. Непродуктивний - коли опоненти чи суб”єкти взаємодії в конфліктній ситуації вдаються до методів розв”язання її, принижуючи гідність іншого опонента чи партнера, загострюють конфліктну ситуацію.

Попередження конфліктів в освітянських закладах може здійснюватися двома шляхами стверджує Карамушка Л.М. За допомогою “вертикальних” управлінських дій, які реалізуються організаційними структурами, що займають вищий рівень в ієрархії управлінських стосунків, по відношенню до “нижчих” структур, а також за допомогою самостійних дій, які реалізуються керівниками освітянських установ з членами педагогічних колективів автономно, без вторгнення “вищих” управлінських органів.

Подолання конфліктів здійснюється через систему управління латентними (прихованими) конфліктами, а також подолання відкритих (реальних) конфліктів. Управління латентними конфліктами передбачає розпізнавання та усвідомлення конфліктів, що сприяє зняттю внутрішньої напруги у сторін конфлікту, пошуку шляхів розв”язання конфлікту ще на ранніх етапах його розгортання , виявленню помилкових конфліктів. Подолання відкритих конфліктів здійснюється в результаті обходу конфлікту та фактичного його розв”язання. Обхід конфлікту необхідний тоді коли успішне розв”язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту із стану напруги,їх відходу від конфронтації.Фактичне розв”язання конфлікту являє собою усунення відкритого конфлікту в результаті врахування або реалізації інтересів однієї або обох сторін конфлікту.

І накінець деякі поради викладачам вузу, щодо своєчасного попередження конфліктів в період екзаменаційної сесії. Аналіз літератури за проблемою свідчить про наявність розроблених підходів щодо взаємовідносин в навчальному закладі [3]. Серед них - звернення до викладачів:

• потрібно завжди пам”ятати, що кожний студент перш за все – особистість та індивідуальність;

• використовуйте усі позиції спілкування як по вертикалі, так і по горизонталі з врахуванням ситуації та особистісних якостей студента;

• поважайте прагнення студентів до особистої точки зору;

• не очікуйте оцінки з боку студента,а намагайтесь побачити себе з боку очима студента;

• намагайтесь зрозуміти причину негативної (конфліктної) поведінки студента;

• намагайтесь використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації;

• слідкуйте за інтонацією свого голосу, його тембром, мімікою, жестами, поглядом очей студента;

• недозволяйте собі недоброзичливості, грубості, неуважності в ході спілкування зі студентом на екзамені.

Заходи профілактики конфліктів у вищому навчальному закладі в період екзаменаційної сесії

Навчання та виховання студентської молоді у вищому навчальному закладі освіти потребує наукового підходу до організації навчально-виховного процесу, розробки відповідних робочих навчальних програм, тематичних планів, підготовчих матеріалів складання сесестрових та випускних екзаменів, тощо.

Важливого значення у роботі із студентською молоддю в цей період, набуває продумана, цілеспрямована робота щодо профілактики і попередження розвитку конфліктів, які можуть проявлятися і значною мірою знижувати реальний рівень знань студентів, а також призводять до виникнення у окремих осіб негативних психічних станів, змін психічної діяльності, загального нездужання та перевтомлення. Як відомо це найбільш відповідальний і важкий період у житті студента. Активна розумова діяльність супроводжується високою нервово-емоційною напругою, що породжує в першу чергу внутрішньоособистісний конфлікт який може проявлятися у формі страху, переживань, стресу, депресії та ін.. Окрім того під час екзаменаційної сесії значно скорочуеться м”язова активність, що разом з емоційними перевантаженнями негативно відображається на стані серцево-судинної системи.У деяких студентів, наприклад, перед входом в аудиторію, де проходить екзамен, частота серцевих скорочень зростає до 135-145 ударів за хвилину, а артеріальний тиск підвищуеться до 140/80, 150/90 мм рт.ст. Ці показники нагадують ті, що бувають у спортсмена перед стартом. Але якщо у спортсменів вони знижуються за рахунок м”язової напруги, то у студентів такого розряду не має. Це призводить до різкого зниження працездатності у середині сесії, внаслідок чого пропадає бажання навчатися.

Серед широкого загалу проблем які підлягають дослідженню значне місце відводиться поряд з внутрішньоособистісними, міжосбистісним конфліктам які можливі у вищих навчальних закладах освіти.

Що таке внутрішньоособистісний конфлікт і як його попередити? На це питання тривалий час шукають відповіді вчені різних галузей науки (психологи,соціологи,педагоги).

На нашу думку, найбільш популярним є визначення Онищенко Г.І. - що внутрішньоособистісний конфлікт це зіткнення пртилежно спрямованих несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремого індивиду, яке пов”язане з гострими негативними переживаннями.Внутрішньоособистісний конфлікт означає боротьбу майже однакових за силою, але протилежноспрямованих потреб, прагнень, мотивів, ставлень у однієї і тієї ж людини. Що характерно і для закладів освіти. Поскільки вважається, що внутрішньоособистісний конфлікт притаманний всім людям, то виникає питання - щодо відношення кожного до нього. Якщо одні люди використовують його як поштовх до подальшого розвитку, інші навпаки, не усвідомлюють його наявності, не сприяють особистісним якісним перетворенням.

Для студентів першого, другого курсів характерним є посилення існуючих та виникнення нових внутрішньоособистісних конфліктів. Це обумовлено зміною соціального середовища, умов, побуту, вимогами вищої школи та ін. Невирішені конфлікти у першокурсників створюють відповідну базу для їх накопичення в подальшому. Внутрішньоособистісний конфлікт, на нашу думку, можливо розглядати як конфлікт самосвідомості, який являє собою протиріччя між відношенням свого ”Я” до своїх особливостей та відношенням до оточуючих. Самоусвідомлення дає можливість студенту змінити своє ставлення до оточуючих людей, оточуючого світу і до себе, свого внутрішнього світу, тобто дає можливість використовувати його для якісного розвитку особистості, зняття психічної напруги, вчасно адаптуватися до умов навчання у вузі, тощо. В умовах коли внутрішньоособистісний конфлікт не усвідомлюється, студент прагне досягти псевдогармонії за допомогою таких механізмів, як: сприймання внутрішніх процесів, начебто вони існують зовні; диференціювання в сприйнятті інформації; самоізоляції; жорсткого самоконтролю; деспотизму до себе і оточуючих; цинізму та ін.Тобто псевдогармонія є наслідком пристосування до оточуючого середовища та вироблення певної тактики поведінки. Однак, стан псевдогармонії значноюмірою є руйнівним для особистості, має нестійкий характер і призводить до періодичного загострення внурішньоособистісного конфлікту, а значить збіднення особистості. При цьому може спостерігатися і дезадаптація особистості студента, яка супроводжується постійною внутрішньою напругою, особливо в день екзамену, нерішучістю, інертністю, бездіяльністю. Можливі прояви неосвідомленої зверхності, несприйняттям відповідальності за свої негативні вчинки.

Наші спостереження показали, що незавжди ті студенти які систематично і добросовісно вивчали предмети, не пропускали занять протягом семестру – показують позитивні результати. Навпаки постійне перебування під впливом внутрішньоособистісного конфлікту визваного психічною напругою в ході підготовки до практичних, семінарських занять провокують відповідні психічні розлади і під час іспиту. Опитування 40 студентів які отримали відмінні і добрі оцінки, проведене нами, показало що більшість з них в період сесії займаються фізкультурою, витримують для відновлення сил між екзаменами повноцінний сон, переключаються для розрядки на позитивні переживання та ін.

Отже, не вирішені внутрішньособистісні конфлікти створюють у студента почуття безнадійності у отриманні позитивної оцінки за предмет, особистої неповноцінності, формують неадекватну поведінку та передумови до саморуйнування, нервово-психічних зривів (травм), психосоматичних захворювань.

Відомо, що в період екзаменаційної сесії можливе виникнення і міжособистісного конфлікту. Наприклад, між студентами, або викладачем і студентом та інші, що є вкрай небажаним, особливо в цей період. Під міжособистісним розуміється конфлікт який розвивається і проявляється як безпосередній чи опосередкований, продуктивний чи непродуктивний. Продуктивний (конструктивний) коли опонент чи суб”єкти взаємодії не виходять за рамки ділових аргументів і стосунків. Непродуктивний - коли опоненти чи суб”єкти взаємодії в конфліктній ситуації вдаються до методів розв”язання її, принижуючи гідність іншого опонента чи партнера, загострюють конфліктну ситуацію.

Причини виникнення міжособистісних конфліктів досить різнопланові. Це можуть бути помилки викладачів при оцінюванні студента під час екзамену, неосвідомлена нетактовність викладача до студента який прагне обгрунтувати відповідь, використання екзамену для вияснення відносин між студентами, або викладачем і студентом. Спричинити міжособистісний конфлікт можливо внаслідок бажання студента відстояти свою гідність використовуючи іноді індивідуальний або груповий протест проти рішення викладача. При цьому вчинки студентів проявляються яскравіше і супроводжуються досить глибокими переживаннями. Боязнь бути незрозумілим батьками, страх невдачі при намаганні проявити себе – створюють об”єктивні причини для конфлікту. Потрібно враховувати й те, що студентська група являє собою дуже складне і динамічне утворення у якому постійно трапляються якісь зміни.Загальновідомим є те, що вступаючи у взаємодію, студенти відрізняються один від одного рівнем своєї базової освіти, життєвим досвідом, особистими рисами характеру, темпераментом та іншими особливостями. Звичайно ці різниці неодмінно призводять до розбіжностей в інтересах, настроях, потребах окремих студентів, що породжує нерідко міжособистісні конфлікти. Тому перед педколективом навчального закладу, факультету, або окремої кафедри постає питання, щодо попередження та профілактики конфлікту ще до початку сесії. Аналіз літературних джерел дозволяє викласти нашу думку, щодо питання.

Вирішення низки проблем дозволить ще на початковій стадії попередити конфлікти.[6] Для цого необхідно: своєчасно вивчати індивідуально-психологічні особливості осіб схильних до конфліку; враховувати вплив особливостей студентського віку на виникнення міжособистісного конфлікту; розпізнавання бажань та потягів студента, інтересів які роблять його складним у спілкуванні; створення емоційної рівноваги у конфлікті; розробка можливих рішень потенційного конфлікту, що задовільнить обидві сторони .

Попередження конфліктів, їх профілактика досягається також в результаті управління конфліктами у навчальному закладі. До яких можливо віднести: здійснення “вищими” управлінськими органами спеціальних мір по відношенню до професорсько-викладацького складу та студентів вузу, якіб своєчасно знімали наявні проблеми що провокують конфлікт; вирішення кафедрами конфліктних ситуацій ще до початку сесісії, для чого мати інформацію про реальний стан навчання студента з попередньою його оцінкою та відношенням до навчання; врахування потреб студента і його відношення до навчання протягом семестру; введення спеціальної систем заохочень (звільнення від екзамену) для студентів які показали високі результати, ініціативу у розробці рефератів, курсових робіт, доповідей та ін.; здійснення відповідного професійно-психологічного відбору студентів до вибраної спеціальності, що дасть змогу ще під час вступу до вузу виявити індивідуально-психологічні особливості майбутнього студента; психологічна підготовка викладача до роботи у відповідному вузі з врахуванням контингенту студентів, відповідного курсу, фаху; мистецтво вилакладача, щодо своєчасного попередження конфлікту, вміння його розв”язати в разі виявлення. Педагог повинен вміти точно розрахувати міру впливу, час його найліпшого ефекту і підбирати конкретний засіб, який потрібен саме цьому студенту.

Попередження конфліктів в освітянських закладах може здійснюватися двома шляхами стверджує Карамушка Л.М. За допомогою “вертикальних” управлінських дій, які реалізуються організаційними структурами, що займають вищий рівень в ієрархії управлінських стосунків, по відношенню до “нижчих” структур, а також за допомогою самостійних дій, які реалізуються керівниками освітянських установ з членами педагогічних колективів автономно, без вторгнення “вищих” управлінських органів.

Подолання конфліктів здійснюється через систему управління латентними (прихованими) конфліктами, а також подолання відкритих (реальних) конфліктів. Управління латентними конфліктами передбачає розпізнавання та усвідомлення конфліктів, що сприяє зняттю внутрішньої напруги у сторін конфлікту, пошуку шляхів розв”язання конфлікту ще на ранніх етапах його розгортання, виявленню помилкових конфліктів. Подолання відкритих конфліктів здійснюється в результаті обходу конфлікту та фактичного його розв”язання. Обхід конфлікту необхідний тоді коли успішне розв”язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту із стану напруги,їх відходу від конфронтації.Фактичне розв”язання конфлікту являє собою усунення відкритого конфлікту в результаті врахування або реалізації інтересів однієї або обох сторін конфлікту.

І накінець деякі поради викладачам вузу, щодо своєчасного попередження конфліктів в період екзаменаційної сесії. Аналіз літератури за проблемою свідчить про наявність розроблених підходів щодо взаємовідносин в навчальному закладі [3]. Серед них - звернення до викладачів:

0. потрібно завжди пам”ятати, що кожний студент перш за все – особистість та індивідуальність;

1. використовуйте усі позиції спілкування як по вертикалі, так і по горизонталі з врахуванням ситуації та особистісних якостей студента;

2. поважайте прагнення студентів до особистої точки зору;

3. не очікуйте оцінки з боку студента,а намагайтесь побачити себе з боку очима студента;

4. намагайтесь зрозуміти причину негативної (конфліктної) поведінки студента;

5. намагайтесь використовувати вербальні та невербальні засоби комунікації;

6. слідкуйте за інтонацією свого голосу, його тембром, мімікою, жестами, поглядом очей студента;

7. недозволяйте собі недоброзичливості, грубості, неуважності в ході спілкування зі студентом на екзамені.

Використання запропонованих засобів протягом навчального семестру, а також під час сесії дозволить як студенту так і викладачу уникнути багатьох негараздів, які можливі внаслідок внутрішньоособистісного так і міжособистісного конфлікту. Будьте готові до їх попередження.

Таким чином, реалізація підходів і процедур попередження і подолання внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів у вищому навчальному закладі в період екзаменаційної сесії буде сприяти гармонізації взаємостосунків у студентській групі, а також відповідному рівню психічного здоров”я студентів і викладачів, що в кінцевому плані впливатиме на стан навчально-виховного процесу і задоволення студентів відповідною заслуженою оцінкою за предмет за яким складаються екзамени.

Використання запропонованих засобів протягом навчального семестру, а також під час сесії дозволить як студенту так і викладачу уникнути багатьох негараздів, які можливі внаслідок внутрішньоособистісного так і міжособистісного конфлікту. Будьте готові до їх попередження.

Таким чином, реалізація підходів і процедур попередження і подолання внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів у вищому навчальному закладі в період екзаменаційної сесії буде сприяти гармонізації взаємостосунків у студентській групі, а також відповідному рівню психічного здоров”я студентів і викладачів, що в кінцевому плані впливатиме на стан навчально-виховного процесу і задоволення студентів відповідною заслуженою оцінкою за предмет за яким складаються екзамени.

Будь-який конфлікт порушує нормальний хід життя студентського колективу. Ось чому дуже важливо вміти попередити його, а якщо він вже виникнув, то швидко й ефективно вирішувати, намагаючись при цьому спрямувати енергію студентів на згуртування колективу, створення здорового морально-психологічного клімату.

Найбільш типовими для студентських конфліктів є такі, що виникають через невідповідність створених уявлень з умовами і ситуаціями, що обумовлено недоліками в організації навчання і побуту студентів, а також певними обмеженнями. Найбільш доцільна стратегія відносно конфлікту виявляється не в бажанні уникнути його за будь-яку ціну, а у вмінні спрямувати протиріччя колективу, тим більше що розбіжності бувають і продуктивними, тобто допомагають вирішити наболілі проблеми, усунути недоліки, підвищувати ефективність студентської діяльності.

Якщо в колективі виникають конфліктні ситуації, значить, в ньому не створені умови для вдосконалення його організації і діяльності. Виникнення конфліктних ситуацій - явище закономірне, і в багатьох своїх проявах є однією з умов розвитку колективу, але разом з тим не можна забувати те, що будь-який конфлікт може сприйматися доброзичливо.

Конфлікт - це частіше всього небажання вирішення конфліктних ситуацій. Він травмує учасників, надовго порушує ритм життя колективу, може призвести до грубого порушення дисципліни і надзвичайної події.

Методи та методики дослідження конфліктів

Під час конфлікту психологічний стан людини зазнає таких змін, що її думки і почуття починають значно відрізнятися від її думок і почуттів у ситуаціях повсякденного життя. Ці зміни, як правило, не усвідомлюються самою людиною і мають закономірний характер: підвищення рівня емоційної збудженості та напруги; зниження здатності до раціонального опрацювання інформації; підвищення рівня навіювання і, відповідно, зменшення ступеня критичного ставлення до себе, до конфліктуючих; пригнічення раціональних способів регуляції поведінки та почуття відповідальності за свої вчинки; відчуття власної сили, могутності та анонімності своїх дій, самого себе.

Тому, на нашу думку, доцільно вивчати конфліктність особистості за методиками які є досить інформативними і валідними.

Тип поведінки в конфліктній ситуації

(тест К.Томаса; адаптований варіант Н.Грішиної)

Для більш повного і глибокого вивчення поведінки особистості у конфліктних ситуаціях нами застосований тест К. Томаса, адаптований Н.В. Грішиною, який допомагає виявити особистісну схильність до конфліктної поведінки.

В своєму підході до вивчення конфліктних явищ К. Томас робить акцент на зміну традиційного відношення до проблеми конфліктів. Вказуючи що на ранніх етапах їх вивчення широко використовувався термін “вирішення конфліктів”, він підкреслює що цей термін визначає необхідність і можливість вирішення конфліктів. Метою ж вирішення конфліктів, таким чином, був ідеальний безконфліктний стан, в якому люди живуть і працюють в повній гармонії. Однак в останній час пройшли великі зміни у відношенні фахівців до даного аспекту вивчення конфліктів. Вони виникла завдяки розумінню неможливості повного усунення конфліктів та збільшення кількості досліджень, які вказують на позитивні функції конфліктів. Враховуючи ці чинники К. Томас зосереджує увагу на наступних аспектах вивчення конфліктів: які форми поведінки в конфліктних ситуаціях характерні для людей; які з них є найбільш продуктивними чи деструктивними; яким чином можна стимулювати продуктивну поведінку.

Для описання типів поведінки людей у конфліктних ситуаціях К. Томас вважає доцільно двохмірну модель регулювання конфліктів, основними вимірами в якій є кооперація, пов’язана з увагою люди до інтересів інших людей притягнутих до конфлікту і наполегливість, для якої характерний захист своїх інтересів.

К. Томас вважає, що при уникненні конфлікту жодна сторона не досягає успіху; при таких формах поведінки, як конкуренція, уникнення, пристосування і компроміс або один з учасників залишається у виграші, а другий програє, або обидва програють, тому що йдуть на компромісні уступки. І тільки у ситуації співробітництва обидві сторони залишаються у виграші. В своєму опитувальнику по виявленню типових форм поведінки Томас описує кожний з п’яти перерахованих можливих варіантів 12 судженнями про поведінку індивіда в конфліктній ситуації. У різних сполученнях вони згруповані у 30 пар, в кожній з яких респонденту пропонується вибрати судження, яке є найбільш типовим для характеристики його поведінки у конфлікті.

Тест можна використовувати у груповому варіанті, як у сполученні з іншими тестами, так і окремо. Витрати часу – не більше 15 – 20 хвилин.

Інтерпретація результатів

Стиль конкуренції (суперництво).

Людина, використовуючи цей стиль, активна, йде до вирішення конфлікту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена в співпраці з іншими людьми, але здатна на вольові рішення. Для досягнення мети вона використовує вольові властивості. Цей стиль може бути ефективним в тому випадку, коли людина має певну владу над іншими. Однак це не той стиль який людина хотіла б використовувати у особистих стосунках. Прикладом доцільного впровадження цього стилю є:

- результат дуже важливий, людина робить велику ставку на своє рішення проблеми;

- у людини є достатній авторитет для прийняття рішення, вона впевнена що запропоноване нею рішення – найліпше;

- рішення необхідно прийняти швидко і в людини є достатня влада для цього;

- людина відчуває, що в неї нема чого втрачати і немає іншого вибору;

- людина знаходиться у критичній ситуації, яка потребує миттєвого рішення;

- людина повинна прийняти непопулярне рішення, але зараз необхідно діяти і в неї достатньо повноважень для цього кроку;

Коли людина використовує цей стиль, вона може бути не дуже популярною, але завоює прихильників, якщо він дав позитивний результат.

Стиль уникнення.

Цей підхід до конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з кім для виробки рішення проблеми чи відходить від рішення конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли зачіпається проблема, не важлива для людини, коли вона не хотіла б витрачати сили на її рішення чи коли вона не відчуває, що знаходиться у безнадійному стані. Найбільш типові ситуації, в яких рекомендується застосовувати стиль уникнення:

- напруга досить велика, людина відчуває, що рішення таке просте, що не слід витрачати на нього час;

- людина розуміє, що неможливо вирішити конфлікт на свою користь;

- вона хоче виграти час, може для того, щоб отримати додаткову інформацію чи щоб заручитися чиєюсь підтримкою;

- ситуація дуже складна, людина відчуває що вирішення конфлікту потребує досить багато від неї;

- у людини не досить влади для вирішення проблеми чи для її рішення бажаним шляхом;

- відчувається, що у інших більше шансів вирішити цю проблему;

- вирішувати проблему зараз – ризиковано, оскільки відкрите обговорення конфлікту може тільки погіршити ситуацію.

Стиль пристосування.

Він означає, що людина діє сумісно з іншою людиною, не відстоюючи власні інтереси. Цей підхід доцільно використовувати, коли результат є важливим для однієї людини та не дуже важливий для іншої. Він також корисний у ситуаціях, коли людина не спроможна одержати верх, оскільки інша людина має більшу владу. Найбільш характерні ситуації, у яких рекомендується стиль пристосування:

- людину не особливо цікавить подія;

- вона хоче зберегти мир та добрі стосунки з іншою людиною;

- людина розуміє, що результат набагато важливий для іншої людини;

- вона усвідомлює, що правда не на її боці.

Поступаючись, погоджуючись чи жертвуючи своїми інтересами, людина може пом’якшити конфліктну ситуацію.

Стиль співробітництва.

Людина приймає активну участь у розв’язанні конфлікту та відстоює свої інтереси, але намагається при цьому співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи ніж інші, однак якщо є час та рішення проблеми має достатньо важливе значення, це гарний спосіб пошуку результату і задоволення сторін. Такій підхід рекомендується використовувати при таких обставинах:

- вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін і ніхто з них не бажає повністю від неї відійти;

- у людини тісно, тривалі відношення з іншою стороною;

- в неї є час попрацювати над проблемою;

- опоненти бажають поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над виробкою рішення;

- опоненти спроможні викласти суть свої інтересів та вислухати суть своїх інтересів та вислухати один одного.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до рішення задачі пошуку та задоволення інтересів обох сторін. Однак воно потребує певних зусиль. Обидві сторони виділяють на це деякий час, вони повинні вислухати один одного і потім напрацювати альтернативні рішення. Відсутність одного з цих елементів робить такий підхід неефективним. Співробітництво серед інших стилів є самим важливим, однак воно дозволяє знайти найбільш задовольняюче обидві сторони рішення у складних і важливих конфліктних ситуаціях.

Стиль компромісу.

Використовуючи стиль компромісу, людина чимось поступається у своїх інтересах, щоб задовольнити їх у головному. Інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина знаходиться на частковому задоволенні свого бажання і бажання іншої людини. Опоненти роблять це, обмінюючись уступками та торгуючись для розробки компромісного рішення. Такі дії можуть в деякій мірі нагадувати співробітництво, однак компроміс досягається на більш поверхньому рівні: людина поступається в чомусь, інша людина також чимось поступається і в результаті вони можуть прийти до спільного рішення. Нижче перераховані типові ситуації, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

- обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

- людина хоче отримати рішення швидко, тому що в неї немає часу чи тому, що це більш економічний та ефективний шлях;

- людина може задовольнити тимчасове рішення;

- інші підходи до рішення проблеми з’явились неефективними;

- компроміс дозволить зберегти взаємовідносини.