Олігофренії

Олігофренія в перекладі з грецького (oligo — мало; phren — розум) означає недоумкуватість — стан психічного недорозвинення. Причиною олігофренії можуть бути несприятлива спадковість чи пренатальні ураження плода внаслідок гострих і хронічних інфекцій, інтоксикацій, травм материнського організму. Відомо, наприклад, що при токсоплазмозі у матері зараження плода відбувається через плаценту. Мозок плода уражається при краснусі вагітних, при наявності у плода і відсутності у матері резус-фактора.

Багато чинників, що негативно впливають на плід у період його внутрішньоутробного розвитку, ще не вияснені.

Таким чином, олігофренія етіологічно неоднорідна. Це група патологічних станів, що мають одну загальну ознаку — недорозвинення інтелекту. Причиною розумового і фізичного недорозвинення дитини також є пологові травми і тривала асфіксія плода. Мозок малюка відрізняється підвищеною чутливістю до ушкоджуючої дії інфекцій та інтоксикацін. Захворювання дитини в перші роки життя на енцефаліт, особливо коровий, чи менінгіт може несприятливо позначитися на його розумовому розвитку.

Ступінь розумового недорозвинення багато в чо­му залежить від характеру, вірулентності, елективності по відношенню до мозку патогенного чинника і від того, на якому етапі розвитку плода був уражений головний мозок. Ранні ураження призводять до більш значних дефектів психічного розвитку.

Для олігофренії характерні не тільки низький інтелект, але і погана пам'ять, порушення уваги, емоційні і вольові порушення. Інколи на фоні загального психічного недорозвинення особи, яка страждає на олігофренію, виявляють окремі гарні здібності, наприклад, роблять складні арифметичні обчислення, запам'ятовують довгі вірші тощо.

Олігофренії поділяють на недиференційовані, з нез'ясованою етіологією, і диференційовані, етіологія яких вже відома.

Зовнішній вигляд хворих на олігофренію характеризується непропорційністю тіла, асиметрією мускулатури обличчя, великим чи малим черепом. Мислення визначається недостатністю аналітичної і синтетичної діяльності. Переважають нижчі емоції, афекти недиференційовані і неповноцінні. Вольові процеси проявляються в нездатності до виконання цілеспрямованої діяльності. Психічні порушення є стабільними і зберігаються протягом всього життя. Виділяють три ступеня психічного недорозвитку: ідіотію, імбецильність і дебільність.

ЕКЗОГЕННІ ЗАХВОРЮВАННЯ.

До екзогенних психічних розладів відносять: психогенії, психічні розлади при інтоксикаціях, черепно-мозкових травмах, при інфекційних захворюваннях, соматичних та судинних захворюваннях.

Психічні розлади при гострих 1 хронічних інтоксикаціях

У сучасних умовах людині доводиться мати справу з величезною кількістю речовин, гостра і хронічна інтоксикація якими може призвести до порушення психічної діяльності. Ці порушення зумовлюються як безпосередньою дією токсину на мозкову тканину, так і різноманітними змінами метаболізму, що розвиваються внаслідок ураження отрутою внутрішніх органів.

При інтоксикаціях залежно від виду, кількості токсину, темпу його дії, стану захисних сил організму та інших умов можуть виникати різні за формою і ступенем виразності психічні порушення. Важливо знати, що для гострих масивних інтоксикацій характерним є розвиток синдромів порушеної свідомості (сопор, кома), деліріозних і аментивних станів. При хронічних інтоксикаціях розвиваються затяжні астенічні, депресивно-параноїдні та інші патологічні стани, поступово формується психоорганічний синдром і стійкі зміни особистості.

Із численних речовин, що можуть спричиняти порушення психічної діяльності, виділяють групу речовин, різних за хімічною будовою, але близьких за однією важливою властивістю — при вживанні їх розвивається звикання і патологічний потяг до цих речовин. Хворобливі зміни психіки і всього організму, що їх зумовлюють ці речовини, називають токсикоманіями. Якщо ж ці речо­вини входять до списку наркотиків, затвердженого МОЗ України, то йдеться вже про наркоманію. Патологічний потяг до алкоголю формує алкоголізм.