Маніакально-депресивний психоз

Маніакально-депресивний психоз (МДП), синоніми — циклофренія, циркулярний психоз — виникає переважно в молодому віці і характеризується періодичною зміною якісно контрастуючих фаз — маніакальної і депресивної, повним поверненням до норми в період світлих проміжків між ними і відсутністю ознак органічного ураження головного мозку. Тривалість фаз — від декількох днів до багатьох місяців, року, а в людей похилого віку— навіть довше. Світлі проміжки між фазами звичайно перевищують час перебігу фази і складають часто З—8 років. Початок того чи іншого приступу інколи збігається в часі з яким-небудь соматичним захворюванням, перевтомою чи психічною травмою. Але часто МДП розпочинається і без видимого зв'язку з екзогенними факторами. 0,5—1 % населення світу хворіє на МДП. Коли у хворого спостерігається чергування маніакальної і депресивної фаз, то говорять про біполярний перебіг МДП. Воно буває у третини хворих на МДП. Коли ж спостерігається тільки одна фаза (маніакальна чи депресивна), то має місце монополярний перебіг. Він частіше буває при депресивних фазах. Серед хворих на МДП 60—70 % складають жінки.

Маніакальна фаза. Для неї провідними симптомами є тріада Крепеліна: підвищений настрій, прискорення мови, прискорення рухової діяльності. Хворі відчувають приплив енергії і бадьорості, у них прекрасне самопочуття і стан безтурботності. Увага нестійка, у розмові хворі переходять від однієї теми до іншої. При вираженій фазі спостерігається вихор ідей, виникає багато різних планів, які звичайно лишаються нереалізованими, жодну розпочату справу хворі не доводять до кінця. Багато часу вони невтомно ходять, безугаву говорять, танцюють, співають, виконують фізичні вправи, перестав­ляють з місця на місце речі, беруться за будь-яку справу і при цьому не виявляють ознак втоми. Рухи і міміка хворих живі і виразні. Рухове збудження може досягти високого ступеня, але воно залишається цілеспрямованим, ніколи не буває безглуздим (на відміну від збу­дження при шизофренії). При розвитку картини маніакального збудження у хворих легко і з незначного приводу виникають афекти гніву, що супроводжуються агресивними діями. Спалахи гніву короткочасні і швидко змінюються підвищеним настроєм.

Для маніакальних хворих характерною є переоцінка власної особи, своїх якостей і можливостей. Вони вважають себе дотепними, винахідливими, кмітливими і талановитими людьми, переконані, що володіють музичними, поетичними, художніми та іншими здібностями. Ці хворобливі розлади мають характер маячноподібних ідей, однак на відміну від маячення величі висловлювання хворих не бувають абсолютно безглуздими, крім того, у певний період хворих можна переконати в недоречності їхніх висловлювань і переконань. Мова хворих прискорена — вимовляють до 200 слів за 1 хв. З'являються невластиві хворому в нормі характерологічні особливості — сексуальна розбещеність, марнотратство. Підвищений настрій, пси­хомоторна збудженість, переоцінка своїх сил і можливостей поєднуються зі зниженням, а інколи й повною відсутністю критики. Внаслідок цього хворі перевищують свої права, не виконують службових обов'язків, дають необгрунтовані обіцянки, привласнюють чужі речі, розтринькують державні гроші, грубо порушують правила експлуатації машин, механізмів тощо.

Депресивна (меланхолійна) фаза. Симптоми цієї фази протилежні тим, що зустрічаються при маніакальній-Це знижений настрій, загальмованість моторики і мислення. Клінічні прояви депресивної фази часто розпочинаються зі скарг на поганий апетит, безсоння, головний біль, погане самопочуття, загальну слабкість, тугу, від­сутність бажання що-небудь робити. Домінує почуття туги і тривоги. Тривога проявляється слабше, ніж туга, і буває переважно у пацієнтів похилого віку. Тугу у хворих не можна пояснити психологічними причинами, і тому вона має назву вітальної туги. Міміка хворих вира­жає глибокий сум, тривожне очікування. Брови зсунуті, куточки рота опущені, сліз немає, очі сухі, голос тихий, незвучний, інколи хворий монотонно стогне. Він сидить в одній сумній позі з похиленою головою. Коли ходить, то рухи повільні, малодиференційовані. Якщо лежить на ліжку, то обов'язково вкривається ковдрою з головою. Спостерігається симптом «останнього слова», коли депресивний хворий не відповідає на запитання лікаря при безпосередньому спілкуванні, а коли лікар відходить, то хворий іде за ним, намагається щось відповісти.

Досить часто хворі висловлюють ідеї самозвинувачення, самоприни-ження. Зокрема, вони песимістично оцінюють стан свого здоров'я, вважають себе ні на що нездатними. Згадують незначні проступки минулого життя, перебільшують їх значення, чекають за них кари. Часто у зв'язку з цими маячноподібними ідеями з'являється повна відмова від їжі. Деякі хворі скаржаться, що втратили родинні почуття, стали нечутливими і дуже важко це сприймають. Скаржаться також, що їм важко зібратися з думками, про що-небудь думати, вони нездатні читати, оскільки не запам'ятовують прочитане.

Можливі ілюзії та галюцинації, що за змістом пов'язані з емоційним фоном (похоронна музика, плач, крик). Відповідно до усіх цих хворобливих явищ у хворих виникають думки про те, що вони є тягарем для сім'ї і суспільства, всім заважають, не мають права на лікування і життя, тобто легко виникають думки про самогубство. Ці думки хворі ретельно приховують, дисимулюють, а насправді непомітно роблять все для їх реалізації. Небезпечним в цьому відношенні буває також меланхолійний вибух, який проявляється раптовим моторним збудженням, часто з суспільне небезпечними діяннями.

Вегетативна нервова система при даному захворюванні теж відповідно змінюється, що особливо помітно в депресивній фазі, яка супроводжується тріадою Протопопова—розширенням зіниць (мідріаз), закрепами, прискоренням пульсу (тахікардією). Для хворих жінок ще також типова аменорея.

Крім описаних класичних проявів МДП існують так звані атипові прояви: 1) хронічна манія, 2) кверулянтська манія, 3) спутана манія, 4) маніакальний ступор, 5) тужлива манія, 6) гнівлива меланхолія, 7) захована депресія. Назви перших двох видів манії говорять про її клінічні особливості. Спутана манія характеризується значним психомоторним збудженням і таким прискоренням асоціативного процесу, що виникає незв'язаність мови, затьмарення свідомості, а після виходу з такого стану спостерігається часткова амнезія. Спутана манія виникає після провокації МДП екзогенією або ж є результатом дуже бурхливого перебігу психозу. Маніакальний ступор являє собою змішаний стан—поєднання моторної загальмованості з підвищеним настроєм: він частіше буває при зміні фаз психозу. Тужлива манія поєднує в собі депресивний афект з психомоторним збудженням. Гнівлива меланхолія поєднує депресію з гнівливістю. Захована (маскована) депресія часто тривалий час залишається нерозпізнаною, оскільки такі пацієнти пізно попадають в поле зору психіатрів.