3.Оптимізація трансакційних витрат

Під трансакційні витрати (transaction costs) розуміють витрати, пов'язані з здійсненням операції: витрати пошуку інформації; витрати на ведення переговорів і

укладення контракту; витрати по контролю за дотриманням умов договору.

Виникнення трансакційних витрат пояснюється тим, що для здійснення

ринкової трансакції, необхідно визначити, з ким бажано укласти угоду, сповістити тих, з ким бажають укласти угоду і на яких умовах, провести попередні переговори, підготувати контракт, зібрати відомості, щоб переконатися в те, що умови контракту виконуються, і так далі.

Прагнення оптимізувати трансакційні витрати є істотним стимулом участі, як в комерційній діяльності, так і в процесі встановлення і перерозподілу права власності, тому що трансакційні витрати виникають у процесі формування господарських зв'язків між суб'єктами ринкової економіки.

Виділяють наступні категорії трансакційних витрат:

• витрати пошуку інформації про потенційних постачальників і покупців, ціни,

характеристики товарів;

• витрати, пов'язані з веденням переговорів та укладенням контракту;

• «наглядові витрати» (з контролю за дотриманням умов договору);

• витрати по юридичному захисті контракту (наприклад, судові витрати у разі його порушення).

Поняття «трансакція» (від лат. Transactio - угода) означає як ринкову угоду між самостійними підприємствами, так і будь-яке внутрівиробниче взаємодія підрозділів економічного і / або адміністративного характеру.

Логістичний аспект прийняття рішення полягає, по суті,у відповіді на питання: де вигідніше здійснювати трансакцію - всередині підприємства (не вдаючись до ринкового інструментарію) або за допомогою посередництва ринку. Поки админи - стративно управління сприяє економії трансакційних витрат,адміністративна ієрархія превалює над ринковими відносинами. У межах підприємства скорочуються витрати пошуку партнерів, зникає необхідність у постійному переукладання контрактів, при цьому економічні відносини характеризуються стійкістю і стабільністю.

Причини ж, що обмежують нескінченне зростання розміру економічної структури, такі: чим більше трансакцій організовує підприємець, тим імовірніше, що ці трансакції будуть здійснюватися в різних місцях або будуть дуже різноманітними. Це є додатковою причиною падіння ефективності зі збільшенням розміру підприємства.

Якби трансакційні витрати були відсутні взагалі, то освіта підприємств було б зайвим, а всю національну економіку (народне господарство) мало б сенс організувати як єдине виробництво. Спроба створити таку систему і була здійснена в колишніх соціалістичних країнах, що і визначався як «командна економіка ». Вихідний постулат в прийнятих нами термінах був такий: чим більше організаційна структура, тим більше економія на трансакційних витратах, отже, їх мінімум буде досягнутий, коли вся економічна система країни буде побудована на командних відносинах при повне усунення ринку.

З точки зору теорії трансакційних витрат якихось абсолютних переваг ні в адміністративної системи, ні в ринку немає. Визначення їх рівноважного стану має бути підсумком не ідеологічного, а економічного рішення. Оптимальний розмір підприємства визначається станом, у якому граничні витрати на ринкові трансакції стають рівними граничним витратам на адміністративні

(Внутрішньовиробничі) трансакції. До цього кордону переважно адміністративна організація, після неї - використання ринкових відносин з іншими самостійними суб'єктами економіки. Подібний підхід дозволяє не тільки визначити оптимальний розмір підприємства (фірми) в умовах ринкової економіки, а й вирішити ситуацію переваги існування однієї великої або декількох дрібних структур.