Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОНКУР методические_рекомендации.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
21.12.2018
Размер:
176.64 Кб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до ділової гри «КОНКУР»

з дисципліни «Економічна діагностика»

для студентів 5 курсу всіх форм навчання

спеціальності «Економіка підприємства»

Затверджено

на засіданні кафедри

економіки підприємства

Протокол № 10 від 16.04.2008

Усі цитати, цифровий і фактичний

матеріал, бібліографічні відомості

перевірені, написання сторінок

відповідає стандартам.

Зауваження рецензентів ураховані

_____________________________

(підпис укладачів)

ОДЕСА ОДЕУ 2008

Методичні вказівки до ділової гри «КОНКУР» з дисципліни «Економічна діагностика» для студентів 5 курсу всіх форм навчання спеціальності «Економіка підприємства» / Уклад. О.О. Дегтярьова, О.П. Горлова, Ю.А. Єгупов. – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008 р. – 32 с./

УКЛАДАЧІ: О.О.ДЕГТЯРЬОВА, канд.екон.наук, доцент

Ю.А.ЄГУПОВ, канд.екон.наук, доцент

О.П.ГОРЛОВА, ст.викладач

РЕЦЕНЗЕНТИ: Н.В. ДОБРОВА, канд.екон.наук, доцент

(зовнiшний рецензент)

А.Т. НИКИФОРЕНКО, доцент

А.Л. САБАДИРЬОВА, канд.екон.наук, доцент

В.Г.СЕМЕНОВА, канд.екон.наук, доцент

КОРЕКТОР : А.О. КОВАЛЬОВА

Передмова

Ділова гра „Конкур” розроблена викладачами кафедри економіки підприємства Одеського державного економічного університету для дисциплін „Економічна діагностика” і „Стратегічне управління підприємством”. В основу ділової гри покладений механізм всесвітньовідомої ділової гри Beer distribution game.

Ділова гра «Конкур» націлена на закріплення знань про конкурентне оточення підприємства та набуття навичок конкурентної поведінки, розробки конкурентної економічної політики підприємства на ринку. Ділова гра орієнтована на досить високий рівень підготовки студентів, вимагає широке коло знань у сфері суміжних економічних дисциплін, зокрема маркетингу, логістики, організації виробництва, бухгалтерського обліку тощо. Таким чином, ділова гра відповідає всім актуальним тенденціям розвитку ринкової економіки України. Набуті навички можуть бути використані студентами в їхній майбутній практичній діяльності.

Рольовий розподіл учасників у діловiй грі на різних контрагентів ринкових відносин (постачальник сировини і матеріалів, виробниче підприємство, торговий агент) дозволяє майбутнім фахівцям з економіки підприємства вийти за рамки окремого підприємства і оцінити механізм комерційних взаємодій з приводу виробництва й реалізації продукції з позиції різних суб’єктів господарчої діяльності. Контрагенти ринкових відносин представлені відповідно моделі п’яти сил конкуренції М.Портера (постачальники, підприємства, споживачі, потенційно можливі нові підприємства). Елемент несподіваності, як відображення прояву нових контрагентів на ринку, в процесі гри вносять ведучі (викладачі, що проводять ділову гру). Механізм ділової гри побудований таким чином, щоб за період гри вплив несподіваних змін могли відчути всі учасники гри.

Головним критерієм ефективності дій учасників є не тільки розмір отриманого прибутку на фоні конкурентних сторін, а також ефективність функціонування всієї економічної системи. Отже головною задачею кожного з учасників гри є така організація своєї діяльності на ринку і створення необхідних контактів з партнерами, що забезпечують максимальний прибуток. Наступна задача ставиться перед учасниками гри після її завершення: глибоке аналізування ігрової ситуації як цілісної картини, що передбачає оцінку слабких та сильних сторін своєї діяльності, діяльності конкурентів та спільників; висновки щодо взаємного впливу дій пов’язаних сторін, і загального впливу діяльності всіх учасників процесу виробництва й постачання продукції кінцевому споживачу на кінцеві результати цього ланцюга цінності.

1. Теоретичні питання iз суміжних економічних дисциплін

Кожний ринок має свій унікальний характер і структуру, але є досить багато спільного у прояві загальних економічних механізмів, тому виникає можливість використання єдиного аналітичного апарату для вияву інтенсивності та специфіки певного ринку.

Модель п’яти сил конкуренції М.Е.Портера

Згідно з дослідженням відомого англійського ученого, професора Гарвардської школи бізнесу, визнаного авторитету в області конкуренції, М.Е.Портера стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п'ятьма конкурентними силами (див. рис. 1):

Фірми з інших галузей,

що пропонують товари-замінювачі

Постачальники

Споживачі

Центральний

ринг

конкуренції

Потенційні нові конкуренти

Рис. 1. Модель п’яти сил конкуренції М.Е.Портера

  1. Суперництво між конкуруючими продавцями в одній галузі.

  2. Конкуренція з боку товарів, котрі виробляються фірмами інших галузей і є замінниками, а також конкурентоспроможних з погляду ціни.

  3. Загроза входу до галузі нових конкурентів.

  4. Економічні можливості та торгові здібності постачальників.

  5. Економічні можливості та торгові здібності покупців.

Модель п'яти сил конкуренції М.Е. Портера, подана на рис. 1, є зручним концептуальним інструментом для діагностики конкурентної напруженості на ринку і визначення важливості й потужності кожної з конкурентних сил. Стан кожної сили та їх сумісна дія визначають можливості конкретної сили в конкурентній боротьбі та її потенційний прибуток.

Використання цієї моделі є простим способом розуміння складної проблеми суті конкуренції на певному ринку, оскільки вона показує, як ці п'ять сил взаємодіють між собою, створюючи цілий спектр чинників, які в сукупності становлять конкуренцію. «Модель Портера», після її появи в 1980 р., стала найбільш відомою і широко вживаною технологією аналізу конкуренції.

Діагностика сил конкуренції на певному ринку починається з оцінки інтенсивності суперництва на «центральному рингу». Центральний ринг конкурентної «арени», де відбувається більшість дій суперництва, є місцем маневрування фірм-виробників різних версій одного і того ж товару або послуги, що змагаються. Сила, потужність, з якою продавці товару борються за сильнішу ринкову позицію в галузі, є кращим індикатором «пульсу» конкуренції.

Часто фірми, що належать до однієї і тієї ж галузі, находяться в тісній конкурентній боротьбі з фірмами в інших галузях через те, що їх продукція є хорошим замінником. Наприклад, виробники безалкогольних напоїв змагаються з продавцями натуральних соків, молока, кави, чаю, порошкових напоїв і легкого алкоголю.

Діагностика сили конкуренції, що обумовлена загрозою появи нових конкурентів, здійснюється шляхом оцінки можливої загрози з боку новачків у галузі з урахуванням двох груп чинників: 1) бар'єри для входу і 2) очікувана реакція старожилів на тих, хто вперше або знову входить до галузі.

Конкурентний вплив з боку постачальників, який може мати місце в галузі, залежить від того, наскільки важливими є ці складові витрат для покупця. Коли значна частина загальних постачань до галузі в грошовому численні скупчується в руках групи постачальників або вона може вплинути на якість продукту в галузі, виникає небезпечна для покупця ситуація: постачальники набувають переваги в партнерських відносинах і можливості впливати на фірми і галузь у цілому.

Так само як і постачальники, споживачі можуть робити певний вплив на стан конкуренції в галузі, особливо, якщо вони є фірмами і споживають чинники виробництва.

Усі п'ять сил конкуренції знаходяться в постійному русі, створюючи величезну різноманітність конкурентного середовища в галузі, і примушуючи підприємства здійснювати її моніторинг.

Оцінка вибуття запасів

Життєдіяльність суб’єктів господарчої діяльності пов’язана з постійним рухом запасів. Ефективність управління запасами є важливою складовою кінцевого результату діяльності підприємства. Різні аспекти управління запасами розглядаються в дисциплінах «Економіка підприємства» і «Організація виробництва». Ми наводимо матеріал тільки з одного питання, з яким учасники стикаються протягом усієї ділової гри: оцінка запасів.

Визначення запасів, їх склад і методи оцінки їх вибуття приводяться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запасів».

Запаси – активи, які:

  • утримуються для подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності;

  • знаходяться в процесі виробництва в цілях подальшого продажу продукту виробництва;

  • утримуються для споживання при виробництві продукції, виконання робіт і надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси включають:

  • сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності;

  • незавершене виробництво;

  • готову продукцію;

  • товари;

  • малоцінні й швидкозношувані предмети;

  • молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства (якщо вони оцінюються відповідно до даного Положення (стандарту).

Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Але підприємство стикається з певними труднощами при вирішенні питання, за якою вартістю списати запаси, оскільки запаси однойменної назви можуть поступати на підприємство за різною вартістю.

При відпуску запасів у виробництво, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

  • ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;

  • середньозваженій собівартості;

  • собівартості перших за часом надходження запасів (FIFO);

  • нормативних витрат;

  • ціни продажу.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовується тільки один з вище названих методів. Інформація про методи оцінки запасів наводиться в примітках до фінансової звітності підприємства.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується при відпуску запасів, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного. Цей метод передбачає облік фактичної собівартості по кожній конкретній одиниці запасів. Цей метод зручно застосовувати до дорогих товарів, наприклад автомобілів.

Метод середньозваженої собівартості менш трудомісткий, нiж попередній. Оцінка в даному випадку проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції по вибуттю запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом FIFO ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються (вибувають) у тій же послідовності, в якій вони поступали на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися в нормативній базі.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібною) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, отриманих у звітному місяці на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості, отриманих у звітному місяці товарів.

Вартість переданих в експлуатацію МБП виключається iз складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом терміну їх фактичного використання.

Ухвалюючи рішення щодо вибору рівня товарно-матеріального запасу, необхідно приймати до уваги такі витрати:

  • витрати на зберігання запасів;

  • витрати, пов'язані з пусконалагоджувальними роботами при зміні виду продукції, що виробляється;

  • витрати на розміщення замовлень;

  • втрати, пов'язані з браком запасу (дефіцитом).

Bullwhip effect в ланцюгу постачання

Трансформована інформація з одного кінця ланцюга постачання до іншого може призвести до падіння загальної ефективності ланцюга і його кожного окремого учасника: надмірні складські запаси, неефективне обслуговання клієнтів, втрата решти доходів, неправильне планування виробничих потужностей, неефективна організація транспортування, порушення графіків виробництва.

Ефект підхльостування (Bullwhip* effect) – це явище, яке може виникати в каналах дистрибуції. Воно виражається посиленням мінливості замовлень на продукцію в кожній подальшій ланці каналу, починаючи від кінцевого споживача і завершуючи постачальником матеріалів. Тобто, незначне підвищення збуту в роздрібній торгівлі спричиняє за собою різкіше збільшення числа замовлень підприємств роздрібної торгівлі у оптовиків і ще різкіше збільшення числа замовлень оптовиків у виробника продукції. Найбільше зростання числа замовлень в цьому ланцюгу спостерігається у постачальника сировини і матеріалів, який починає ланцюг постачань. Зазначений ефект має аналогію з помахом батога: незначний помах рукояткою батога приводить до великих коливань гнучкої частини батога. Звідси назва ефекту.

Наявність ефекту підхльостування вказує на недостатню синхронізацію діяльності серед учасників ланцюга постачань.

На посилення мінливості попиту в ланцюгу постачань можуть впливати п'ять чинників:

  • періодичність прогнозування попиту,

  • час виконання замовлення (період між моментом розміщення замовлення і моментом отримання виробу за ним),

  • обсяг замовлення (розмір замовленої партії),

  • коливання ціни,

  • гра дефіцитом.

Звичайне поповнення запасу ініціюється в момент, коли рівень запасу досягає такої розрахункової величини (точка чергового замовлення):

Середня денна прогнозована потреба х Час виконання замовлення +

+ Резервний запас

Звідси витікає, що підвищення прогнозованої потреби і збільшення часу виконання замовлення, а також збільшення коливань часу виконання замовлення стимулюють ефект підхльостування в ланцюзі постачань.

Обсяг замовлення встановлюється найчастіше методом «максимум-мінімум». Крім того, на обсяг замовленої партії може впливати вантажомісткість транспорту. Ці чинники приводять до посилення коливань попиту. З іншого боку, якщо споживачі планують організувати реалізацію продукту (товару) на рівні мінімального необхідного замовлення, це знижує коливання попиту. Наприклад, клієнти компанії Dell Computer розміщують свої замовлення за допомогою Інтернету і готові чекати, принаймні, тиждень до доставки замовлених ними комп'ютерних систем, але саме тієï конфігурації, яка їм необхідна.

Чинник коливання цін, що стимулює ефект підхльостування, виявляється у формі сезонних знижок і форвардних закупівель. Так якщо виробничі компанії проводять політику сезонних знижок на свою продукцію, вони тим самим стимулюють роздрібні торгові компанії до форвардних закупівель. Підприємства роздрібної торгівлі роблять великi замовлення в період знижок, тим самим різко збільшуючи свої запаси. Такий сплеск попиту вимушує підприємство виробника продукції працювати в напруженому графіку, при цьому різко збільшуючи обсяг замовлень сировини і матеріалів.

Гра дефіцитом, як чинник, який стимулює ефект підхльостування, виражається в тому,що споживачі певної ланки (ланок) ланцюга постачань можуть розмістити невиправдано велике замовлення на дефіцитну в даний час продукцію (товар), розраховуючи на різке збільшення збуту за рахунок цієї продукції (товару). Проте якщо продукт стає доступним або попит на продукцію падає, замовник може відмовитися від зайвої частини замовлення або повернути продукцію постачальникові, якщо умови договору купівлі-продажу це дозволяють.

Слід пам'ятати, що, крім вище перерахованих чинників, на ефект підхльостування впливають:

вид продукту (функціональні продукти – для задоволення базових потреб, інноваційні продукти*);

характеристики попиту на даний вид продукту (тривалість життєвого циклу продукції, передбаченість і стабільність попиту, обсяги попиту, норма прибутку);

характер процесу постачань (стабільний, властивий стадії зрілості продукту, і еволюційний, властивий ранній стадії розвитку продукту**).

Ефект підхльостування є негативним для учасників ланцюга постачань. Його можна контролювати і знижувати такими шляхами:

  • зниження невизначеності попиту,

  • зниження коливань попиту,

  • скорочення часу виконання замовлення,

  • встановлення стратегічних партнерських відносин між учасниками ланцюга постачань.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.