12. Діалектико-матеріалістичні погляди Леніна, Маркса, Енгельса. Досвід міжнародної соціал-демократії.

А) Найбільш поширеним стало вчення К.Маркса (1818-1883 рр.) і Ф.Енгельса (1820-1895).

Найбільш відомі твори: „Капітал", „Критика готської програми", „Маніфест комуністичної партії". Доводили, що правові відносини як і форми держави не можна зрозуміти поза історичним контекстом, умовами матеріалістичного життя.

Внесок марксизму в політологію в тому, що вони розробили теорію класів і класової боротьби, теорію соціалістичної революції. Ідеї Марксизму вплинули на подальший розвиток політичної думки.

Маркс і Енгельса пояснювали співвідношення суспільства і держави. Держава - це офіційний представник громадянського суспільства. З одного боку держава - це універсальна політична організація, що зберігає цілісність суспільства. З другого - це спеціальний апарат управління.

Марксизм формулює положення про подолання відчуження держави від народу, про необхідність демократії, самоврядування народу. Шлях до цього полягає через перехідний період, політичною формою якого є диктатура пролетаріату.

Але критичне переосмислення Марксизму (ХІХ-ХХ ст.) виявило його вразливі місця:

• Перебільшення, економічні нехтування соціально-політичними чинниками у розвитку суспільного життя;

• Абсолютизація ролі робітничого класу, зневажання інших верств і класів;

• Надмірне захоплення насильницькими формами соціально-політичних перетворень;

• Заперечення історичних можливостей і перспективи капіталізму;

• Нетерпимість до інакомислення.

Б) В. Ленін (1870-1924 рр.) - розробляв Марксистську теорію. Взагалі, особливу увагу приділяв політичному аспектові. Поняття „Політика" Ленін вживає в широкому і в вузькому трактуванні. З одного боку „політика" - сфера відносин між політичними силами ,а з іншого - це участь в управлінні державою, це визначення форм, завдань, змісту діяльності держави. Обгрунтував ідею диктатури пролетаріату. Демократію, державу вважає як перехідні, тимчасові явища, які скоро відімруть.

Велику увагу приділяє національному питанню - кожен народ має право на самовизначення. Деякі положення стали стереотипами, перекручені, догмами сфальсифіковані. Однак їхнє значення визнається всім світом.

В) Ф. Лассаль (1825-1864 рр.) - німецький соціал-демократ. Вважав, що ліквідувати соціальну нерівність у суспільстві можна лише створивши виробничі асоціації. При цьому він виходить з теорії вартості Рікардо: - робітник обмінює свою вартість за певним еквівалентом. Усі біди робітників - експлуатація, низька зарплата. Асоціації допоможуть перейти до соціалізму та позбутись найманої праці, розподілити суспільні доходи відповідно до прав кожного працівника. Майбутню державу бачив демократичною з загальними прямим виборчим правом, яка зможе досягти найвищої свободи завдяки введенню „індивідуальної власності заснованої на праці". Цей процес він вважав соціальною еволюцією, яка здійснюється мирним шляхом протягом тривалого часу.

Г) Е. Бернштейн (1850-1932 рр.) - марксист. Вважав, що з розвитком НТП відбуватиметься не концентрація, а децентралізація капіталу промисловості та сільського господарства, що боротьба профспілкового руху може запобігти зубожінню пролетаріату. Поступово капіталістична власність переростатиме в соціалістичну шляхом розвитку кооперацій, споживчих спілок, що дасть змогу пролетаріату без звернення до насильництва, оволодіти значною частиною суспільного багатства. Головна гарантія - демократія. Стверджував, що за соціалізму буде досягнуто такого рівня, коли ідеали свободи поціновуватимуться як найбільші суспільні цінності.

Д) К. Каутський(1854-1938 рр.) - піддавав гострій критиці Марксизм і вчення Лассаля та Бернштейна. Серед політичних поглядів: пролетарська революція й держава мають проходити мирним шляхом. Головний принцип докорінних змін в суспільному житті - демократія. Революція 1917 року характеризував як зневагу до людини, масове збройне насильство. Висунув тезу, що Маркс розумів під „революційною диктатурою пролетаріату" не форму панування, а стан населення, коли його голосування підтримує владу.