2. Соціально - політичні погляди у період Середньовіччя та Відродження.

Вплив античної соціально-політичної думки позначився на вченнях Середньовіччя та Відродження. Після розпаду рабовласницького устрою в західній Європі виникло феодальне суспільство, основними класами якого стали поміщики та залежні селяни (кріпаки). Помітну роль відігравало духовенство.

Розвиток соціально-політичної думки в основному здійснювався зусиллями релігійних діячів: Василя Великого, Іоана Златоуста, Григорія Ніського - про нікчемність земного існування; Аврелія Августіна Блаженного - виправдовував нерівність в суспільстві; Фоми Аквінського.

а) Фома Аквінський (1226 - 1274 рр.) В 1323 р. причислений до лику святих католицької церкви, а його вчення згодом визнано офіційною ідеологією католицизму, погляди на суспільство сформувалися під впливом Арістотеля. Він також говорив про необхідність ставити на перший план інтереси держави. Влада має божественний характер. Розглядав соціально-політичні відносини як відбиття небесного божого порядку. Суспільство має складатися з різних верств, так як більшість людей мусить займатись фізичною, а меншість - розумовою працею, а також керувати суспільством. В інтересах суспільства людина має виконувати свої обов'язки бо вони встановленні Богом. Ідеалізує змішану форму правління (монархія, аристократія, політія) віддає перевагу монархії. Але на випадок нестерпної тиранії допускав навіть вбивство тирана народом. Намагався обґрунтувати верховенство церкви над світською владою.

Праці: "Про правління царів", "Сума теології"

б) Нікколо Макіавеллі (1469 -1527 рр.) На перший план висував проблему прав і свобод людини. Його праця "Монарх" популярна і зараз, бо в ній він показав як завоювати владу, як утримати, як її втратити, і як навчитися досягати політичного успіху. Вважав, що держава створена людьми, а не Богом. Ідеалізував республіку як форму правління, хоча розумів, що об'єднати Італію міг тільки монарх. Вважав, що людська історія породжується людськими пристрастями, егоїзмом та матеріальними інтересами, які є спонукальними мотивами людської діяльності. Тому держава потрібна як знаряддя для приборкання егоїзму і встановлення загального порядку. Вважав, що можна використовувати всі засоби, в тому числі, обман, насилля, задля реалізації політичної мети - зміцнення держави. Таким чином, добре все те, що сприяє зміцненню держави. Така політика стала називатися "макіавелізм" (безпринципна, цинічна).

Період реформації

Період реформації (16-17 ст.) в більшій частині західної Європи характеризувався зародженням нових економічних відносин, активними політичними рухами низів і бурхливим сплесками в духовному житті. Особливо це виявилося у діяльності римо-католицької церкви і ставленні до неї світської влади, яка прагнула незалежності від Риму і установлення своєї державної релігії.

Томас Мюнцер (1490-1525) німецький революціонер, ватажок та ідеолог селянських та плебейських мас періоду Реформації і селянської війни (1524-1526) в Німеччині. В релігійній формі він проповідував ідеї ненасильницького повалення феодальної влади, передачі влади народу і встановлення суспільства без експлуатації, приватної власності. Вважав, що всі люди рівні перед Богом і рівні на землі.

Жан Кальвін (1509-1564) французький діяч Реформації, засновник кальвінізму (напрямок протестантизму). Ця релігія відповідала інтересам буржуазії (скорочення свят, проти пишності обрядів, за їх спрощення). Під прапором кальвінізму пройшла Нідерландська та Англійська буржуазні революції. Кальвін аналізує форми держави, надає перевагу аристократії. Вважав, що найкраща модель держави - республіка святих – теократія, найгірша - демократія. Проповідував мирський аскетизм. Праця: "Настанови в християнській вірі".

Жан Боден (1530-1596) у Франції став ідеологом реформаторства. Був депутатом від третього стану генеральних штатів. Виступав на захист віротерпимості. Важливе місце в його політичній доктрині належить вченню про державу, суверенітет. Найкраща форма держави - спадкова монархія, але монарх повинен поважати власність громадян, не нищити надмірними податками. Держава - це правове правління, має справедливий характер. Політична влада має суверенний характер і є результатом об'єднання сімей і громад у державу шляхом підпорядкування їх законній політичній владі. Першим сформував поняття "суверенітету". Прихильник насильницької теорії походження держави. Поставив виникнення різних форм держави у залежність від географічного середовища країни.