2.2 Запозичення як один з основних шляхів поповнення термінолексики

Із здобуттям Україною незалежності українці почали усвідомлювати себе частиною світової спільноти, поступово розвинулися інтеграційні процеси в економіці, політиці, сільському господарстві. Мова відреагувала на це активізацією інноваційних процесів у лексиці, особливо - у термінології. З'явилась ціла низка нових політичних термінів, зокрема електорат, вето, імпічмент, лоббізм, парламент, мерія, мер; економічних термінів: біржа, аукціон, консалтинг, демпінг, концерн, фірма, акція; термінів з галузі інформатики та ком'пютерної техніки: файл, таймер, процесор, супервізор, біт, вінчестер.

Іншомовні слова проникають у мову й залишаються в активному словнику за умови існування незаповнених ніш у лексичній системі мови. Причини запозичення іншомовної термінології :

1. Потреба у назві нової речі, нового поняття, наприклад: комп'ютер, гамбургер, іміджмейкер, екзітпол тощо.

2. Потреба у розмежуванні понять або їх спеціалізації, наприклад: коледж - ліцей - гімназія.

3. Тенденція до заміни словосполучення однослівною назвою, наприклад: малахіт кремнекислий — хризокола, сукупність виборців - електорат.

4. Наявність у мові усталених термінів. Більш або менш однорідних за джерелом походження. Запозичений характер термінології багатьох галузей знань пояснюється появою відповідних терміносистем в англомовних країнах.

5. Соціально-психологічні причини. Престижність іншомовного слова в порівнянні з власнеукраїнським або засвоєним мовою раніше спричинила вживання таких слів, як ексклюзивний, шоп, бутік, супермаркет.

Отже, пожвавлення використання іншомовних термінів у сучасному мовленні є реальним явищем, яке зумовлене рядом умов і причин як лінгвістичного, так і позамовного характеру. Умови активізації запозичень спричинені розширенням можливостей користування іншомовними писемними джерелами інформації, участю у міжнародних наукових і технічних проектах, збільшенням кількості мовців-білінгвів, а також позитивним сприйняттям суспільством іншомовних слів, чому сприяли суспільно-політичні зміни в Україні.

Значна частина термінів досліджуваних терміносистем — інтернаціоналізми. Широке вживання інтернаціоналізмів призводить до денаціоналізації певної терміносистеми, до витіснення власнеукраїнських термінів з ужитку, до негативноїї інтеграції українських та інтернаціональних терміноелементів у терміні. Необхідна сьогодні, на нашу думку, тісна співпраця термінологів та фахівців певної галузі діяльності над аналізом доцільності використання кожного інтернаціонального терміна, можливості вживання власномовного терміна або терміноелемента та, в цілому, над упорядкуванням української термінології.

За традицією інтернаціоналізмами називають лексичні одиниці, що становлять фономорфологічні варіанти слів або морфем, які поширюються з одного джерела в неспоріднені мови й мають у цих мовах спільну або схожу семантику та графіку.

Щодо можливостей вибору українського чи іншомовного терміна Тарас Кияк наводить такі рекомендації :

1. Не слід шукати іншомовний термін, якщо в українській мові вже функціонує звична та вмотивована одиниця з тим же значенням.

2. Якщо український синонім збігається за оцінками вмотивованості та кількістю лексичних складників з інтернаціоналізмом, то вживання українського терміна є доцільнішим завдяки зрозумілості та органічному засвоєнню внутрішньої форми рідного слова.

3. Термінологічні «прогалини» треба заповнювати наявними інтернаціоналізмами. тобто термінами, які в багатьох мовах мають одне значення.

4. У випадку неоднакових параметрів вмотивованості українського та іншомовного терміна перевагу слід надавати більш вмотивованому термінові.

Таким чином, саме той термін вважається кращим, придатнішим для вжитку, який у своїй формі чіткіше й ширше відбиває саму суть поняття.

Практичний блок