- •За науковою редакцією доктора політичних наук, професора
- •Передмова
- •До читача
- •Розділ 1 теоретико-методологічні засади дослідження соціально-політичного маркетингу
- •1.1. Соціально-політичний маркетинг як головний концепт дослідження: постановка проблеми
- •Еволюція маркетингу
- •1.2. Принцип соціальної справедливості як основа методології соціально-політичного маркетингу
- •Розділ 2 концептуальні основи соціально-політичного маркетингу
- •2.1. Соціально-політичний маркетинг у розбудові і розвитку соціальної держави в умовах глобалізації
- •2.2. Спрямованість соціальної державної політики як стратегія соціально-політичного маркетингу
- •Характеристика різних моделей соціальної політики
- •2.3. Структура і процес організації соціально-політичного маркетингу в соціальній сфері
- •1. Соціальне обслуговування як напрям реалізації соціально-політичного маркетингу.
- •2. Реалізація соціально-політичного маркетингу через розвиток соціальної інфраструктури.
- •3. Соціальне страхування як напрям реалізації соціально-політичного маркетингу.
- •4. Реалізація соціально-політичного маркетингу в соціальній роботі.
- •5. Соціальна реклама як напрям реалізації соціально-політичного маркетингу.
- •6. Соціальні програми як напрям реалізації соціально-політичного маркетингу.
- •2.4. Інтегральний критерій соціальної ефективності реалізації концепції соціально-політичного маркетингу
- •Розділ 3 механізми реалізації концепції соціально-політичного маркетингу
- •3.1. Соціально-політичний маркетинг у світовому та європейському контексті: порівняльний аналіз
- •1. Модель соціальної політики, її ідеологічні основи.
- •Основні характеристики моделей соціальної політики
- •2. Особливості соціального забезпечення й надання соціальних послуг
- •3. Політико-ідеологічні орієнтації суб’єктів соціально-політичного маркетингу.
- •3.2. Особливості політико-ідеологічних орієнтацій суб’єктів соціально-політичного маркетингу
- •Ідеологічні складники у політичних практиках партій
- •Кількісні результати контент-аналізу програм суб’єктів соціально-політичного маркетингу
- •(Результати контент-аналізу)
- •3.3. Особливості сприйняття соціально-політичних процесів в українському суспільстві
- •Операціональні поняття та емпіричні індикатори дослідження
- •1. Задоволеність діяльністю органів управління соціальною сферою.
- •Оцінка діяльності державних установ соціальної сфери
- •Задоволеність системою соціального страхування
- •Задоволеність системою соціального страхування залежно від отримання соціальної допомоги
- •2. Чинники ефективності діяльності органів управління соціальною сферою.
- •3. Ставлення до способів надання соціальної допомоги.
- •4. Задоволеність діяльністю соціальних організацій та інститутів.
- •(У цілому за вибіркою)
- •(Респондентам можна було вибрати кілька варіантів відповідей)
- •5. Визначення поняття «соціальна справедливість».
- •6. Ставлення до соціальної реклами.
- •7. Проблеми екології (3% відповідей).
- •Розділ 4 соціально-політичний маркетинг як технологія управління соціальними процесами в україні
- •4.1. Загальна модель функціонування соціально-політичного маркетингу в Україні в умовах глобалізації
- •4.2. Напрямки підвищення ефективності використання соціально-політичного маркетингу в державотворчому процесі
- •В державотворчому процесі
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Політологія: підручник / [ред. О.В. Бабкіна, в.П. Горбатенко]. – к.: вц «Академія», 2003. – 528 с.
1. Задоволеність діяльністю органів управління соціальною сферою.
Можна визначити соціально-політичний маркетинг у державно-управлінській діяльності як цілеспрямовану діяльність з вироблення й реалізації взаємовигідного обміну між органами державного управління (суб'єктом управління) і населенням (споживачем управлінських послуг, представленим різними соціальними спільнотами) на підставі наявних ресурсів та обумовлених ними соціальних інтересів, з метою забезпечення динамічного упорядкування процесів соціально-політичної взаємодії.
Основними індикаторами дослідження виступили:
- оцінка діяльності органів державного управління;
- оцінка діяльності державних установ соціальної сфери;
- оцінка діяльності системи соціального страхування.
Оцінка діяльності органів управління соціальною сферою представлена на рис. 3.9. Для порівняльного аналізу було взято результати соціологічного дослідження серед соціальних працівників та держслужбовців м.Запоріжжя й Запорізької області, проведеного у 2010 році [Stat_3, ].
Рис. 3.9 Оцінка діяльності органів державного управління соціальною сферою
Як видно з діаграми, держслужбовці оцінюють власну діяльність позитивно (це пов’язано з так званим «ефектом соціальної бажаності» і концепцією інгрупового фаворитизму [12]), у той же час оцінка населення переважає як негативна, що свідчить про розбіжність в об’єктивності оцінювання діяльності органів держуправління. Цей факт вказує на необхідність розробки адекватних критеріїв оцінки діяльності системи державного управління для подальшого впровадження механізмів соціально-політичного маркетингу.
Розбіжності в оцінці за соціально-демографічними показниками не мають значної статистичної ваги, хоча спостерігається підвищення негативної оцінки з віком (респонденти віком 50 років і старші оцінюють діяльність органів управління як негативну понад 43%). Цікавими є розбіжності в оцінці серед респондентів за показником отримання державної соціальної допомоги (див. рис. 3.10).
Рис. 3.10 Оцінка діяльності органів державного управління соціальною сферою залежно від отримання соціальної допомоги
Для оцінки діяльності окремих державних установ соціальної сфери в м.Запоріжжі респондентам було запропоновано оцінити їхню діяльність за п’ятибальною шкалою (1 – зовсім незадовільно, 2 - незадовільно, 3 – посередньо, 4 – добре, 5 – відмінно).
Результати в середньому по вибірці надано в таблиці 3.8 у відсоткових показниках за кожну оцінку (з округленням до цілих).
Таблиця 3.8
Оцінка діяльності державних установ соціальної сфери
Державні установи соціальної сфери |
Оцінка діяльності (%) |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Система освіти |
8 |
20 |
37 |
31 |
4 |
Система охорони здоров’я і медичного обслуговування |
17 |
30 |
38 |
14 |
1 |
Державні центри зайнятості |
13 |
27 |
40 |
17 |
3 |
Органи соціального захисту населення |
16 |
31 |
36 |
15 |
2 |
Центри соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді |
15 |
20 |
40 |
20 |
5 |
Органи соціального страхування |
13 |
28 |
37 |
19 |
3 |
Пенсійний фонд |
14 |
23 |
36 |
23 |
4 |
Центри соціального обслуговування населення |
16 |
30 |
34 |
16 |
4 |
Як видно з таблиці 3.2, третина всіх опитаних оцінюють діяльність установ соціальної сфери як задовільну (оцінка 3), але майже 40% респондентів незадоволені їх діяльністю, причому найбільш негативно сприймається діяльність системи медичного обслуговування, соціального захисту, соціального страхування й соціального обслуговування населення, тобто саме тих установ, метою яких є надання необхідної й гарантованої державою допомоги. Незважаючи на суб’єктивність оцінки, такий розподіл свідчить як про реальну невдосконаленість соціальної політики, так і про зростання соціальної напруги в суспільстві, конфліктогенність якої виступає чинником соціально-політичної нестабільності. З іншого боку, негативне ставлення може свідчити про переважання в суспільній свідомості уявлення про патронатну роль держави, котра виступає не стільки гарантом соціальної захищеності населення, скільки повністю відповідає за добробут громадян, які перекладають відповідальність за власне життя саме на державу як на відділений від суспільства інститут.
Окремо в дослідженні розглянуто задоволеність чинною системою соціального страхування (див. таблицю 3.9). Від 3% до 5% респондентів не відповіли на запитання.
Таблиця 3.9