Література

Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985 – 1999 рр.). – К.,2000.

Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. – Львів,2002.

Литвин В.М. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки ХХ століття). – К.,2001.

Розвиток України в регіональній перспективі:політичні, економічні, соціальні проблеми регіоналізації. – К.,2002.

Слюсаренко А.Г., Томенко М.В., Історія української конституції. – К.,1993.

Україна: утвердження незалежної держави (1991 -2001). За ред. В.М.Литвина. – К.,2001.

Український парламентаризм: минуле і сучасне. – К.,1999.

Шведа Ю. Партії і партійна система України. – львів, 2001.

Тема №14. Зовнішньополітичниі вектори розвитку сучасної української держави (2004 – 2008 рр.). (2 години)

П л а н

1.Головні засади зовнішньої політики України і створення нового світового порядку.

2.Європейський вектор зовнішньополітичного курсу України.

3.Україна і СНД: відносини партнерства і конфлікти.

4.Українська дипломатія у сучасних регіональних конфліктах.

Методичні рекомендації

Відправним моментом вивчення першого питання є усвідомлення того факту, що від 1989 р. (розпад СРСР) біполярна модель світу, яка встановилася після Другої світової війни, принила своє існування. Україна мала формувати та здійснювати свою міжнародну політику в нових реаліях.

Важливо наголосити на тому, що ці реалії змусили по-іншому відноситися до країн СНД та України, зокрема.

Україна за своїм геополітичним становищем в Євразії, традиціями історико-культурного розвитку займає місце «межі цивілізації».Звідси зумовленість багатовекторності її політики («східний вектор», «західний вектор», «південно-західний вектор»). Саме на ці особливості потрібно звертати увагу розкриваючи особливості зовнішньополітичних приорітетів України.

Європейський вектор зовнішньополітичного курсу останнім часом набирає значної політичної ваги. Найважливішими напрямками його реалізації є вступ до Європейського союзу, зближення з оборонним блоком країн НАТО (М/н програма спіпраці ПДЧ), миротворчі місії України).

Обговорюючи питання щодо заснування СНД та розвитку відносин України з учасниками Співдружності студенти мають акцентувати на ролі кожної з країн, зокрема Росії, яка намагалася у рамках СНД зберегти свої панівні висоти в політиці. Новим поворотом у взаємовідносинах країн Співдружності став військовий конфлікт між Росією та Грузією та односторонній вихід останньої з СНД.

Болісною проблемою взаємовідносин України та Росії залишається військова присутність Чорноморського флоту РФ в Криму, яку більшість політиків сприймає як фактор державної нестабільності.

Новим явищем формування міжнародних зв'язків країн СНД стало створення регіональних об’єднань у межах Співдружності, зокрема, ГУАМ започаткований Грузією, Україною, Азейбарджаном та Молдовою.

Не потрібно ігнорувати в наведенні характеритик спіпраці того факту, що економічні контакти з пострадянськими країнами хоч і були значною мірою підірвані, але сьогодні саме вони диктують необхвдність подальшої співпраці в рамках СНД.