Література

Баран В.К.,Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1945 – 80-ті рр.) Сер. Україна крізь віки. Т.13. – К.,1999.

Веселова О. Українське суспільство в 1945 – 1953 рр.:ідеологізація по-сталінському. // Укр.іст.журн. – 2005. - №1.

Рибак І.В. Стан соціально-побутової сфери українського села (1946 -1955 рр.). Укр.іст.журн. –1999. – №1.

1. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. — Париж: Нью-

2. Йорк: Львів, 1993.

3. Мірчук 11. Українська Повстанська Армія. 1942-1945. Документи і

4. матеріали. – Львів, 1991.

Тема №10. Cоціально-економічний розвиток урср 1950-х – середині 60-х рр. (2години)

П л а н

1.Промисловість УРСР 1950-х – 60-х рр. Спроби здійснення реформ М.Хрущова в Україні..

2.Становище сільського господарства України. Реформування аграрного

сектору економіки.

3.Соціальна сфера: пенсійна реформа, житлове будівництво, медичне обслуговування населення.

4. Освіта, наука та культура в УРСР.

Методичні рекомендації

У другій половині 50-х _ першій половині 60-х рр. було поновлено суспільні дискусії про методи, шляхи і форми економічних перетворень. Суттєвий вплив на розвиток економіки справляла науково-технічна революція, яка охопила переважно військову промисловість у середині 50-х рр.(НТР). Суспільні виробничі відносини суперечили системі управління та економічним принципам керівництва які сформувалися ще за сталінських часів. У 1957 р. М.Хрущов розпочав одну з наймаштабніх реформ – управлінську реформу. Її суть полягала у передачі керівних функцій від від галузевих міністерств до новостворених територіальних органів – раднаргоспів.

Ця реформа не завершилася успіхом, та все ж сприяла зростанню суспільного продукту та добробуту населення.

Велика увага приділялася реформуванню сільського господарства. Студенти мають виокремити головні напрямки реформування виробничих відносин у сільському господарству до яких належали:

• залучення у оббіг мільйонів гектарів нових орних земель;

• посилення керівного складу радгоспно-колгоспної системи;

• розширення прав колективів у плануванні виробничої діяльності колгоспів та радгоспів;

• збільшення державних закупівельних цін;

• ліквідацію МТС та ін.

Реформи мали обмежений характер і не сприяли суттєвим змінам виробничих відносин на селі. До того ж вони супроводжувалися суттєвим обмеженням господарської ініціативи селянства та скорочували земельний фонд селянського господарства.

Слід звернути увагу на позитивні зрушення, які досяг уряд М.Хрущова в соціальній сфері, житловому будівництві, пенсійному забезпеченні,зокрема, колгоспників.

У добу лібералізації суспільних відносин певні зрушення відбулися в галузі освіти, науки та культури. Вони позитивно відбилися на розширенні прав України в економічній сфері, наданні освітніх та культурних послуг населенню.

На семінарському занятті доцільно акцентувати увагу на тому, що саме у цей час розпочинається активна русифікаторська політика центру на місцях, особливо в освіті, чиниться ідеологічний тиск на громадське життя. Яскравим свідченням суперечливого характеру ідеологічних реформ, та їх обмеженості стає виникнення дисидентського руху в Україні.

В цілому потрібно зауважити, що спроби реформування суспільних відносин до яких вдався М.Хрущов, у подальшому заклали підгрунтя позитивного розвитку економіки другої половини шестидесятих років. Проте ці тенденції мали інерційний характер, суперечили основам планової економіки і централістським принципам управління післяхрущовської доби. Тому на початку 70-х рр. керівництво держави від них відмовилося.

Література

Баран В.К.,Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1945 – 80-ті рр.) Сер. Україна крізь віки. Т.13. – К.,1999.

Остапенко В. «Хрущовізм» як суспільно-політичне явище в історії України. // Історія України. – 2003. – №44.

Історія українського селянства. У 2-х тт. – Т.2. – К.,2006.

Індустріально-колгоспна Україна. – К.,1977.

Тема №11. Громадсько-політичне життя в Україні др.пол. 1960-х – першої пол. 80-х рр.

(2 години)

П л а н

1.Внутрішня політика в Українській РСР:

- зміцнення ідеологічного панування КПРС;

- процеси русифікації в освіті, культурі;

- профспілки та громадські обєднання в Україні;

- МВС та КДБ в системі радянської влади.

2.Освіта, наука та культура в УРСР.

3.Правозахисний рух в Україні та його значення.

Методичні рекомендації

Офіційне громадсько-політичне життя в Україні зазначеного періоду концентрувалося ідеологічним апаратом КПРС навколо важливих для радянської влади ювілейних дат та подій. Очолював ці процеси перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький – людина близька до Л.Брежнєва, який послідовно дотримувався курсу на повне підпорядкування Москві.

На це був спрямована діяльність велетенської пропагандистської машини та органів МВС і КДБ. Загальновизнаним у всьому СРСР було нетерпиме відношення українських властей до найменшої опозиції владі.

Студенти мають звернути увагу, що головним інструментом підпорядкування українців московському центру у цей час була мовна політика. За 1960 -80 рр. число україномовних шкіл у республіці зменшилося на 817 одиниць. Розгортання русифікації супроводжувалося антирелігійною агітацією. На початку 1962 року було внесено зміни до законодавства, які обмежували відкриття нових церков.

Розкриваючи зміст третього питання потрібно зосередитися на висвітленні передумов опозиційного руху, зокрема на бездержавному статусі України та зразках антиколоніального і антикомуністичного рухів в т.з. країнах народної демократії.

Потрібно також детально розглянути концептуальні погляди дисидентів, окреслити головні течії цього руху: національно-визвольну, правозахисну, релігійну.

Використовуючи рекомендовану літературу, джерела необхідно на конкретних прикладах показати форми опору тоталітарному режимові, охарактеризувати діяльність дисидентіві у таборах, зв'язок з міжнародними правозахисними організаціями та визначити значення і роль опозиційного руху у суспільних процесах 60 – 80 рр.