Література

Левандовський В. Україна в геополітичних концепціях першої третини ХХ ст. //Політична думка. – 1994. №№2 – 3.

Україна в у зарубіжних доктринах та стратегіях ХХ ст. //Політична думка. – 1996. №№1.

Васильєв В.Ю. Україна в політиці керівництва СРСР напередодні Другої світової війни. – УІЖ. 2005. - №1.

Гунчак Т. Україна: Перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. – К,.1993.

Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція. –К., 1991.

Єфименко Г.Г. Зміни в національній політиці ЦК ВКПб в Україні (1932 - 1938). // Укр.. іст. журн. -2000. №№ 2,4.

Касьянов Г.В. Ідеологія ОУН:історико-ретроспективний аналіз. УІЖ.-2004.№1.

Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30 років: соціальний портрет та історична доля. –К., 1992.

Касьянов Г.К., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20 - 30 рр.). –К., 1991.

Ковалюк В.В. Західна Україна на початку другої світової війни. // Укр. іст. журн. -1993. -№3.

Марочко В. Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1929 – 1941). – К.,2003.

Нікольський В.М. Національні аспекти політичних репресій 1937 р. в Україні. // УІЖ. - 2004. -№2.

Нікольський В.М. Соціальний склад репресованих в Україні у 1937 р.// Укр.іст.журн. - 2005. -№2.

Прилуцький В.І. Молодь у суспільно-політичному житті УСРР (1928 – 1933 рр.) // Укр. іст. журн. 2002. -№4.

Рубльов О.С. Сталінізм і доля західноукраїнської інтелігенції. // УІЖ. -1991. -№2.

Табачник Д. За стандартним звинуваченням: терор проти військових кадрів на Україні наприкінці 30-х рр. // Минуле України. –К., 1991.

Курносов Ю.В. Суспільно-політичне життя на Україні в 20-30 роках. // УІЖ. -1989. -№12.

Пащенко В. Свобода совісті в Україні. Міфи і факти 20-30 рр. –К.,1994.

Шаповал Ю.І. Україна 20-50 рр. Сторінки ненаписаної історії. –К., 1993.

Шаповал Ю.І. Справа “Спілки визволення України”: поглчяд із відстані 75 років. // Укр.іст.журн. – 2005. - №3.

Шипович М.А. Радянське керівництво та літературно-мистецька інтелігенція України: 20-ті роки. // Укр.. іст. журн. -2000. –№1.

Шитюк М.М. Еволюція репресивно-каральної системи в радянській Україні. // Укр. іст. журн. -2001. -№3.

Тема №9. .Внутрішньополітичне та національно-культурне життя в Українській рср повоєнного часу (2 години)

П л а н

1.Стан громадського та національно-культурного життя в Україні після перемоги над фашизмом.

2. Боротьба ОУН – УПА у західноукраїнському регіоні: причини, перебіг, наслідки.

3.Депортація українців Закерзоння у 1944, 1946 рр. Операція «Вісла».

4.Розвиток освіти та науки в УРСР у повоєнний час.

Методичні рекомендації

У суспільно-політичному житті СРСР повоєнного часу характерною ознакою стає поновлення та посилення «культу особи» Сталіна, зростання ролі каральних органів. В Україні, як одній з найбільш «ненадійниих» з точки зору диктатора республік розпочинається боротьба з т.з. «буржуазним націоналізмом» та «космополітизмом».

Боротьба за «чистоту ідеології» призводить до шельмування українського письменства (В.Сосюра, О.Довженко, Ю.Яновський та ін.), ідеологічим репресіям щодо таких видань як «Вітчизна», «Перець», «Дніпро».

У серпні 1946 року несправедливій критиці було піддано «Нарис історії ураїнської культури», «Історії Української РСР» та ін.

Надмета таких дій влади полягала у поновленні тотального ідеологічного контролю над громадським життям в УРСР та насадженні ідеології марксизму ленінсько-більшовицького штибу на західноукраїнських землях.

Друге та третє питання пов’язані між собою не лише не лише регіонально. Національно-визвольна боротьба у західному регіоні була не тільки традиційною реакцією на результати розподілу світу, а також живилася помилками влади у національно-культурній сфері. Зверніть увагу на жорстокість війни на винищення в Західній Україні, методи та способи упокорення ОУН-УПА, пропогандистські заходи влади. При цьому потрібно використати значну кількість опублікованого документального матеріалу, спогадів учасників спротиву радянському тоталітаризму на західноукраїнських землях.

Важливо усвідомити, що дозволене національно-культурне життя у цей час не виходило за межі рамок соцреалізму у всіх його проявах. В основному владою підтримувалися народно-співочі колективи, побутово-вжиткове мистецтво, становище яких мало ілюструвати турботу партії про український народ.

На розиток матеріальної бази культури суттєвий вплив справляли важкі повоєнні умови.За надлишковим принципом будувалися школи, лікарні, будинки культури.

У повоєнний час поновила діяльність вища школа. Повернулися з евакуації та розпочали роботу наукові заклади. Тому потрібно на конкретних прикладах показати характерні риси розвитку цих громадських інституцій. Актуальним та принагідним при цьому є використання статстичного матеріалу збірників, матеріалів періодичної преси.