Директорії (листопад 1918 – листопад 1920 рр.) ( 2 години)

П л а н

1.Боротьба з гетьманським режимом в Україні у 1918 р.

-створення Директорії, її склад та завдання;

-соціальна і політична опора Директорії;

-розгром військ П.Скоропадського у грудні 1918 р.;

-встановлення влади Директорії в Києві.

2.Внутрішня політика Директорії:

-формування центральних та місцевих органів влади;

-Універсал Трудового конгресу України 28.01.1919 р.;

-аграрне питання (“Розпорядження Директорії УНР про землю”);

-робітниче питання;

-військове будівництво;

-національно культурне будівництво часів Директорії;

3.Боротьба УНР з іноземною інтервенцією та денікінщиною.

4.Поразка Директорії. Її місце в українській історії.

Методичні рекомендації

Розгляд теми рекомендується розпочати з аналізу причин падіння режиму П.Скоропадського та висвітленя умов приходу до влади в Україні Директорії. Слід окреслити зміст внутрішньої політики режиму П.Скоропадського, який презентував інтереси великих землевласників та показати спрямованість дяльності різновекторних соціальних табо+рів в зазначений період. Важливо при цьому показати, що розуміння в масах неминучості поразки союзника гетьмана – Німеччини у Першій світовій війні, консолідуючі дії лівих українських партій створили політичні умови приходу до влади Директорії.

Бажано опираючись на документи охарактеризувати суперечливий та надзвичайно складний розвиток суспільно-політичних процесів в Україні. Студентам потрібно звернути увагу на складність військового становища Директорії на початку 1919 року, зумовлену впливом політичного тиску та воєнної експансії Радянської Росії в Україні, відсутність міжнародної підтримки влади УНР з боку європейських держав, які робили ставку у громадянській війні на російський монархістський табір.

Важливим відправним пунктом вивчення доби Директорії є оцінка політичної структури влади. Потрібно розмежувати інтереси тих чи інших соціальних верств та відстежити проекцію зусиль Директорії на вирішення найважливіших проблем держбудівництва, землеустрою, становлення війська УНР. При цьому не менш значущим є порівняльна оцінка діяльності вищої політичної(Директорія, Трудовий конгрес) та виконавчої влади (Рада Народних Міністрів) із конкретикою роботи на місцях де влада належала трудовим радам селян, робітників та “трудової інтелігенції”.

Аналіз діяльності урядів Директорії слід здійснювати на підставі всебічного врахування існуючих у тогочасному суспільстві альтернативних підходів до державного будівництва, внутрішніх гострих протиріч у середовищі українських політичних партій, загальних умов військового протистояння в Україні у 1919 – 1920 рр. Виваженість підходів дозволить об’єктивно та всебічно розглянути аграрну, робітничу та військову політику Директорії, виявити причини допущених “перегинів” реалізації державницької ідеї. Опрацьовуючи зазначені питання необхідно звернутися до вивчення таких документів як “Декларація Української Директорії”, “Розпорядження Директорії УНР про землю”, “Універсал Трудового конгресу України 28.01.1919 р., “Закон про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР” від 12.11.1920 р. та ін.

Не оминути розгляду таких гострих питань як С.Петлюра і евреї, отаманщина в військах УНР, компетентність прийняття політичних та військових рішень, україно-польських відносин в період Другої радянсько-українськоїсвійни та ін. Відповідь на можна знайти лише в творчій співпраці у семінарі, взаємоповазі думок усіх його учасників.