6. Застосування вправ швидкісно-силового характеру, комплексний розвиток фізичних якостей студентів підготовчого відділення

У літературі, що маємо на цей час, немає єдиної думки щодо спрямованості занять зі студентами підготовчого відділення ВНЗ. Ряд авторів пропонують використати навантаження, яке виховує витривалість, інші віддають перевагу навантаженням, які розвивають швидкісно-силові якості. Третя групи авторів передбачає спрямоване виховання тих сторін фізичної підготовки, які відстають.

Не виключено, що такі суперечливі тенденції обумовлені недостатнім вивченням питань взаємозв'язку перенесення фізичних якостей у студентів, які не мають спортивної кваліфікації. Організм людини являє собою єдине ціле, тому розвиток фізичних якостей неможливий без взаємного впливу однієї на одну. Цей взаємовплив визначається як перенесення фізичних якостей. Перенесення ділять на «однорідні» та «різнорідні».

Під «однорідним» перенесенням розуміється взаємодія адаптаційних перебудов, які настали під час тренування, спрямована на переважний розвиток однієї і тієї ж якості або в межах однотипних функціональних можливостей організму. Під «різновидним» перенесенням розуміється взаємодія різних фізичних якостей. У випадку прямого різновидного перенесення покращення однієї фізичної якості (наприклад, сили) супро­воджується одночасним покращенням другої (наприклад, швид­кості) - позитивне перенесення і, навпаки, розвиток однієї фізичної якості гальмує розвиток іншої (наприклад, максимальний розвиток сили гальмує розвиток витривалості) - негативне перенесення. При побічному різнорідному перенесенні складаються передумови розвитку фізичних якостей у процесі майбутніх тренувань. Людина, яка володіє великим набором ру­хових дій, швидше опановує нове, а оптимальний розвиток фізичних якостей прискорює процес розвитку провідної якості. Довготривалі навантаження помірної інтенсивності в основному впливають на окислювальні процеси м'язової клі­тини, значно збільшують можливість відновлення дихальних енергетичних ресурсів організму, сприяючи тим самим підви­щенню рівня загальної витривалості організму. Такі наванта­ження ефективні на початковому етапі тренування, оскільки, чим вища аеробна працездатність, тим швидше проходять про­цеси відновлення між вправами, а це створює умови для ущільнення занять, зумовлюючи можливість більшого числа повто­рень вправ, які виконуються. Разом з тим розвиток витривалості не може здійснюватися в умовах стійкого стану, так як організм відносно швидко адаптується до певного подразника, і подальший розвиток фізичної якості не відбувається.

Силові навантаження із значним елементом статичності дуже малою мірою підвищують дихальні можливості організ­му, а значить, не можуть істотно збільшувати витривалість при довготривалій роботі.

На відміну від цього, швидкісні та швидкісно-силові наван­таження при систематичному їх застосуванні призводять до підвищення активності ферментів гліколітичного та дихального процесів, а значить, створюють умови і передумови для розвитку різних форм витривалості.

Найбільш тісно пов'язані між собою силові та швидкісні здібності людини. Добитися швидкості в будь-якому русі можна за рахунок збільшення максимальної швидкості або за рахунок збільшення максимальної сили. Підвищити швидкість дуже важ­ко, а силу - значно легше. Тому для розвитку швидкості застосовують силові вправи.

Найбільш різностороннім перенесенням, особливо в тих, хто починає, переважають вправи на швидкість, які застосову­ються у вигляді циклічних вправ максимальної інтенсивності. Вони впливають на розвиток як анаеробних, так і дихальних можливостей (у виховному періоді). Ці вправи вимагають ви­явлення значної сили, що веде до одночасного збільшення си­лових можливостей тих, хто займається.

Необхідно враховувати, що найвищих показників в одній із фізичних якостей можна досягнути при оптимальному розвитку інших. Усе це вказує на необхідність комплексного підвищення рівня розвитку фізичних якостей, особливо на початковому етапі фізичного виховання.