3.2. Сила

Силу людини визначають як здатність м'язової системи долати зовнішній опір, або протидіяти його розвитку. У першому випадку сила спрямована проти, у другому – по ходу руху. Сила проявляється при роботі м’язів в основному в трьох режимах:

1. Статистичному або ізометричному, коли довжина м'язових волокон при навантаженні не змінюється.

2. Долаючому або мометричному, який супроводжується зменшенням їх довжини.

3. Поступаючому або поліометричному, при якому м'язові волокна подовжуються.

Останні два режими об'єднані поняттям «динамічний режим». Саме цей режим є найбільш ефективним для розвитку си­лових і швидкісно-силових якостей.

Із численних проявів сили виділяють власне силові і швидкісно-силові здібності людини. У цих виявах важливе місце займає так звана "вибухова сила" (здатність розвивати максимальну величину за найменший час), високий рівень якої необхідний у стрибках, метаннях, стартових зусиллях при бігу на короткі дистанції і т.п.

Максимальна сила людини залежить, з одного боку, від анатомо-фізіологічних особливостей будови тіла (ширина плечей, довжина важелів), а з другої – від особливостей реактивності м’язового апарату. Остання залежить і від фізіологічного поперечника м'язової групи, особливостей його побудови, довжини м'язів, особливостей регуляції зі сторони нервової та ендокринної системи і пов’язаного з ними включення рухового акту необхідної кількості рухових одиниць м'язів.

До засобів силової підготовки відносяться вправи, що з підвищеним опором загального (бере участь більше ніж 2/3 загальної кількості м'язів) на більшу частину м'язової системи або локального (на окремі м'язові групи) впливу. Вправи загального силового впливу різноманітні і можуть виконуватися з використанням різних додаткових пристосувань або без них. Найбільш ефективними для загального силового тренування є вправи з штангою, набивним м'ячем, еспандерами, гумовими амортизаторами, також на тренажерному обладнанні (силових: тренажерах типу «Геркулес», «Змієвчанин»). Останні мають велике значення і для спеціальної силової підготовки, т.т. тренування окремих м'язових груп,(локальний вплив), які несуть основне навантаження при виконанні окремих залікових і контрольних нормативів (верхнього плечового пояса - при метаннях; стегна та гомілки - при стрибках і т.п.).

3.2.1. Режим роботи м’язів

Як було сказано вище, силове тренування здійснюється при динамічному і статичному режимі роботи м’язів. Але так як виконання нормативних вимог навчальної програми за­безпечується динамічною роботою, необхідно вважати основним в підготовці студентів - динамічний режим з переборюючим і поступальним характером зусиль.

В останній час в практиці фізичного виховання та спорту почали широко використовуватися вправи, які виконуються в т.з. ізокінетичному режимі. Він являє собою різновид дина­мічного режиму роботи м'язів, але при виконанні вправ максимальні зусилля супроводжують будь-яку фазу цього руху. Зараз установлено, що ізокінетичні вправи є основним засобом силового тренування, особливо в тих випадках, коли необхідно добитися розвитку максимальної сили. Виконуються вони на спеціальних ізокінетичних тренажерах (Хютеля, екаерзені, міні-джим та ін.).