3.2.2. Величина опору

Цей показник є найважливішим, бо від нього залежить спрямованість силової підготовки. Вибір величини опору зале­жить від завдань конкретного навчального заняття та індивідуальних силових якостей людини. У випадку розвитку, наприклад, максимальної сили в процесі загальної підготовки реко­мендується використати опір, який складає 76-85 відсотків від межі, доступної для студента, при розвитку силової витривалості тільки 40-60 відсотків. У всіх випадках, коли ви­користовуються обтяжування нижче вказаного рівня, не відбува­ється достатня для збільшення сили мобілізація діяльності нервово-м'язового апарату, а при збільшенні повторень навантажень переміщується акцент на розвиток силової витривалості.

3.2.3. Темп виконання вправ

Силові вправи в одному підході можна виконувати в різ­ному темпі. Останній підбирається залежно від того, на розвиток яких силових якостей і стосовно якої діяльності спрямована робота (максимальна, вибухова сила і т.п.). У всіх випадках високий темп є не досить ефективним, бо при більшій частоті рухів в роботу втягується мале число моторних одиниць. Якщо ж темп середній чи повільний, то відбуваються зворотне явище. Ці положення не розповсюджуються на ізокінетичне тренування. Тут повинна використовуватися більша частота рухів, тільки в цьому випадку можна досягнути значного приросту силових можливостей.

3.2.4. Тривалість виконання вправ

Ці умови обумовлюються спрямованістю впливу окремої вправи та величиною опору. Коли використовуються відносно великі обтяжування, наприклад, для розвитку вибухової сили, кількість повторів не перевищує 3-5, якщо ж обтяжування невеликі, то кількість повторів вправи може бути 100-105 разів.

3.2.5. Тривалість і характер пауз відпочинку між підходами

Правильно організований відпочинок має важливе значення в підвищенні ефективності силового тренування. Його трива­лість залежить від конкретних завдань тренувального заняття. Наприклад, якщо розвивається максимальна чи вибухова сила, то паузи повинні бути більш тривалими (звичайно до віднов­лення чи недовідновлення частоти серцевих скорочень на 1О-20 відсотків від вихідної величини), ніж у тих випадках, коли розвивається силова витривалість м'язів. В останньому випадку робота повинна виконуватися на тлі неповного відновлення (ЧСС на 30-40 відсотків, суб'єктивні відчуття студента). Повторне виконання вправ на такій стадії проходження відновлювальних процесів створює гарні передумови для розвитку сило­вої витривалості.

3.2.6. Загальна кількість підходів за час заняття

Якщо робота над підвищенням силової витривалості зай­має лише частину комплексного заняття, то загальна кількість підходів не перевищує 6 - 12. Якщо ж заняття повністю присвячене силовій підготовці студентів, то їх кількість складає 16-80. Якщо в якості засобів силової підготовки використовується робота від 2 до 5 хв.. (біг в гору, біг по піску і т.п.), то число повторів не перевищує 2-5 разів. Мала кількість підхо­дів чи повторень за одне заняття не може суттєво вплинути на ріст силових можливостей, занадто велика – знизить ефект тренування через значну втому.