4. Виховання витривалості у студенток основного відділення за допомогою фізичних вправ специфічної спрямованості впливу

Спостереження викладачів кафедри фізичного виховання свідчать про те, що загальний рівень фізичного стану студенток занад­то низький. Його зниження забезпечується надмірною масою ті­ла, неповною адаптацією організму до фізичних навантажень і особливо - низьким рівнем розвитку таких фізичний якостей, як швидкість, сила, швидкісно-силові здібності, загальна і спеціальна витривалість. Широкий спектр негативних явищ у фізич­ній підготовці студенток вимагає пошуків оптимального поєднання різних тренувальних засобів, вплив яких у довгост­роковій програмі дозволив би нівелювати її недоліки і вийти на більш високий (середній, вищий за середній) рівень фізичного стану, що забезпечує успішне складання залікових норм.

Складність розробки такої програми диктується біологічними особливостями жіночого організму, недостатніми знаннями студентів специфіки впливу фізичних вправ, переважно самостійної спрямованості їх використання (самотренування, домашня робота) і відомим у фізіології спорту феноменом – «негативним перенесенням фізичних якостей», що знижує кумулятивний ефект фізичного тренування.

Основу довгострокової програми тренування студенток з низьким і нижчим від середнього рівня фізичного стану повинні складати вправи, які виконуються в динамічному режимі (поступальний, переборюючий у вигляді загально- і спеціально роз­винутих, а також гімнастичних вправ із силовим і швидкісно-силовим компонентом (особливо стрибки з різних видів, а також ходьба, біг з різною частотою пульсу), який спрямований на розвиток фізичних навантажень (наприклад розвиток швидкості - ЧСС 180-200 уд./хв., загальної витривалості - ЧСС 160-170 уд./хв.).

Нижче у доступній для засвоєння формі викладена випробувана на практиці програма довгострокового тренування, яка має позитивний вплив на динаміку показників фізичного стану студенток підготовчих відділень ВНЗ.

5. Виховання витривалості у студенток основного відділення за допомогою фізичних вправ неспецифічного характеру впливу

В основу методики викладання вправ неспецифічного характеру покладений принцип біологічної цілеспрямованості. Тому на заняттях використовуються помірні вправи, підбираються динамічні та танцювальні вправи, котрі найбільше відповідають особливостям моторики жіночого організму і позитивно впливають на їх емоційний стан. У заняття включають елементи з народних, бальних і сучасних танців, які виконуються під музичний супровід. Усі вони впливають на виховання краси, виразності та ритмічності рухів тих, хто займається.

Для розучування танцювальних вправ в підготовчій частині заняття подаються такі танцювальні елементи: крок вальсу, приставний крок, змінний крок, полька та ін., а також вправи загально- і спеціально-розвиваючого характеру, елементи тренажу (чергуються залежно від поставлених на занятті завдань).

У заняття входять вправи силової та швидкісно-силової спрямованості впливу (стрибки різного виду, які виконуються серійно, стрибки на скакалці, стрибки через гімнастичну лавку, стрибки в глибину і т.д., а також ходьба, біг з його різновидами при пульсі 160-170 уд./хв.).

До занять необхідно включати і аеробні танці. Заняття аеробними танцями впливають на стан фізичної підготовки, удосконаленню діяльності серцево-судинної та дихальної системи, підвищенню м'язового тонусу, а в цілому - підвищенню рівня загальної витривалості.

Програма аеробних танців складається з простих рухів у стилі "диско", балетних рухів і вправ на розслаблення. Прог­рама розрахована на 25-30 хв. Ті, хто займається, виконують 2-3 танці в стилі «диско» з 2-3-хв. паузами відпочинку. Під час танцю ЧСС повинна досягти рівня 160-170 уд./хв., під час пауз відпочинку - понизитися до 114-120 уд.хв. Вправам на розслаблення приді­ляється велика увага в кінці заняття (потрібно оволодіти вмінням і навиками довільно розслабляти основні групи м’язів; одночасно, послідовно і по черзі).

Для стимуляції вегетативних функцій в основну частину заняття рекомендується включати рухи, які викликають більші фізіологічні зрушення в організмі. Це вправи з обручем, з м'ячем, зі скакалкою (цілісні, плавні, округлені, по черзі, пружинні, хвилеподібні рухи). Використання таких вправ при виконанні роботи дозволяє усунути втому, розлад координації рухів і сприяє цілеспрямованому удосконаленню техніки рухів.