Основні категорії та поняття

Даосизм – одна з шести провідних течій стародавньої китайської філософії.

Олігархія – політичне та економічне панування, влада, правління невеликої групи людей, а також сама правляча група.

Гуманізм – філософський підхід, який в теоретики-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства.

Просвітництво – це ідейно-політична течія періоду переходу суспільства від феодалізму до капіталізму.

Рекомендована література

1 Антология мировой политической мысли в 5 т. – М., 1997.

2. Аристотель Политика // Сочинения: – Т. 4. – М. 1983.

3. Бобик В. М. базові засади політології: Історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

4. Історія розвитку політичної думки: Курс лекцій. – К., 1996.

5. Основи політичної науки: Курс лекцій. Частина 1. З історії політичної думки від стародавності до наших днів / За ред. Б. Кухти. – Львів, 1996.

6. Скиба В. Й., Гобатенко В. П., Туренко В. В. Вступ до політології: Екскурс в історію правничо-політичної думки. – К., 1998.

7. Політологія: Навчальний посібник для студентів всіх напрямів підготовки НУВГП / Ткаченко Г. І., Новічков Г. В., Циганчук А. С., Когут О. В., Шевчук Т. Є., Давидович С. Н., Цецик Я. П. – Рівне: НУВГП. – 2008.

8. Логвина В. Л. Політологія. – К., 2006.

9. Рудич Ф. М. Політологія: Курс лекцій. – К., 2000.

10. Рудич Ф. М. Політологія. – К., 2005.

11. Шляхтун П. П. Політологія. – К., 2002.

12. Погорілий Д. Є. Політологія: кредитно-модульний курс. – К.: Центр учбової літератури, 2008.

13. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику – К.: Центр учбової літератури, 2009.

14. Юрій М. Ф. Основи політології. – К.: Кондор, 2009.

15. Політологія: лекційний курс і практикум / За ред. Т. В. Гончарук. – Тернопіль: Астон, 2009.

Тема 3. Винекнення і розвиток української політичної думки План

1. Політичні погляди Київської Русі.

2. Українська політична думка польсько-литовської і козацько-гетьманської доби.

3. Політичні погляди та ідеї в Україні в ХІХ ст.

4. Українська політична думка в першій половині ХХ ст.

5. Українська політична думка в сучасних умовах.

1. Політичні погляди Київської Русі.

Українська суспільно-політична думка зародилася та розвивалася у контексті європейської політичної думки, що мала на неї визначальний вплив. Важливим чинником, що впливав на формування української політичної ідеї були соціально-політичні процеси, що проходили в Україні. При розгляді проблеми розвитку української політичної думки важливим є питання про її початок. Це зумовлено тим, що одні дослідники пов’язують його з існуванням козацько-гетьманської держави, інші – з періодом Київської Русі, деякі дослідники відносять витоки української політичної думки ще до раніших часів. Тому для вирішення цього питання необхідно виходити з джерел, політичні і правові ідеї яких дійшли до наших днів в писаній формі. Такими джерелами є написані в Київській Русі літописи, збірники законодавчих актів та інші твори.

Українська суспільно-політична думка в своєму розвитку пройшла різні стадії, що були тісно пов’язані з історією українського народу, а саме: період державного життя (Київська Русь); литовсько-польська доба; козацько-гетьманська доба; занепад козацької держави та українського життя; українське відродження.

Основними суспільно-політичними ідеями давньоруської держави були погляди на походження держави; влади; взаємовідносини між церквою та державою; проблема об’єднання удільних князівств в єдину державу; самостійність Русі; правове регулювання відносин в державі.

В результаті об’єднання східнослов’янських племен навколо Києва в ІХ – Х століттях було утворено ранньофеодальну державу Київська Русь. На початку існування державності в Русі її політико–правова система опиралась на норми звичаєвого права. Після прийняття князем Володимиром Великим християнської віри, візантійського обряду в 988 р. було створено передумови для розвитку політико-правових ідей Русі. В той час важлива роль відводилась розробці законодавчих актів Київської Русі, які мали регулювати суспільні відносини в державі. Першим писаним слов’янською мовою кодексом стала “Руська Правда” Ярослава Мудрого. Дещо пізніше вона зазнала змін та доповнень, тому її остаточна редакція складається з трьох частин “Правда Ярослава”, „Правда Ярославичів” ( 1073-1076) та широкої редакції “Руської правди” поч. ХІІ ст. “Руська правда” регулювала правовідносини у Київській Русі, закріпила майнову та станову диференціацію давньоруського суспільства, за скоєння злочинів можна було відкупитися особливого платою-штрафом. Введені в дію норми “Руської правди” протягом довготривалого часу, регулювали суспільні відносини в давньоруській державі.

Важливу роль у формуванні суспільно-політичної думки Київської Русі відіграло “Слово про закон і благодать”, автором якого є митрополит Іларіон. Основною проблемою цього твору є співвідношення закону та істини. У традиціях тогочасної релігійної літератури під законом автор розумів Старий Заповіт, а під істиною Новий Заповіт. Закон Іларіон трактував як певну зовнішню настанову, що регулювала примусовими методами діяльність людей на час до осягнення ними істини. Істина, благодать є певним внутрішнім контролером людської поведінки згідно з Божою волею. Для закону неприйнятним є уявлення про вище благо. Він дається Богом людству на ранніх стадіях його розвитку.

Підтримуючи князя Володимира, Іларіон чітко висловлював свої симпатії до монархії як форми державного правління, бо саме при цій формі державного правління влада зосереджена в руках одного правителя, а єдиновладдя є запорукою територіальної єдності і сили держави. Але влада мала бути зосереджена в руках мудрого правителя, який повинен пам’ятати, що несе відповідальність за підданих перед Богом; здійснювати владу на основі закону і справедливості, а не сваволі, бути милостивим до підданих.

Важливою пам’яткою політичної думки давньоруської держави є літописи, серед яких особливе місце займає “Повість минулих літ”, автором якого є Нестор, а першу редакцію датують 1113 р. Особлива увага в цьому творі приділена обґрунтуванню законності та необхідності князівської влади. На відміну від твору Іларіона, Нестор подав схему колективного володіння Руссю князівським родом Рюриковичів, а ідея єдності давньоруських земель розглядалася насамперед як духовна, яку забезпечувала християнська церква. Стосовно політичної єдності держави – князі-правителі повинні слухатись порад київського князя як старшого серед рівних. Міжусобні війни між князями Нестор трактував як несправедливі, а значить гріховні.

Визначною пам’яткою давньоруської політичної думки є “Повчання” Володимира Мономаха (1117 р.). Цей твір написаний у формі – зверненні князя до своїх синів, у якому узагальнено досвід князя в період перебування його на престолі. В “Повчанні” подано ідеалізовану картину державної діяльності Володимира Мономаха та подано ідеалізований образ князя – правителя, який в своїй діяльності повинен керуватися принципами християнської релігії.

Окрім моральних настанов в цьому творі вміщено також і практичні вказівки щодо керівництва державою, управління підданими, правила поведінки під час війни, адже за тодішніми звичаями князь був не лише правителем, а й воєначальником та верховним суддею в державі. У зв’язку з цим Володимиром Мономахом звернено осібну увагу на дотримання його синами закону та принципів справедливості й милосердя.

В обстановці міжусобних воєн та нападів кочових половецьких орд на Русь було створено “Слово о полку Ігоревім”(1187р.) в якому основна увага невідомого автора була акцентована на локальному поході Новгород-Сіверського князя Ігоря в 1185 р. в половецький степ та його військову поразку, яка ускладнила зовнішньополітичне становище Русі. Головну причину важкого становища держави автор вбачає в феодальній роздробленості давньоруських земель, а основна провина та причина поразки Ігоря полягає в тому, що він пішов супроти половців не заради інтересів держави, а “слави собі шукати”. Основними політичними ідеями, що висуває автор “Слова о полку Ігоревім” – це єдність Київської Русі, а стосовно особи правителя, то автор звертає увагу, що для князя мало бути видатним воєначальником, а потрібно перш за все вміти підпорядковувати загальнодержавним інтересам свої особисті.

Існування Київської Русі було припинено загарбанням цих земель монголо – татарами, залишки давньоруської державності зберігалися лише в Галицько – Волинській державі Романовичів, де Данило Галицький та його наступники доклали чимало зусиль для збереження та зміцнення своєї влади ведучи боротьбу з монголо-татарами, та західними сусідами.