3. Методи політології

Політологія будучи самостійною галуззю знань із своїм предметом дослідження має свої чітко визначені методи.

Метод – це сукупність прийомів та операцій за допомогою яких досліджується дійсність. Але як будь-яка інша наука політологія використовує й загальні методи наукових досліджень. До них належать загальні методи дослідження суспільних наук – соціологічний, історичний, математичний. Загально логічними методами суспільних наук є: аналіз і синтез, індукція і дедукція, поєднання історичного і логічного тощо.

Але основними методами, які використовує політологія як самостійна наука є: системний метод, порівняльний метод, біхевіористичний метод і структурно-функціональний метод.

Системний метод передбачає комплексний аналіз політичних явищ і процесів, механізмів функціонування політичних організацій. Саме системний метод орієнтує дослідження на розкриття цілісності об’єкта й тих механізмів, які її забезпечують, на виявлення багатоманітних зв’язків складного об’єкта й зведення їх в єдину теоретичну конструкцію. Однак системний метод аналізу політики вимагає детального вивчення її складових, структури та функціонування.

Структурно-функціональний метод – це дослідницький прийом суть якого полягає в розчленуванні складного об’єкта на складові, дослідженні зв’язків між ними, визначенні місця та ролі всіх елементів у функціонуванні об’єкта як цілого, за умови збереження ним своєї цілісності у взаємодії з зовнішнім середовищем.

Порівняльний метод орієнтує дослідження на розкриття спільних і відмінних рис політичних систем та їхніх елементів у різних країнах світу, народів та епох. Головна проблема використання цього методу зумовлена необхідністю підбору подібних явищ і процесів, оскільки порівняння можливе лише в межах однорідної політичної структури.

Біхевіористський метод дослідження суспільних явищ полягає у вивченні політичних явищ шляхом аналізу поведінки окремих індивідів і соціальних груп. Використання цього методу при дослідженні політичних процесів передбачає визнання того, що політика як суспільне явище має насамперед особистісний характер, а всі групові форми дій виводяться з аналізу поведінки індивідів, які в своїй сукупності створюють групові зв’язки. Дослідження політичної поведінки особи має своєю метою отримання емпіричної інформації за допомогою або спостереження, або одержання відомостей непрямим шляхом.

4. Зв’язок політології з суспільними науками

Будучи самостійною наукою з своїм специфічним предметом дослідження політологія не може претендувати на вивчення всіх аспектів суспільно-політичної сфери суспільного життя. Тому політологія тісно взаємодіє з рядом суспільних дисциплін, які більшою або меншою мірою досліджують різні аспекти суспільно-політичних явищ і процесів. Насамперед це філософія, соціологія, історія, політична економія, політична і соціальна психологія, право, політична етика, тощо.

Філософія, формуючи теоретичну основу світогляду людини, виступає також і загальною методологією пізнання, яка спрямована на розкриття найбільш загальних закономірностей розвитку природи, суспільства. Політична філософія досліджує й аналізує найбільш загальні методи пізнання політики, політичних явищ і процесів, взаємозв’язок політики і влади.

Надзвичайно тісним є взаємозв’язок політології й історії. Історія вивчаючи минуле людства у всіх його аспектах, при цьому особливу увагу приділяє об’єктивному дослідженню політичних подій, явищ і процесів минулого опираючись на конкретні факти, події, вивчаючи причини різноманітних подій нагромаджуючи таким чином, значний фактологічний матеріал для здійснення аналізу політичних явищ і процесів.

Дуже тісно взаємопов’язані політологія й соціологія. Політологія широко використовує соціологічні методи вивчення політичного життя, особливо тих явищ і процесів у політиці, котрі проходять за дієвої участі значної кількості людей. Досягнення соціологічної науки великою мірою впливають на теорію пропаганди, методику ведення виборчих кампаній тощо. Однак при цьому існує й ряд принципових розбіжностей між соціологією й політологією. Коли політологія досліджує політику як процес, який має певні закономірності то соціологія основний акцент робить на дослідженні соціального аспекту політичних явищ.

Політична економія розробляє методи, прийоми та засоби здійснення державної політики щодо функціонування економічної системи суспільства в цілому, формулює основні напрями державного регулювання економічних процесів, розробляє стратегію й тактику економічної політики держави.

Соціальна психологія вивчає закономірності та механізми формування, функціонування і розвитку суспільно-психологічних явищ, процесів та станів, суб’єктами яких виступають різноманітні соціальні спільності та індивіди. Політична психологія предметом дослідження має психологічні фактори політичної поведінки індивідів.

Тісний взаємозв’язок існує між політологією й правом. З одного боку держава санкціонує систему правових норм, роблячи їх загальнообов’язковими, порушення яких тягне за собою застосування санкцій, а з іншого боку право підтримує механізм функціонування органів держави й саму державу. Одночасно з цим політологія і право досліджують соціально-правові проблеми та явища.

Політична етика вивчає моральність політичного спілкування.

Крім вищеназваних дисциплін політологія тісно взаємодіє з рядом інших суспільних наук: політичною демографією, політичною антропологією тощо.

Отже, як бачимо політологія як наука про політичну сферу суспільного життя тісно взаємодіє з рядом суспільних наук, більшою або меншою мірою вивчають ті чи інші сторони політичного життя суспільства.