Міжнародні інститути в торговій політиці

Міжнародна організація

Функції

Світова організація торгівлі (СОТ)

1 січня 1995

1. нагляд за виконанням багатосторонніх торгових угод;

2. проведення багатосторонніх торгових переговорів;

3. сприяння вирішенню торгових спорів;

4. контроль за розвитком міжнародної торгівлі і торгової політики;

5. надання технічної допомоги і навчання персоналу;

6. співпраця з іншими міжнародними організаціями з питань торгової політики.

Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД)

1964

1. сприяння інтеграції країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою в міжнародну торгівельну систему;

2. задоволення спеціальних потреб найслабкіших країн;

3. проведення багатостороннього діалогу з проблем глобалізації і розвитку, міжнародної торгівлі, інвестицій та послуг.

Міжнародний торговельний центр (МТЦ)

1964

Усунення дублювання в діяльності СОТ та ЮНКТАД по сприянню розвитку торгівлі в країнах. Що розвиваються.

Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ)

1966

1. уніфікація права міжнародної торгівлі;

2. координація роботи у сфері права міжнародної торгівлі;

3. сприяння участі держав в розробці нових міжнародних конвенцій з права міжнародної торгівлі;

4. підготовка кадрів в галузі права міжнародної торгівлі.

Характеристика міжнародного руху факторів виробництва

Висока міжнародна мобільність

Переміщуються в ті країни, де за них платять більше (вища відсоткова ставка, вища заробітна плата, вищі ліцензійні платежі тощо).

Раціональне використання ресурсів і перерозподіл доходів

Власники відносно надлишкових факторів виграють, а власники відносно недостатніх факторів виробництва програють.

Заміщує міжнародну торгівлю

у випадку, коли причиною торгівлі є відмінність в забезпеченні країн факторами виробництва

Доповнює міжнародну торгівлю

коли торгівля зумовлена причинами, не пов’язаними з відмінністю в забезпеченні факторами виробництва, (порівняльні переваги, ефект масштабу, технологічні відмінності тощо).

Міжнародний рух капіталів – розміщення та функціонування капіталу за кордоном перш за все з метою його самозростання

Вивіз капіталу

Міграція капіталу

Процес вилучення частини капіталу з національного обігу однієї країни і переміщення його у виробничий процес та обіг іншої країни.

Зустрічний рух капіталів між країнами, що приносить їх власникам відповідний доход.

Причини вивозу капіталу

Фактори, що стимулюють вивіз капіталу

1. перенасичення капіталу в країні, з якої він вивозиться;

2. розбіжності між попитом на капітал та його пропозицією в різних ланках світового господарства;

3. наявність в країнах-імпортерах дещо дешевшої робочої сили та сировини.;

4. стабільна політична ситуація і в цілому сприятливий інвестиційний клімат.

1. зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік;

2. міжнародна виробнича кооперація, вкладення ТНК в дочірні компанії;

3. економічна політика промислово розвинених країн, спрямована на залучення значного обсягу капіталу для підтримання темпів економічного зростання;

4. економічна політика країн, що розвиваються, спрямована на залучення іноземного капіталу;

5. екологічні фактори (перенесення шкідливих виробництв за межі своєї країни);

6. діяльність міжнародних фінансових організацій, спрямована на регулювання потоків капіталів.

Правило Вальраса

IM – EX – NR = NA

IM – імпорт, ЕХ – експорт;

NR – чисті платежі процентів; NA – чистий продаж активів

Баланс торгівлі товарами і послугами повинен дорівнювати з протилежним знаком балансу руху капіталу.

За

правилом

Вальраса виділяють

Переважно експортери капіталу

Японія

Ті, що зберігають паритет експорту і імпорту капіталу

ФРН, Франція

Нетто-імпортери

Ірландія, Португалія, Іспанія, Туреччина, США