Конкурентоспроможність

За оцінками Дойчебанку у 1991 р. Україна мала найкращі показники (за 12 параметрами) для наступного розвитку та інтеграції у порівнянні з іншими колишніми республіками СРСР

На момент розвалу СРСР в 1991 р. національне господарство України мало наступні природні та створені ресурси:

1. значні запаси природних ресурсів та їх вигідне географічне розміщення (вугілля, залізна, марганцева, уранова та ін. руди, сірка, ртуть, титан);

2. високий рівень родючості та велику кількість сільськогосподарських земель (25% світових запасів чорнозему);

3. високу кваліфікацію трудових ресурсів;

4. якісну систему середньої та вищої освіти;

5. високу концентрацію науково-технічних знань та навичок (дослідних інститутів, центрів тощо);

6. значні масштаби основних виробничих фондів;

7. відповідну структуру транспорту та зв’язку;

8. вигідне географічне розміщення: наявність виходу до Чорного моря, проходження торгових транспортних шляхів між Росією та країнами ЄС.

1. Значне посилення міжнародної конкуренції на основних товарних ринках;

2. істотне підвищення вимог споживачів до технологічного рівня якості товарів, що зробило цінові фактори конкурентоспроможності вторинними, а фактори швидкості технологічних інновацій та гарантій якості – первинними;

3. витончені форми протекціонізму та дискримінації щодо українських експортерів;

4. обмеженість доступу до міжнародних інструментів регулювання торговельних режимів, через відсутність членства в система СОТ;

5. складність входження в міжнародні проекти високотехнологічного співробітництва через невідповідність міжнародним критеріям захисту прав інтелектуальної власності;

6. висока взаємна конкуренція інтересів України та інших постсоціалістичних країн на міжнародних і кредитно-інвестиційних ринках.

Для прискорення процесу входження України у світові господарські структури необхідно прийняти до уваги наступне:

1. Головними орієнтирами українських виробників повинні бути::

• технологічний фактор;

• світові норми та ємність ринку;

2. характерною ознакою сучасного ефективного виробництва є його вибірковість, пріоритетність;

3. перспективною стає міжнародна спеціалізація;

4. пошук власного місця в світогосподарській структурі вимагає знань специфіки сучасного світового ринку, який теж постійно змінюється;

5. необхідно враховувати тенденцію до зниження ролі природних ресурсів, географічного положення, виробничого досвіду у визначенні профілю економіки будь-якої держави, його позиції на світовому ринку.

1. прискорене проходження Україною основних ступенів розвитку економіки ринкового типу;

2. відтворення порушених господарських зв’язків, економічна інтеграція в межах СНД з метою не втратити ринки на території колишнього СРСР;

3. активізація участі в міжнародних економічних угрупуваннях. Серед них: країни Східної Європи та країни Азії – з метою відновлення зв’язків з країнами колишньої РЕВ; Європейський Союз – з метою пошуку на ринках Західної Європи в режимі найбільшої сприятливості нації.