Міжнародна валютно-фінансова система

Визначення

Закріплена у міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, функціонуючих самостійно чи обслуговуючих міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

Умови формування

Демонетизація золота на рівні функціонування національних грошей, а згодом і міждержавних валютних відносин.

Утвердження пріоритетності інтернаціональної вартості.

Зміна природи і функціональної ролі світових грошей: вони стали матеріальним носієм інтернаціональної вартості. За їх допомогою реалізується абсолютна обмінюваність товарів, відношення одного товару до всього товарного світу в масштабах світового господарства.

Валюта (від іт. Valuta – ціна, вартість)

У широкому розумінні

У вузькому розумінні

Будь-який товар, що здатний виконувати грошову функцію засобу обміну на міжнародному ринку.

Загальна назва грошових одиниць різних країн, обов’язкових для приймання як плату за будь-які товари, послуги та роботи, що купуються на території відповідної країни.

Девізи - платіжні засоби в іноземній валюті. Юридично мова йде про право на сплату в іноземній валюті за кордоном.

Види валют

Національна валюта

Законний платіжний засіб на території країни, що її випускає.

Іноземна валюта

Платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується на території даної країни.

Резервна валюта

Валюти, в яких країни держать свої ліквідні міжнародні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

Валюта, що вільно використовується

Активно продається і купується на головних валютних ринках: долар США, Євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна.

Тверда валюта

Характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого пов’язані головним чином з фундаментальними макроекономічними закономірностями.

Вільно конвертована валюта

Валюта, що може легально обмінюватись на іноземні валюти без прямого втручання держави в процес обміну.

SDR

(спеціальні права запозичення)

Міжнародні активи (резервні платіжні засоби) у вигляді кредитових записів на спеціальних рахунках МВФ, складених пропорційно до квот країн-учасниць.

Національна валютна система (НВС)

Міжнародна валютна система (МВС)

включає

1. національну грошову одиницю ;

2. склад офіційних золотовалютних резервів;

3. паритет національної валюти та механізм формування валютного курсу;

4. умови конвертованості національної валюти;

5. наявність чи відсутність валютних обмежень;

6. порядок здійснення міжнародних розрахунків країни;

7. режим національного валютного ринку та ринку золота;

8. національні органи обслуговування та регламентації валютних відносин країни.

1. світовий грошовий товар і міжнародну ліквідність;

2. валютний курс;

3. валютні ринки;

4. міжнародні валютно-фінансові організації;

5. міжнародні домовленості.

Головна задача МВС - регулювання сфери міжнародних розрахунків та валютних ринків для забезпечення:

- сталого економічного зростання;

- стримування інфляції,

- підтримки рівноваги зовнішньо-економічного обміну та платіжного обігу різних країн.

Еволюція МВС

Е

Т

А

П

И

Р

О

З

В

И

Т

К

У

М

В

С

Система “золотого стандарту”

• золотомонетний (з 1867 р. до початку ХХ ст.)

• золотозливковий (діяв з початку ХХ ст. до І світової війни”)

• золотодевізний (золотовалютний) - (1922 р. – початок ІІ світової війни)

Переваги: стабільність курсів валют сприяє торгівлі, понижує ризики, саморегулюється на основі жорсткого механізму

Недоліки: відмова від самостійної грошової політики країни; залежність від видобутку золота.

Система золотова-лютного стандарту

(Бреттон-вудська система)

Створена у 1944 р. Основні принципи:

1. установлені тверді обмінні курси валют країн-учасниць (44 держави) до курсу долара;

2. курс долара фіксовано до золота; ціна золота – 35 доларів за трійську унцію;

3. ЦБ підтримують стабільний курс своєї валюти по відношенню до долара;

4. Організуючою ланкою є МВФ і МБРР.

Ямайська валютна система (багато-валютний стандарт)

Створена у 1976 р. Головні особливості:

1. заснована на декількох валютах;

2. відмінено монетний паритет золота;

3. основним засобом розрахунку стала вільно конвертована валюта, а також міжнародні валютні гроші –СДР і резервні позиції МВФ;

4. валюти можуть перебувати у “вільному плаванні” – курс визначається попитом і пропозицією;

5. центральні банки країн не зобов’язані втручатись у роботу валютних ринків для підтримки фіксованого паритету своєї валюти;

6. країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий чи змішаний).