3. Особливості обрахування строків позовної давності припинювальних претензійних строків.

В законі встановлено два види строків розгляду пред'явленої претензії: загальний строк в один місяць, який обчислюється з дня одержання претензії, та подовжений строк — два місяці, який обчислюється в тому ж порядку. Останній застосовується в тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем і стосується претензій, пов'язаних з якістю та комплектністю продукції (товарів).

Обґрунтованість вимог заявника претензії з'ясовується на підставі доданих до неї документів. Потрібно враховувати, що перелік документів, даний у статті 6 ГПК, не є вичерпними. Тому інша сторона може запросити заявника надіслати додаткові документи для розгляду претензії по суті. Для пред'явлення цих документів заявнику надається необхідний строк, тривалість якого залежить від кількості витребуваних документів та складності їх підготовки, але не може бути встановлений меншим за п'ять днів без врахування часу поштового обігу. В цьому випадку перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів. Якщо додаткові документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

4. Врегулювання розбіжностей, що виникають при укладенні, зміні, розірванні господарських договорів.

Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

У підприємницькій практиці наступним кроком після прийняття пропозиції про укладення господарського договору стає складення та узгодження його проекту. Результатом цієї роботи стають формулювання окремих пунктів договору в новій редакції, доповнення, зміна тих чи інших його положень. Всі ці зміни і доповнення, якщо сторони не доходять згоди про їх пряме включення до тексту договору, оформлюються в протоколі розбіжностей. Проект договору підписується в первісному вигляді, але перед підписом незгодна з окремими положеннями договору сторона вказує, що до договору додається протокол розбіжностей. Договір і протокол розбіжностей підписується керівником або його заступником і скріплюються печаткою.

Підприємство, яке одержано свій договір з протоколом розбіжностей, оцінює можливість прийняття розбіжностей і включає прийнятні для підприємства умови до тексту договору. Якщо заперечення видаються неприйнятними, то розбіжності, що залишилися неврегульованими, за наявності підстав вважати будь-яку із сторін зобов'язаною прийняти умови контрагента, можуть бути передані на вирішення господарського суду.

До числа спорів, що виникають під час укладення договорів і можуть бути передані на вирішення господарського суду, належать, зокрема, спори, пов'язані із укладенням договорів про порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів.

Застосування положень статті 10 ГПК до вирішення даної категорії спорів обумовлено положеннями статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт» і статті 10 Закону України «Про природні монополії», згідно з якими залізниці не мають права відмовляти підприємствам в укладенні зазначених договорів. Тому за наявності такої відмови підприємство має право на звернення до господарського суду з позовом про спонукання залізниці до укладення відповідного договору.

Порядок розроблення та форми таких договорів встановлено Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій.

Підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, зазначений у частині другій статті 5 ГПК, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягай згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Якщо невідповідність законодавству окремих умов договору виявляється уже в процесі виконання договору, то будь-яка з сторін може звернутися до контрагента з пропозицією змінити чи розірвати договір.

Підприємство, яке одержало пропозицію про зміну чи розірвання договору, повинно відповісти на неї не пізніше 20 днів (без врахування часу поштового обігу) після одержання. До закінчення цього строку воно зобов'язане визначитися відносно даного договору і прийняти або відхилити отриману пропозицію.