4. Розподіл та відшкодування судових витрат.

Державне мито покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірван­ні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з ін­ших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, госпо­дарський суд має право покласти на неї державне мито незале­жно від результатів вирішення спору.

Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звіль­нений віл сплати державного мита.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експерти­зи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-тех­нічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

— при задоволенні позову - на відповідача;

— при відмові в позові - на позивача;

— при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Домінуючий критерій, який законодавцем покладено в ос­нову підходів до розподілу судових витрат, - принцип покла­дення витрат на сторону, з вини якої виник спір.

При частковому задоволенні позову судові витрати поклада­ються на обидві сторони пропорційно. Зазначене правило роз­поділу судових витрат застосовується при вирішенні як майно­вих, так і немайнових спорів.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, го­сподарський суд має право покласти на неї державне мито неза­лежно від результатів вирішення спору. Наприклад, у відповідності зі статтями 7-9 ГПК боржник повинен дати відповідь на заявле­ну претензію. Якщо така відповідь не дана, а у судовому засіданні відповідач надасть документи, які спростовують позовні вимоги, про які позивач не знав і не міг знати, господарський суд, відмовляючи в позові, може покласти судові витрати на відповідача, з вини якого виник безпідставний спір.

У разі, коли заявник звільнений від сплати державного мита останнє при задоволенні позову стягується з відповідача (якщо він не звільнений від його сплати), виходячи з розміру задоволе­них позовних вимог. Якщо позов залишено без задоволення, мито не стягується.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат за проведення експертизи, послуги перекладача та інші витрати, пов'язані з розглядом справи господарським судом, застосову­ються ті ж самі правила, що й при розподілі державного мита - відшкодування витрат правої сторони за рахунок винної.

При перегляді рішень, ухвал, постанов за скаргою сторони чи поданням прокурора згідно з відповідними положеннями цього Кодексу судові витрати розподіляються за правилами, зазначе­ними вище.

У випадках, коли у рішенні або ухвалі господарського суду з тих чи інших причин не вирішено питання про розподіл судо­вих витрат, то господарський суд з власної ініціативи або за за­явою сторони чи прокурора, який брав участь у процесі, згідно статтею 88 ГПК виносить додаткове рішення або ухвалу, якими усуває цей недолік.