47

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО

ПРОГРАМИ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до семінарських занять з дисципліни

(для студентів зі спеціальності «Архівознавство»)

Черкаси – 2011

ЗМІСТ

Вступ……………………….……….…..............................................3

1. Навчальна програма курсу………………………………….……4

2. Робоча програма курсу…………………………………....…….13

2.1 Тематика лекцій…………………………...................................13

2.2 Тематика та завдання семінарських занять…………….….….13

3. Список рекомендованої літератури………………………....….25

4. Тестові завдання. …………………………………………………28

5. Питання до заліку …………………………………………….…..38

6. Додатки в таблицях……………………………………………….41

Вступ

Навчальна дисципліна «Документознавство» є нормативною навчальною дисципліною за навчальним планом підготовки фахівців кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю «Архівознавство».

«Документознавство» відноситься до циклу загальнопрофесійних та професійно-орієнтованих (спеціальних) дисциплін магістра за напрямом 8.02030203 «Архівознавство».

Мета курсу − формування у студентів необхідних теоретичних і практичних знань про сутність, структуру, функції і класифікацію документів, які складають основу документної комунікації; вироблення вмінь і навичок збирання, класифікації, опрацювання та використання документів з метою задоволення інформаційних потреб органів управління підприємств, організацій, фірм та установ.

Завдання курсу:

• Аналіз теоретичних основ документаційних процесів у суспільстві;

• Вивчення основних способів створення документів;

• Розгляд проблем уніфікації та стандартизації документів і систем документації;

• Знайомство з сучасними вимогами щодо складання документів;

• Формування інформаційної культури фахівців-документознавців.

Вивчивши курс, студенти повинні знати:

• документознавчу термінологію;

• основні нормативно-методичні матеріали з документування управлінської діяльності та основну науково-дослідницьку літературу в області документознавства;

• закономірності розвитку документа і систем документації;

• правила складання та оформлення документів, порядок організації документів в комплекси;

• критерії та принципи визначення науково-історичної та практичної цінності документів.

Студенти повинні вміти:

• складати документи з використанням мовних варіантів;

• уніфікувати тексти документів;

• оформляти документи відповідно до вимог державних стандартів;

• визначати історичну та практичну цінність документів.

Міждисциплінарні зв’язки. Навчальна дисципліна «Документознавство» органічно пов’язується з іншими дисциплінами: історією, джерелознавством, архівознавством, книгознавством, правознавством, теорією управління, менеджментом, діловим спілкуванням, прикладною лінгвістикою, інформатикою та ін.

Навчальна програма курсу

Лекція № 1

Тема : «Поняття про документознавство».

Питання лекції:

1. Становлення і розвиток вітчизняного документознавства.

2. Місце документознавства в системі наук.

3. Історія в документознавстві.

Анотований зміст

Остання третина 20-го століття ознаменувався переходом цілого ряду країн до постіндустріального, інформаційного суспільства, в умовах якого основна маса працюючих зайнята у сфері інформаційної діяльності, а головним продуктом виробництва і товаром є інформація. В даний час інформація стала найважливішим ресурсом суспільства і придбала стратегічне значення.

Інформаційні процеси активно впливають на всі сторони людського життя. Використання новітніх інформаційних технологій багаторазово підсилює цей вплив. Щоб реалізувати свої потенційні можливості, досягти професійних успіхів, стати гармонійно розвиненою особистістю, сучасна людина повинна мати досить високим рівнем інформаційної культури. Тим часом велика частина інформації фіксується на матеріальних носіях, міститься в різноманітних документах. Таким чином, знання інформаційно-документаційних процесів, засад роботи з документами є невід'ємною частиною інформаційної культури людини.

Щодо першого питання то, потрібно визначити період та місце виникнення документознавства на теренах України. Практичне документознавство виникло з появою палеографії (науки про розвиток писемності, про стародавніх рукописах) і дипломатики (науки, що вивчає форму і зміст правових актів), тобто ще в 16-17 століттях. Вже тоді в Україні з'явилися уніфіковані документні форми, які складалися з окремих приватних випадків, які узагальнювалися в канцеляріях і потім офіційно закріплювалися. Діловодна практика і надалі надавала постійне й істотний вплив на процес становлення науки про документи.

Проте вже з початку 18 століття стали закладатися правові основи документування, перш за все у сфері державного управління. Багато форм документів були закріплені законодавчими актами. У 19 столітті ця робота була продовжена. Причому в середині століття з'явилися перші спроби теоретичного осмислення документаційних процесів в російському суспільстві.

Прихід до влади більшовиків супроводжувався подальшим розвитком практичного документознавства в напрямку уніфікації документів, починаючи від окремих документних форм і закінчуючи створенням уніфікованих систем документації.

З середини 1990-х років в Україні виходить спеціалізовані інформаційно-практичні журнали присвячені архівній справі та діловодству. Там знаходять відображення теоретичні та практичні питання документознавства, а також його історичні аспекти.

Щодо другого питання то, документознавство належить до циклу наук про суспільство, з багатьма з яких перебуває в тісному взаємозв'язку і взаємодії. Ця взаємодія проявляється в різних формах і відбувається на різних рівнях, насамперед на рівні об'єкта і предмета дослідження, понятійного апарату, методів дослідження.

Документознавство самим тісним чином пов'язане з історичною наукою. Як вже зазначалося, об'єктом документознавства є документ в історичному розвитку. Поява тих або інших документів, не кажучи вже про системи документації, безпосередньо пов'язане з еволюцією суспільства, з певними її етапами. Тому функціонування документів та систем документації, складання комплексів документів неможливо зрозуміти без знання соціально-економічної, політичної історії, історії культури і т.д.

З іншого боку, сама форма документа характеризується відносною самостійністю, наявністю власних закономірностей розвитку, які, у свою чергу, надають певний вплив на ті чи інші сторони суспільного розвитку. Тому вивчення минулого передбачає і знання генезису документних форм.

Документознавство об'єктивно сприяє формуванню джерельної бази історичних досліджень і в цій своїй якості тісно примикає до джерелознавства - однієї з найважливіших галузей історичної науки, що досліджує теорію, методику і техніку історичних джерел. Джерелознавець також вивчають форму документа, структуру і властивості документованої інформації в їхньому історичному розвитку. Діловодні документи в джерелознавстві звичайно виділяються в самостійний розділ.

Документознавство є тотожною дисципліною до ряду інших наук, зокрема до архівознавства, книгознавства, правознавства, економічної науки. Розглянемо їх зв’язок більш детально.

Щодо третього питання то, джерелами в документознавчих дослідженнях можуть виступати практично будь-які документи, системи документації і комплекси документів. На їх основі можна отримати певне уявлення про рівень роботи з документами, способах документування, про діловодної культурі тієї чи іншої епохи. Проте головну роль відіграють все ж таки ті документи, в яких зафіксовані правила, норми, рекомендації, нормативи й т.п., які регламентують і регулюють різні напрями, способи і форми роботи з документами. Це перш за все законодавчі та правові акти, стандарти, класифікатори, інструкції, методичні вказівки. Джерела є необхідною базою для проведення теоретичних досліджень, для вдосконалення практики документаційного забезпечення управління та визначення основних тенденцій розвитку документаційних процесів.

Документознавчі джерела можна класифікувати по декількох ознаках:

− за хронологією (джерела дореволюційного, радянського, пострадянського періодів);

− по відношенню до певної інформаційному середовищі (ретроспективної, оперативної або перспективної);

− джерела "у звичаї" і джерела "в законі" і т.д.

Список рекомендованої літератури до лекційного заняття:

1. Глущик С. В. Сучасні ділові папери: Навч. Посібник для вищих та серед. спец. навч. закладів, С .В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – 4-е вид. пер. і доп. – К.: А.С.К., 2002. – 398 с.

2. Кушнаренко Н.М. Документознавство. Підручник. Київ: Знання, 2000.

3. Мисливців А.В., Булавіна О.А. Документознавство і діловодство: Основи документознавства; Види, функції документів; Технології діловодства: Навчальний посібник для вузів М: ІКЦ МарТ, 2004. – 380 с.

4. Сельченкова С. В. Діловодство. Практич. Посібник / С. В. Сельченкова. – К.: Інкунабула, 2009. – 480 с.

5. Стенюков М. В. Справочник по делопроизводству. – 4-е изд., доп. и перераб. – М.: издат. ПРИОР, 2000. – 490 с.