- •Лекція 4
- •4.1. Теплоємність. Означення
- •4.1.1. Методи обчислення кількости тепла
- •1) Внутрішньої енергії
- •2) Ентальпії
- •3) Ентропії
- •4.1.2. Загальне означення теплоємности. Істинна і питома теплоємности
- •4.1.3. Обчислення кількости тепла за істинною і середньою теплоємностями
- •1 − Лінійна залежність; 2− нелінійна залежність
- •4.1.4. Геометричні образи істинної і середньої теплоємностей
- •4.2. Ізобарна та ізохорна теплоємности. Рівняння Майєра
- •4.2.1. Геометричні образи ізохорної та ізобарної теплоємностей
- •4.2.2. Зв’язок ізобарної та ізохорної теплоємностей
- •4.2.2.1. Рівняння Майєра для ідеального ґазу
- •1. Ізохорна та ізобарна теплоємности
- •2. Зв’язок між ізобарною та ізохорною теплоємностями
- •6. Рівняння Лежандра. Термодинамічна та ефективна робота
- •4.2.2.2. Рівняння Майєра для неідеального ґазу
- •4. Для неідеального ґазу, що підпорядковується рівнянню Ван-дер-Ваальса : (4.123)
- •5.3. Зв’язок теплоємности з коефіцієнтом стискуваности ґазу
- •4 .4. Теплоємність під час оборотнього політропного процесу ідеального ґазу
- •4.5. Диференціяльні рівняння теплоємности Виходячи з другого начала термодинаміки та визначення теплоємности
- •4.6. Залежність ізобарної та ізохорної теплоємностей від тиску та об’єму
- •4.7. Зв’язок теплоємности з ентропією. Диференціяльні рівняння ентропії
- •4.8. Залежність теплоємности ґазів від температури
- •4.8.1. Залежність ізобарної та ізохорної теплоємностей ґазів від температури
- •4.8.2. Залежність теплоємности від атомности ґазів і температури
- •4.9. Теплоємність рідин
- •4.10. Теплоємність твердих тіл
- •4.10.1. Молекулярно-кінетична теорія. Закон Дюлонґа і Пті
- •5.10.2. Квантова теорія Дебая
- •4 .10.3. Теплоємність шарових структур
- •4.10.3.1. Структура невзаємодіючих шарів
- •4.10.3.2. Структура із взаємодіючими шарами
4.9. Теплоємність рідин
У зв'язку з тим, що на сьогодні задовільної статистичної теорії рідини не розроблено, теоретичні оцінки величин СР і СV не можна зробити навіть наближено. Тому значення теплоємности рідини визначають експериментально або за допомогою термодинамічних співвідношень за значеннями інших термічних і калоричних властивостей (h, p, v, T − залежностей).
Таблиця 4.2
Теоретичний розрахунок теплоємности
Атомність ґазу |
За молекулярно кінетичною теорією |
За квантово-механічною теорією |
|
|||
CμV |
СμР |
K |
СμV |
СμР |
K |
|
1 |
12,47 |
20,79 |
1,67 |
12,47 |
20,79 |
1,67 |
2 |
20,79 |
29,10 |
1,40 |
29,10 |
37,41 |
!,29 |
3 |
24,94 |
33,26 |
1,33 |
49,89 |
58,20 |
1,17 |
4 |
− |
− |
− |
74,83 |
83,14 |
1,11 |
багатоатомний |
29,1 |
37,4 |
1,29 |
− |
− |
− |
Таблиця 4.3
Експериментальні дані теплоємности
Ґаз |
Атомність |
CμV |
СμР |
K = СР/СV |
Не |
1 |
12,6 |
20,9 |
1,66 |
Н2 |
2 |
20,3 |
28,6 |
1,41 |
N2 |
2 |
20,2 |
28,5 |
1,41 |
Повітря |
− |
20,8 |
29.1 |
1.40 |
СН4 |
5 |
26,4 |
34,7 |
1,32 |
NH3 |
4 |
26,7 |
35,0 |
1,31 |
Теплоємність рідин мало змінюється із зміною тиску. У табл.4.4 показана залежність теплоємности СР води від тиску при температурі 20°С. Як видно з табл. 4.4, при збільшенні тиску від 0,1 до 100 МПа теплоємність води змінюється лише на 5%.
Теплоємність СР рідини при тиску р2 і температурі Т можна розраховувати за відомою теплоємністю при тиску р1 та температурі Т:
. (4.292)
Використовуючи рівняння (5.213):
, (4.293)
отримаємо
. (4.294)
Таблиця 4.4
Залежність теплоємности СР води від тиску при температурі 20°С
-
р, МПа
СР,
0,1
20
40
60
80
100
4,183
4,128
4,074
4,040
4,007
3,973
Теплоємність Сv рідини при тиску р2 і температурі Т можна розрахувати за відомою теплоємністю Сv при тиску р1 і температурі Т:
. (4.295)
Використовуючи рівняння (4.221):
, (4.296)
отримаємо
. (4.297)
У рівняннях (4.294) і (4.297) похідні і визначаються за експериментальними даними за р, v, Т − залежностями даної рідини або з рівнянь стану рідини.
Теплоємність Ср рідин може або збільшуватися, або зменшуватися із зростанням температури в залежности від параметрів стану. При цьому зниження СР із зростанням температури частіше змінюється зростанням СР при подальшому збільшенні температури.
Теплоємність СР води має мінімум при ~ 20°С, а з наближенням до лінії насичення теплоємність значно зростає.
Різниця між теплоємностями СР і Сv для рідин відносно невелика (табл. 4.5): СР − Сv =min. Так як експериментальне визначення Сv рідин є більш складним завданням, ніж СР , то Сv визначають, використовуючи значення СР, розрахунками за формулами (4.192), (4.194), (4.196):
; (4.298)
; (4.299)
. (4.300)
У рівняннях (4.298)−(4.300) похідні термічних величин розраховуються за експериментальними даними за р, V, Т − залежностями даної рідини або з рівнянь стану рідини.
При цьому зауважимо, що експериментальне вимірювання питомих об'ємів і тисків (як і їх змін) є більш простою і точною операцією, ніж вимірювання теплоємностей.
Зауважимо також, що для точки аномалії густини води (t = 3,98°C), як і для потрійної точки води (tа = 0,01°C), в яких , згідно рівнянь (4.298) та (4.300), Ср = Сv. Для критичної точки правдиве рівняння Планка-Ґіббса:
. (4.301)
У критичній точці К за рівнянням Ґіббса−Планка маємо співвідношення:
, (4.302)
з якого витікає, що:
лінія насичення рS = f (t) плавно переходить в ізохору VK = const;
лінії VK = const, UK = const, HK = const і SK = const тотожні
, , , (4.303)
і мають спільну дотичну;
3) у критичній точці К: , (4.304)
а так як , (4.305)
то , тобто кривина ізохори в точці К дорівнює нулю (ізохора в околії точки К є пряма лінія); у закритичній ділянці ;
4) за експериментальними даними прямою є і крива насичення в критичній точці;
: з цього витікає, що
Таблиця 4.5
Теплоємности Ср і Сv води при атмосферному тиску
-
t, °C
Cp,
Cv,
(Cp − Cv),
0
10
20
30
40
50
60
70
80
90
100
1,008
1,001
0,999
0,998
0,998
0,999
0,999
1,001
1,002
1,004
1,007
1,008
1,000
0,992
0,984
0,974
0,963
0,951
0,939
0,926
0,913
0,900
>0,001
0,001
0,007
0,014
0,024
0,036
0,048
0,062
0,076
0,091
0,107
; (4.306)
,
тобто точка К дійсно є характеристичною (особливою) точкою.
5) однозначної відповіді немає на питання: чи дорівнює нулю, чи має кінцеве значення третя і наступні похідні?