Тема 2. Загальні положення щодо формування оцінки підприємства план лекції

1. Правові основи оцінки підприємств.

2. Бази оцінки та особливості їхнього застосування.

3. Загальні вимоги щодо формування незалежної оцінки.

4. Норми професійної оцінювальної діяльності.

Рекомендовані джерела:

Нормативні:

Основні:Петрович та Губар

Додаткові:

Ключові терміни і поняття:

2.1. Правові основи оцінки підприємств.

Оцінка підприємств здійснюється на підставі законодавчої бази України, що визначається сукупністю чинних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини на території держави, окремих її частин або галузей господарства.

Сучасна українська практика законотворення містить два основних тер­міни - закони і      законодавство.

Закон - це нормативно-правовий акт, що регулює найбільш значущі, найваж­ливіші суспільні відносини за допомогою встановлення загальнообов'язкових пра­вил (норм) (Конституція України (Основний Закон), кодекси і власне закони).

Законодавство - це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють найбільш значущі, найваж­ливіші суспільні відносини за допомогою встановлення загальнообов'язкових пра­вил (норм) (Конституція України, кодекси, закони, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, ухвали та постанови Верховного Суду України, а також усі нормативно-правові акти органів виконавчої влади (обласних, районних і міських адміністрацій), міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які видані в межах їхньої компетенції).

Характеристика окремих законодавчих актів, що впливають на формування вартості підприємства:

Конституція України - це основний Закон, в якому визначено головні права, свободи, обов'язки громадян України. У статтях 13, 14, 41 наведено основні принципи, на яких будуються правовідносини щодо землі.

• Земельний кодекс України - основний нормативний акт, який регулює земельні відносини в Україні. Чинний Земельний кодекс затверджено у Верховній Раді України в 2001 році.

Він складається з десяти розділів, а також Прикінцевих та Перехідних положень. В основних восьми розділах 212 статей.

У третьому розділі (права на землю) роз'яснено зміст права власності на землю об'єкта та суб'єктів права власності на земельну ділянку. Стаття 79 містить визначення земельної ділянки, а стаття 80 - суб'єктів права власності. У статтях 90 і 91 визначено права та обов'язки власників земельних ділянок. Зокрема зазначено, що власники земельних ділянок мають право:

• продавати або по-іншому відчужувати земельну ділянку, передавати в оренду, заставу, спадщину;

• на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

• споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

В інших статтях цього розділу визначено право користування та оренди, що дає можливість виконувати грошову оцінку цих видів землекористування як самостійного об'єкта.

Важливим для оцінки є встановлення обмеження прав на земельну ділян­ку. Право на земельну ділянку може бути обмежено за законом або договором. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють протягом терміну, встановленого за законом або договором.

Грошову оцінку земельних ділянок здійснюють за методикою, яку затверджують у Кабінеті Міністрів України.

• Закон України "Про оцінку земель". Прийнятий 11 грудня 2003 року і визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оцінювальної діяльності у сфері оцінки земель в Україні.

Спрямований на регулювання відносин, пов'язаних із оцінкою земель, забезпечення проведення оцінки земель та метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

• Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Прийнятий 12 липня 2001 року і визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціню­вальної діяльності в Україні, її державного і громадського регулювання, забез­печення створення системи незалежної оцінки майна.

У законі встановлені процедури оцінки майна, визначено об'єкти та суб'єкти оцінки, встановлено порядок ліцензування і сертифікації оцінювачів.

• Закон України "Про плату за землю". Прийнятий 19 вересня 1996 року, після чого в 1997-1999 рр. у нього були внесені зміни і доповнення. Цей закон є головним правовим документом, в якому визначено порядок встановлення та плату за земельні ділянки, значення і місце в цьому процесі грошової оцінки земель.

• Закон України "Про оренду землі". Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються за Земельним кодек­сом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також за договором оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їхніх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду дер­жавного та комунального майна".

• Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна" є обов'яз­ковими для застосування під час здійснення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оцінювальної діяльності, а також особами, які відповідно до законо­давства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Оцінка майна здійсню­ється з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очі­кування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.

• Національний стандарт № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" визнає низку заходів, яких необхідно вжити для оцінки цілісного майнового комплексу:

• аналіз організаційно-правової форми підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється;

• аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу, уявлення про обсяг та сегментацію ринку, поточної частки ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу та перспектив діяльності підприємства;

• ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, цілісний майновий комп­лекс якого оцінюється;

• аналіз правових засад провадження господарської діяльності підпри­ємства, зокрема, ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;

• аналіз фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану комплексу на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

• підготовку обґрунтованого прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, стану та прогнозу потреби в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Отримані висновки за результатами проведених аналізів покладають в основу припущень, що використовуються під час оцінки.

• Національний стандарт № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" є обов'язковим для застосування суб'єктами оцінювальної діяльності під час оцінки майнових прав інтелектуальної власності, а також особами, які здійснюють відповідно до законодавства рецензування звітів про оцінку.

Стандарт можна застосовувати для визначення розміру збитків, завданих у зв'язку з неправомірним використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Об'єк­тами оцінки відповідно до цього Стандарту є майнові права інтелектуальної власності, які належать до об'єктів у нематеріальній формі. Під час оцінки май­нових прав інтелектуальної власності встановлюють обставини та визначають обмеження, пов'язані з особливостями таких об'єктів і сфери їх застосовування.