2.4 Етика справедливості

Сфера застосування етики справедливості значно вужча у порівнянні із етикою утилітаризму та етикою обов’язку. Вона безперервно пов’язана із поняттям справедливості, яка основана на моральних правах індивіда. В етиці бізнесу справедливість є одним із понять моральної свідомості. Справедливість характеризує певне відношення до людини та міру дотримання її прав. Моральним обов'язком в етиці справедливості є підконтрольність закону, який має бути однаковим для всіх .

Однак саме поняття справедливості є неоднозначним і має різні витлумачення, які відрізняються між собою.

Приведемо лише найпоширеніші підходи до даної проблеми.

I. Егалітаризм. (від франц. egalite — рівність). Відповідно до цієї теорії всі люди рівні, і тому кожна людина рівною мірою має претендувати на блага суспільного надбання. Отже, і розподіл благ має провадитися рівномірно і справедливо.

II. "Капіталістична" справедливість - розподіл благ повинен здійснюватися із урахуванням індивідуального внеску в спільну справу групи (фірми, суспільства, людства).

III. "Комуністична" справедливість - трудові обов'язки повинні розподілятися у відповідності зі здібностями, а блага - відповідно до потреб.

IV. Концепція американського вченого Д. Роулза, викладена їм у книзі "Теорія справедливості", що видана в 1971 році. У ній він сформулював своє розуміння справедливості, засноване на наступних принципах:

1. Кожна людина має рівне право на якомога більший ступінь свободи, сумісні з аналогічними свободами інших людей. Цей принцип відомий під назвою “ принципу рівної свободи ”;

2. Нерівність за соціально-економічними параметрами. Відповідно до цього положення, у розвиненому суспільстві мають існувати елементи нерівності, однак потрібно вживати заходів, що спрямовані на поліпшення майнового положення найбільш нужденних (хворих, інвалідів) :

а) забезпечення максимуму прибутку для найменш привілейованих осіб;

б) доступність представництва для кожного у владних установах.

Згідно Д. Роулзу, перший принцип має бути пріоритетним по відношенню до другого принципу.

Сутність його полягає у вимозі рівності прав. Фундаментальні свободи передбачають свободу обирати, свободу совісті, слова й інші, а також свободу мати власність і свободу не бути об'єктом довільного арешту.

Від цього принципу можливі відхилення у вигляді обмеження свободи підписання договорів (у результаті шахрайства або внаслідок порушення), тому сам принцип передбачає заборону насильства, обману й вимагає поважного відношення до пунктів договорів.

У цілому можна відзначити, що моральні проблеми ділового життя настільки складні й різноманітні, що вирішити їх, виходячи з позицій тільки одного напрямку, досить складно. У різних ситуаціях і стосовно різних суб'єктів бізнесмен може опиратися на різні етичні принципи й цінності.

На відміну від традиційної культури, коли в суспільстві панувала одна етична система (наприклад, етика чесноти в античності або етика утилітаризму в Новий час), у сучасному суспільстві рівноправно співіснують різні етичні системи, що припускає різну етичну оцінку тих самих явищ у сфері бізнесу. В морально-практичному дискурсі, який означає ідеальне поширення комунікативної спільноти, обґрунтовуються норми, що виражають загальний інтерес та волю всіх. Реалізація принципів справедливого та відповідального економічного ладу уможливлюється за умови створення „підприємницького діалогу” (П.Ульріх).