- •Баранівський в.Ф. Скворцова т.Г. Етика бізнесу
- •« Паливода »
- •1.2 Історія розвитку бізнесу
- •1.3 Визначення етики бізнесу як наукової дисципліни
- •1.4 Контекст сучасної транформації відношення до етики
- •1 Етап Управління, спрямоване на максимізацію доходів
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Розділ 2 основні концепції етики бізнесу
- •Релігійна етика
- •2.2 Теорія утилітаризму
- •2.3 Деонтична етика
- •2.4 Етика справедливості
- •Питання для самоконтролю:
- •Основні поняття цієї теми:
- •Соціальна відповідальність у бізнесі
- •3.1 Соціальна відповідальність, як складова сучасної моделі бізнесу.
- •3.2 Формування концепції соціальної відповідальності у бізнесі
- •3.3 За» та «проти» соціальної відповідальності: основні підходи
- •3.1 Соціальна відповідальність, як складова сучасної моделі бізнесу.
- •3.2. Формування концепції соціальної відповідальності у бізнесі
- •3.3 «За» та «проти» соціальної відповідальності: основні підходи
- •Питання для самоконтролю
- •Основні поняття цієї теми:
- •Література
- •Корпоративна етика
- •4.1 Моральні стандарти корпорації
- •4.2 Способи підвищення моральних стандартів функціонування організації
- •4.1 Моральні стандарти корпорації
- •4.2 Способи підвищення моральних стандартів функціонування організації
- •Знайдіть у поточній пресі або приведіть із власної практики приклади , що характеризують моральний стан сучасного бізнесу в Україні. Основні поняття цієї теми:
- •Литература
- •Проблеми мікроетики
- •5.2 Проблеми прийняття рішень на мікрорівні
- •3. Методи обґрунтування управлінських рішень
- •5.3 «Керівник підлеглий» : основні рівні взаємовідносин
- •Питання для самоконтролю
- •Обробка та інтерпретація результатів тесту
- •Основні поняття
- •Проблеми макроетики
- •6.1 Взаємовідношення між корпораціями
- •6.2 Корпорація та держава
- •6.3 Корпорація та споживачі
- •6.4 Корпорація та інвестори
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ 7 бізнес - етикет
- •7.2 Особливості іноземного етикету
- •2) Північна Америка.
- •3) Західна Європа
- •3) Близький Схід
- •4) Африка
- •7.3 Етикет проведення переговорів
- •Загальні правила поведінки на переговорах
- •Реакції на маніпулятивну поведінку та захист від неї під час переговорів
- •Маніпулювання «благопристойністю» та справедливістю
- •Ііі етап: Підбивання підсумків переговорів
- •Питання для самоконтролю:
- •Література
- •7.4 Правила вербального етикету.
- •Особисте резюме
- •Співбесіда при прийомі на роботу
- •Правила розмови по телефону
- •Вибирайте час для дзвінка
- •Дотримуйтесь конфіденційності
- •Ділові бесіди і наради
- •Діловий лист
- •Типи ділових листів
- •7.5 Імідж ділової людини Створення жіночого іміджу
- •Створення чоловічого іміджу
- •Додаток
- •Рекомендована література Література
3.2. Формування концепції соціальної відповідальності у бізнесі
Розрізняють три підходи до розуміння проблем соціальної відповідальності бізнесу й етики управлінських рішень:
Традиційний (вузькоекономічний) - сформульований лауреатом Нобелівської премії Милтоном Фридменом: оскільки ділові організації повинні служити інтересам своїх власників і тому що менеджери є всього лише найманими службовцями, то їхнє першорядне завдання полягає в тому, щоб вести бізнес відповідно до бажань власників. Звідси потреба щоб роль бізнесу полягала "у використанні його енергії й ресурсів у діяльності, спрямованої на збільшення прибутку за умови, що він дотримується правил гри... і бере участь у відкритій конкурентній боротьбі, не прибігаючи до шахрайства й нечесності". Таким чином, вважається, що організація несе соціальну відповідальність, дотримуючись законів і запропонованих правил ведення бізнесу.
Етичний підхід (з т.з. зацікавлених осіб) - сформульований професором соціології, Пітером Друкером. Сутність цього підходу полягає у визнанні того, що організація в цілому має зобов'язання етичного характеру перед певними групами зацікавлених осіб - стейкхолдерами. У число стейкхолдерів, як правило, включають засновників, менеджерів, акціонерів (власників), постачальників, кредиторів, клієнтів, місцеві співтовариства, профспілки, державні регулювальні органи, професійні асоціації й співробітників. Це багатошарове суспільне середовище здатне істотно впливати на досягнення організацією її цілей, тому керівництву організації доводяться врівноважувати внутрішні чисто економічні цілі із соціальними, етичними й економічними інтересами стейкхолдерів. На практиці цей підхід є найпоширенішим (на розвинених ринках).
Наповнення терміна “stakeholder”, або “зацікавлені особи” змінювалося протягом часу. А, отже, змінювалося і коло суб'єктів, які підпадають під вплив економічної та соціальної діяльності компанії за даною теорією. Спочатку це були групи, без підтримки яких організація припинила б своє існування, які включали акціонерів, робітників і службовців, покупців, постачальників, кредиторів і суспільство. Сьогодні ж прийнято вважати, що до “зацікавлених осіб” відносяться будь-які група або особа, які піддаються ідентифікації і які можуть вплинути на досягнення цілей організації або на які може вплинути досягнення організацією своїх цілей. В цьому розумінні “зацікавленими особами” є об’єднані спільними інтересами суспільні групи, урядові організації, профспілки, конкуренти, союзи, а також робітники і службовці, групи покупців, власники акцій та ін. Суть “теорії зацікавлених осіб” полягає у необхідності встановлення цілей фірми шляхом збалансування суперечливих запитів різних “зацікавлених осіб” в даній фірмі.
Соціально--етичний (стверджувальний підхід) - сформувався у 1960ті-70і роки під впливом філолофсько-етичних поглядів ряду теоретиків: Курта Левина, Эдгара Шайна, Генрі Минцберга та ін. Відповідно до цього підходу менеджери й співробітники організації відповідають за збалансування відповідності компанії спільним інтересам: економічним інтересам організації, інтересам стейкхолдеров і глобальним суспільним інтересам. Цей підхід затверджує, що організації повинні нести добровільні зобов'язання перед суспільством і направляти частину своїх ресурсів на його вдосконалювання.
У 20-их роках ХХ століття в американських ділових колах, широкого поширення отримала концепція «служіння», згідно з якою фірми повинні мати і інші цілі, окрім заробляння грошей. Діяльність, заради цих цілей, які не мають відношення до прибутку, була об'єднана одним поняттям - «служіння».
Концепція «служіння» виявилась недовговічною (причиною цьому стали як її недостатня ясність і відпрацьованість, так і складне економічне становище в кінці 20-их років ) і поступово втратила свою популярність в ділових колах. Протягом наступних двох десятиліть їй на зміну приходить концепція «соціальної відповідальності», яка спочатку мала переважно теоретичний характер, а після другої світової війни поширилася в ділових колах. Основу сучасного підходу до соціальної відповідальності корпорацій заклала опублікована в 1953 р. книга американського економіста Г. Боуена «Соціальна відповідальність бізнесмена», де автор сформулював доктрину соціальної відповідальності, як обов'язок бізнесменів проводити ту політику, приймати ті рішення і слідувати тим напрямкам діяльності, які бажані з точки зору цілей і цінностей суспільства.
В багатьох відношеннях поняття корпоративної соціальної відповідальності являється мостом між макро- і мікрорівнем прийняття етичних рішень. В економічній теорії рішення на рівні фірми прийнято відносити до мікрорівня, але в етиці бізнесу досить обґрунтований їх розгляд на деякому проміжному рівні. Це зв'язано з тим, що, як правило, важливу роль в розвитку і підтриманні корпоративної соціальної відповідальності грає держава (в залежності, звичайно від того, як розуміти корпоративну соціальну відповідальність). І навпаки: рішення фірми, що стосуються соціальних проблем, можуть в певних випадках впливати на державну політику. Більше того, в області соціальної відповідальності часто спостерігається свого роду «демонстраційний ефект». Іншими словами, яка-небудь фірма діє настільки достойним чином, що створює певну етичну тенденцію, якій слідують інші.