Ділові бесіди і наради

Ділові бесіди і наради – треба старатися проводити протягом години-півтора години. Якщо нарада затягується – це означає, що вона погано підготовлена. Від цього може бути більше шкоди ніж користі. Якщо ви хочете вирішити серйозну проблему, то запросіть тих спеціалістів котрих вона безпосередньо стосується. Дайте їм висловитися по черзі. Першими нехай висловлять свої думки робочі, потім дайте слово головним спеціалістам. Не дозволяйте нікому перебивати промову виступаючого.

Старайтесь проводити наради регулярно; в один і той самий день, в одному й тому самому кабінеті, залі. В іншому разі вам не вдасться всіх зібрати.

Перш ніж прийняти рішення про проведення наради дайте про себе такі відповіді на запитання: “Чи потрібна ця нарада?”, “Що ви хочете на ній вирішити?”, “Скільки чоловік і кого саме ви запросите на неї?”, “Скільки часу потрібно на обговорення питань?”.

Для наради свій виступ, бесіду готуйте самі. Спеціалісти зразу зрозуміють, ознайомлені ви з цією чи іншою проблемою чи ні. На закінчення наради висновки підведіть самі, наголосіть на кінцевому рішенні поставленими завданнями, конкретно оцініть поставлені на нараді пропозиції.

Розглянемо ще один із делікатних моментів у діяльності ділових людей – це службові романи.

Існує давня російська приказка, яку говорячи сучасною мовою можна сформувати так: Не заводьте романів з начальством, із співробітниками до тих пір поки один із вас не буде готовий поміняти місце роботи.

Але не потрібно забувати, що саме місце роботи дає неабиякий шанс добре взнати свого майбутнього супутника життя. Частіше за все, жінка, котра стала учасницею службового роману викликає осудження оточуючих. Про чоловіка з осудженням говорять набагато рідше. Сфера інтимних стосунків – діло настільки тонке, що лізти в нього з своїми порадами, а тим більше осуджувати не варто. Учасникам службового роману слід пам’ятати, що в деяких випадках він може підірвати ваш авторитет або зруйнувати кар’єру.

Отже успіх підприємства тісно пов’язаний з етикетом і культурою поведінки.

Діловий лист

Форми написання ділових листів практично однакові для всіх країн. Існує певний етикет складання кореспонденції, і за кордоном йому надається більшого значення, ніж у нас:

• на отриманий лист варто дати відповідь протягом тижня;

• лист із вдячністю за зроблену гостинність відправляється приблизно через тиждень після від'їзду;

• лист із поздоровленнями з нагоди якої-небудь приємної події висилається протягом тижня від дня одержання повідомлення про цю подію;

• лист із вираженням співчуття висилається протягом десяти днів з моменту одержання повідомлення про сумну подію. При цьому варто використати тільки жалобні конверти (із чорною підкладкою зсередини). Такий лист вимагає особливої сердечності й не терпить банальних виражень;

• поздоровлення, подяка, співчуття й відповіді на них пишуться завжди від руки. І ніколи олівцем - тільки ручкою.

Не слід недооцінювати вплив, що робить на ділову людину зовнішній вигляд вашого листа. Використання забутої вже на Заході механічної машинки буде свідчити про Ваші можливості.

Ділові листи пишуться винятково на білому папері й тільки на зовнішній стороні аркуша. Якщо Ви не вмістили текст на одній сторінці, продовжуйте на наступній. Не заощаджуйте папір - використайте новий цілий аркуш навіть для однієї фрази. По можливості уникайте переносу слів.

Останнім часом усе більше популярним стає цільноблочний стиль, при якому абзаци починаються урівень із лівим полем сторінки. При цьому, щоб відокремити один від іншого, кожен новий абзац друкується не через два, а через чотири інтервали.

Діловий лист закордонному партнерові повинен бути складений мовою адресата. При неможливості це зробити - труднощі з перекладом на нерозповсюджені мови - припустимо складання листа англійською мовою як найпоширенішому в діловому світі. Відправлення листа українською чи російською мовою (крім випадків, коли ваш партнер вільно володіє нею) украй небажано, тому що можуть виникнути труднощі з перекладом і затримки з відповіддю.

Лист повинен бути коротким, чітко передавати думку відправника й не допускати двояких тлумачень. У тексті небажані виправлення й підчищення.