Основні напрями взаємодії аудитора і консультанта з комп'ютерної обробки даних

• Оцінка законності придбання і ліцензійної чистоти бухгалтерського програмного забезпечення, яке функціонує в системі комп'ютерної обробки даних господарюючого суб'єкта, що перевіряється

• Оцінка надійності системи комп'ютерної обробки інформації в цілому

• Перевірка правильності і надійності алгоритмів розрахунків, які використовуються господарюючим суб'єктом

• Формування з використанням програмного забезпечення необхідних аудитору регістрів аналітичного і синтетичного обліку і звітності

Рис. 3.1 - Напрями взаємодії аудитора і консультанта з комп'ютерної обробки даних

Це дозволяє виявити “слабкі місця” в програмі з контрольних позицій, можливі помилки, перекручення в програмі з метою здійснення зловживань і тому подібне.

У разі використання роботи експерта для оцінки системи комп'ютерної обробки даних, яка застосовується клієнтом, аудитор повинен планувати, регулювати і контролювати роботу консультанта, зберігаючи при цьому провідне положення.

В ході попереднього вивчення системи обліку клієнта аудитору, перш за все, слід ознайомитися з організаційною формою обробки даних і рівнем автоматизації управлінських завдань, зокрема, завдань бухгалтерського обліку. Сучасні інформаційні системи бухгалтерського обліку, технічною основою яких є комп'ютери, дозволяють їх децентралізоване використання безпосередньо на робочих місцях облікового персоналу. Рівень централізації обробки і зберігання даних може бути різним і залежати від чисельності кадрів бухгалтерії, забезпеченості її комп'ютерами, розподілом робіт між персоналом і багатьох інших чинників.

При вивчення організаційної форми обробки даних аудитору слід встановити, чи обробляє дані сам суб'єкт, або за договором це робить третя сторона. У першому випадку аудитор повинен підготувати схему організації комп'ютерної системи обліку і обробки даних.

Поступово комп'ютер стає інструментом аудитора, який дозволяє йому не тільки скоротити час на проведення аудиту, але і провести детальніше дослідження понизити ризик своєї діяльності, скласти якісний аудиторський звіт. Комп'ютеризація аудиторського процесу дозволяє розширити перелік робочих документів аудитора.

Використання комп'ютерної техніки в діяльності аудиторів може бути по наступних напрямах (рис. 3.3.).

Комп'ютерна техніка в діяльності аудитора

Наявність комп'ютерної техніки у аудитора або в аудиторській фірмі

Застосування комп'ютерної техніки в ході аудиту підприємства, облік якого комп’ютеризован

Застосування комп'ютерної техніки в ході аудиту підприємства, облік якого ведеться вручну

Застосування програмного забезпечення для здійснення контролю змісту господарських операцій, перевірки достовірності облікових даних, порівняння їх з фактичними показниками, здійснення аналізу, оформлення і узагальнення виявлених в процесі аудиту відхилень

Застосовується в ході планування аудиту, ведення обліку і контролю виконаних робіт, для автоматизації управлінських функцій

Застосування програмного забезпечення в ході перевірки звітності, взаємозв’язки показників звітних форм, розрахунку фінансових коефіцієнтів і аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта

Рис. 3.3 - Основні напрями використання комп'ютерної техніки в аудиторській діяльності

Комп'ютерні методи аудиту (КМА) - це комп'ютерні програми і інформація, яка використовується аудитором як елемент аудиторських процедур для обробки даних, що знаходяться в інформаційних системах підприємства і є важливими для аудиту.

КМА можуть складатися з пакету програм, програм спеціального призначення, программ–утилит або програм управління системою. Незалежно від походження програм перед їх використанням аудитор обґрунтовує їх відповідність і придатність для цілей аудиту. Характеристика складових пакету КМА представлена в таблиці 3.3.

“ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ”

План

1. Місце і роль внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю підприємства (корпорації).

2. Системний підхід до організації внутрішнього аудиту: суб'єкти, об'єкти, процес.

3. Організаційна структура, правове і регламентне забезпечення функціонування служби (сектору) внутрішнього аудиту.

Вивчивши цю тему, студент повинен знати :

• поняття внутрішній контроль;

• організаційні форми фінансово-господарського контролю;

• мету і завдання внутрішнього контролю (ВК);

• поняття “суб'єкт цілепокладання внутрішнього контролю”;

• принципи функціонування внутрішнього фінансового контролю;

• визначення поняття підсистеми внутрішнього аудиту;

• основні взаємозв'язки служби внутрішнього контролю;

• поняття “процес внутрішнього аудиту”;

• суть поняття “системний підхід до організації внутрішнього аудиту”;

• характеристику суб'єктів внутрішнього аудиту;

• характеристику об'єктів внутрішнього аудиту;

• основні етапи процесу внутрішнього аудиту;

• суть основних принципів організації внутрішнього аудиту;

• головну мету і завдання внутрішнього аудиту;

• організаційну структуру внутрішнього аудиту;

• основні обов'язки аудиторів підрозділу внутрішнього аудиту;

• правове забезпечення функціонування внутрішніх аудиторів;

• Положення про внутрішній аудит: структуру і зміст.

На основі придбаних теоретичних знань студент повинен уміти :

• скласти Положення про внутрішній аудит;

• скласти посадові інструкції фахівців підрозділу внутрішнього аудиту;

• скласти план здійснення процесу внутрішнього аудиту;

• скласти Аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту.

ключові терміни і поняття
внутрішній контроль; бухгалтерський контроль; внутрішній аудит; суб'єкти внутрішнього аудиту; об'єкти внутрішнього аудиту; правове забезпечення функціонування підрозділу внутрішнього аудиту	етапи процесу внутрішнього аудиту; головна мета внутрішнього аудиту; організаційна структура підрозділу внутрішнього аудиту; склад Положення про внутрішній аудит

При підготовці до семінарських занять слід обов'язково вивчити зміст таких законодавчих і нормативних документів:

• Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року із змінами і доповненнями;

Фінансово-господарський контроль є системою контрольних і експертних дій державних, суспільних і незалежних від держави органів контролю, з метою сприяння раціональному використанню засобів, предметів праці і самої праці в підприємницькій діяльності, яка повинна приносити максимальний прибуток в межах законодавства. Останнє має відображати екологічно і соціально орієнтовану ринкову економіку як складову підконтрольного об'єкту.

Організаційні форми фінансово-господарського контролю в умовах ринкових відносин представлені на рисунку 4.1.

Безпосередніми чинниками змін в організації контролю в Україні стали:

• відмова від ідеологічної спрямованості державного управління господарською діяльністю підприємств;

• визнання співіснування різних господарських укладів, (різних форм власності), що зумовило формування різних організаційних форм контролю (державний, незалежний і тому подібне).

В умовах формування ринкових відносин виникають суперечності, які сприяють появі протизаконних і інших негативних дій. Фінансово-господарський контроль повинен попереджати ці недоліки на основі чинного законодавства.

Ринкова економіка, незалежно від форм власності і господарювання, ставить перед підприємством ряд питань, пов'язаних з визначенням якості їх рішень щодо максимізації прибутку. Відповіді на ці питання в змозі дати спеціалізовані контрольно-аналітичні служби внутрішнього аудиту.

Рис. 4.1 - Організаційні форми фінансово-господарського контролю в умовах ринкових відносин

Попередній фінансово-господарський контроль на стадії підготовки управлінських рішень в бізнесі є засобом оптимізації маркетингової діяльності.

Таким чином, фінансово-господарський контроль в умовах формування ринкових відносин наділяється функціями каталізатора зростання виробництва, конкурентоспроможності продукції з метою задоволення соціальних і економічних потреб населення.

В умовах ринкових відносин:

• збільшується зацікавленість в наявності контрольної діяльності (інформації) – “свідчить партнерам!”;

• відбувається персоніфікація контрольованих посадових осіб з метою встановлення міри відповідності за допущені відхилення (підвищення відповідності);

• з'являються передумови реалізації принципу незалежності при формуванні професійної думки щодо достовірності і об'єктивності інформації, яка підтверджує якість управлінських рішень;

• з'являється орієнтація на дотримання принципу зниження витратності контрольно-аналітичного процесу.

Як відомо, підприємство і його бізнес функціонують в зовнішньому середовищі, яке має на них постійний вплив.

Об'єктивність функціонування системи внутрішнього контролю (ВК) на підприємстві (контролю усередині господарства) обумовлюється не тільки тим, що контроль дає інформацію для аналізу досягнення мети, яка обумовлена управлінським рішенням, а тим, що він є обов'язковою умовою виникнення нового циклу управління.

Впродовж останнього десятиліття світові фінансові ринки значно інтегрувалися. У багатьох країнах скоротився об'єм втручання держави в економіку. У більшості розширився спектр фінансових можливостей на фондових ринках і ринках позикового капіталу. Посилилася конкуренція на міжнародних ринках товарів і послуг. В результаті цих швидкоплинних змін на міжнародній арені багатьом фінансовим директорам довелося безперервно стежити за змінами курсів валют, змінами умов оподаткування, особливостями бухгалтерського обліку, і тому подібне. Система внутрішнього фінансового контролю формує необхідну інформацію про відповідність управлінських рішень економічній політиці, прийнятій в корпорації.

Власники капіталу, менеджери (дирекція) прагнуть реалізувати внутрішній контроль з моменту визначення стратегії бізнесу, його організації. Плани (бюджети), економічна політика – це лише загальний контур того, до чого прагне підприємство. Елементи економічної політики можуть бути порушені з різних причин (зміна податкового законодавства, технологій, умов конкуренції, соціальних цінностей). Для того, щоб підготуватися і зреагувати відповідним чином на подібні зміни, усередині підприємства (на мікрорівні) необхідна ефективна система оцінки впливу тих або інших чинників.

Одна з найбільш важливих передумов посилення ролі внутрішнього контролю (ВК) полягає в необхідності попередження виникнення кризових ситуацій.

Таким чином, внутрішній фінансовий контроль в системі управління бізнесом можливо визначити як:

внутрішній фінансово-господарський контроль є системою контрольних і експертних дій суб'єктів підприємства які залежать від власника капіталу і не залежать від виконавчої дирекції з метою сприяння раціональному використанню ресурсів і самої праці в підприємницькій діяльності, яка повинна приносити оптимальний прибуток в рамках чинного законодавства і прийнятої обліково-економічної політики.

З управлінської (кібернетичною) точки зору контроль можна інтерпретувати як функцію, підсистему, процес менеджменту і дати відповідні визначення.

Контроль, як функція менеджменту є спеціалізованим різновидом управлінської діяльності, зміст якої полягає в отриманні інформації від функцій цілепокладання, нормування і обліку, зіставленні отриманої інформації і передачі результатів порівняння для виконання функції регулювання. Графічна інтерпретація контролю як функції менеджменту представлена на рисунку 4.4.

Рис. 4.3. Місце служби внутрішнього аудиту в організаційній структурі дивізіонального типу холдингової корпорації

регулювання

Рис. 4.4 - Контроль як функція управління

Отже, дослідження управлінської сутності контролю за допомогою моделювання дозволяє абстрагувати його від інших функцій управління і розглядати виокремлено, як підсистему (систему), яка є множиною елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюючи певну цілісність.

Як видно, розробка проблематики, яка пов'язана з дослідженням і моделюванням систем, відображає проведене науковим знанням загальної теорії систем, системного аналізу, системотехніки, загальне тлумачення системи. Відповідно до наукового знання теорії систем, системного аналізу і системотехніки контроль повинен інтерпретуватися, як взаємозв'язана сукупність контролюючого суб'єкта, контрольних дій і контрольованого об'єкту. Графічно це представлено на рисунку 4.5.

об’єкти контролю

контрольні дій

Рис. 4.5 - Графічна модель системи контролю

Процес контролю – це сукупність дій, які контролюючі суб'єкти вживають щодо підконтрольних об'єктів для досягнення мети контролю.

Графічна інтерпретація контролю як процесу представлена на рисунку 4.6.

інформаційне

організаційне

Забезпечення процесу контролю

методичне

Встановлення нормативних показників, законів, норм

відповідають

Не відповідають

Відсутність коригувальних дій

Рис. 4.6 - Графічна модель процесу контролю і його забезпечення

Таким чином, структурно сам процес контролю складається з процедур (дій) оцінки (вимірювання) фактичного стану об'єктів, а також процедур порівняння результатів зі встановленими нормами законодавчих актів, стандартів, нормативних показників. Саме за рахунок загальнонаукового характеру процедури порівняння – її, як правило, тлумачать тільки як аналітичну, а контрольну функцію в цьому випадку ототожнюють з аналітичною. За межами процесу контролю, як його умова, знаходяться: організаційне, методичне і інформаційне забезпечення і як прояв останнього – встановлення параметрів стану контролюючих об'єктів.

Системний підхід щодо організації внутрішнього аудиту обумовлює визначення:

• правового, регламентного, інформаційного і технічного забезпечення;

• цілей, завдань, об'єктів і суб'єктів;

• основних принципів організації, методології і професійної етики;

• основних етапів процесу аудиту;

• системи методик аудиту і принципів їх побудови;

• структури і змісту контрольної інформації, а також основних напрямів її використання.

Право на здійснення аудиторської діяльності – це надана законом можливість бути суб'єктом такої діяльності за наявності юридичного визначення умов.

Законодавчою основою організації внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності є весь пакет законів і нормативних актів, які регулюють створення і функціонування того або іншого підприємства в умовах різних форм власності.

Основною метою внутрішнього аудиту є експертна оцінка обґрунтованості і реалізації фінансової стратегії, якості економічної інформації, яка формується управлінською системою фірми. Досягнення мети спрямоване на попередження кризових ситуацій.

Виходячи з мети внутрішнього аудиту об'єкти визначаються за принципом значущості в процесі управління підприємством і відповідають таким групам (рис. 4.7.): організаційні об'єкти; об'єкти тактичного значення; об'єкти стратегічного значення.

Професійний склад суб'єктів служби внутрішнього аудиту визначається видами аудиторської діяльності, які залежать від цілей підприємства і потреб керівництва, рівнем організації планування, обліку і внутрішньогосподарчого контролю. Можливий професійний склад служби внутрішнього аудиту представлений на рисунку 4.8.

Визначення цілі внутрішнього аудиту повинне ґрунтуватися на правилах цілепокладання, відповідно до якого кінцева мета формується виходячи з головного напряму діяльності з контролю.

Як відомо, цей напрям виражається в реалізації всіх законних, економічно-виправданих заходів, що сформовані на попередження і профілактику конфліктних ситуацій.

У сучасних умовах ростуть вимоги до служб внутрішнього аудиту щодо пошуку резервів удосконалення результатів роботи підприємств, вирішення нових економічних завдань, надання допомоги керівництву і членам Наглядової Ради у виборі альтернативних (оптимальних) управлінських рішень і прогнозування подальшого розвитку бізнесу.

Для досягнення поставленої мети і завдань внутрішнього аудиту, його необхідно відповідним чином організувати.

Провідне місце в організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові його апарату.

Рис. 4.9 – Модель взаємозв'язку і сопідлеглості мети і завдань внутрішнього аудиту

Організаційна структура внутрішнього аудиту представлена на рисунку 4.10.

Експерт інформаційних систем

Експерт - юрист

експерт - маркетолог

Рис. 4.10 – Організаційна структура внутрішнього аудиту

Загальне керівництво службою внутрішнього аудиту здійснює головний аудитор (начальник служби), який підкоряється Наглядовій Раді.

На внутрішніх аудиторів і інших фахівців, залучених в аудит, покладаються обов'язки:

• знати зміст всього пакету законодавчих і нормативних актів, інструктивних документів органів державного управління;

• на науковій основі використовувати способи і прийоми аудиту;

• професійно, належним чином оцінювати стан бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, підтверджувати вірність і об'єктивність інформації, відбитої у фінансовій звітності, аналізувати фінансовий стан підприємства і прогнозувати розвиток бізнесу;

• повідомляти членів Наглядової Ради, Ревізійну комісію (Аудиторського комітету), керівництво про всі факти, які виявлені під час аудиту і вносити пропозиції щодо їх усунення і тому подібне

За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор і інші фахівці, які залучені у внутрішній аудит, несуть майнову і іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом і умовами договору, по якому вони працюють.

Персонал служби внутрішнього аудиту повинен мати вищу освіту, що відповідає суті їх діяльності. У складі служби внутрішнього аудиту бажано передбачити наявність аудитора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, оскільки саме такий фахівець володіє специфічними процедурами аудиту.

Право на здійснення діяльності з внутрішнього аудиту - це надана чинним законодавством (Закон України „Про аудиторську діяльність") можливість бути суб'єктами такої діяльності за наявності юридично визначених регламентів.

До таких регламентів відносяться Положення про внутрішній аудит і Посадові інструкції виконавців.

У Положенні про внутрішній аудит відбиваються питання сутнісного характеру щодо внутрішнього аудиту, а також освітлюють основні принципи організації і етики поведінки аудиторів. Окремий розділ присвячений питанням організації і забезпечення функціонування відділу внутрішнього аудиту. Акцентована увага на питаннях координації і взаємодії в здійсненні аудиторських процедур.

Питання сутнісного характеру відбиті в розділах:

1. Суть, цілі і завдання

2. Суб'єкти

3. Основні об'єкти

4. Основні принципи організації і етики поведінки аудиторів.

Розділ 5 „Організація і забезпечення функціонування служби внутрішнього аудиту” включає таку інформацію:

1. Для незалежного функціонування внутрішнього аудиту головний аудитор повинен: на основі Положення про внутрішній аудит забезпечити розробку посадових інструкцій для кожного фахівця відділу внутрішнього аудиту; забезпечити планування роботи відділу внутрішнього аудиту з урахуванням замовлень і завдань власників і керівників на проведення робіт і надання експертних і консультаційних послуг; здійснювати контроль за ходом виконання робот з внутрішнього аудиту і аналіз його результатів з метою попередження негативних явищ і розробки рекомендацій з оптимізації діяльності фірми; організувати інформаційне, методичне і технічне забезпечення процесу внутрішнього аудиту.

• На основі Плану роботи відділу внутрішнього аудиту кожен аудитор розробляє індивідуальний план з урахуванням своєї спеціалізації і характеру аудиторських і експертних процедур, який затверджується головним аудитором відділу.

• Здійснюючи аудит фінансово-господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів, внутрішні аудитори самостійно ухвалюють рішення щодо способів і прийомів виконання робот, підпорядковувавши їх вибір певній цілі.

• В процесі прийняття рішень за наслідками аудиту внутрішні аудитори повинні керуватися принципами ведення бухгалтерського обліку і звітності, стандартами і нормами обліку і аудиту.

2. Результати проведення робот (обстежень, експертиз) оформляються Актом, який разом з виводами і пропозиціями (рекомендаціями) за наслідками аудиту, що відбити в Аудиторському висновку, надається замовнику (Наглядовій Раді, Раді директорів, генеральному директору, менеджерам різних підрозділи).

3. За підсумками роботи за звітний рік служба внутрішнього аудиту надає Загальним зборам акціонерів Звіт про свою діяльність з виділенням спеціального розділу, який відображає міру достовірності результатів діяльності фірми і фінансової звітності і ступінь фінансової стабільності; напрями стратегії розвитку фірми на перспективу.