2. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу

Поряд з дослідженням структури і динаміки майна при оцінці фінансового стану підприємства необхідно здійснювати аналіз фінансових ресурсів, тобто капіталу, вкладеного в активи.

Використовуючи дані балансу підприємства, можна дати ха­рактеристику:

величини і динаміки капіталу, який розміщений в активах;

структури капіталу за окремими елементами;

складу і величини структурних змін власного капіталу і зо­бов'язань;

резервів поліпшення динаміки і структури джерел форму­вання капіталу.

При цьому в процесі загальної оцінки капіталу підприємства необхідно зробити наступні ви­сновки (провести наступні розрахунки):

1. Про зміну величини і структури власного капіталу.

Необхідну підприємству (теоретичну) величину власного ка­піталу

де П - сукупні пасиви;

ВК_Т – теоретична величина власного капіталу;

- критичний обсяг реалізації;

– фактичний обсяг реалізації за період.

Звідси теоретична величина власного капіталу становитиме:

Отже, якщо в балансі підприємства величина наявного влас­ного капіталу менша від його розрахованої величини, то роблять висновок про те, що в умовах фактичного співвідношення дохо­дів і витрат частка власного капіталу дуже мала, а сама структура джерел коштів небезпечна для кредиторів.

При цьому збіль­шення капіталу за рахунок власних джерел фінансу­ва­н­ня свід­чить про реінвестування прибутку в господарську діяльність та / або додаткове внесення активів власниками.

Так збільшення статутного капіталу свідчить про реалізацію інве­стиційних проектів розвитку підприємства, а зменшення – про згортання діяльності.

Важливою складовою аналізу власного капіталу є визначення резервів, які фор­муються на підприємстві у формі додаткового (капітальні резер­ви) і резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку) та резервів, сформованих як збільшення витрат. Зро­зуміло, що основне призначення резервів полягає в забезпеченні виконання захисної функції власного капіталу підприємства.

Рівень створених резервів оцінюють за коефіцієнтами захисту і ризику власного капіталу:

1) коефіцієнт захисту власного капіталу (КЗК):

2) коефіцієнт ризику власного капіталу (КРК):

3) коефіцієнт захисту статутного капіталу (КЗС):

де ДК – додатко­вий капітал;

РК – резервний капітал;

ВК – власний капітал;

СК – статутний капітал.

Так коефіцієнт захисту власного капіталу (КЗК) характеризує, яка частина активів здійснює захист власного капіталу. Збільшення цього показника свідчить про по­силення захисту.

Коефіцієнт ризику власного капіталу (КРК) – показує рівень ризику втрати підприємством статут­ного капіталу і наявного чистого прибутку. При збільшенні вели­чини показника підприємство втрачає довіру до нього з боку всіх учасників господарської діяльності. Мінімальна межа показника повинна бути не менше 5,0. Чим вище його значення, тим вищий ризик вкладення капіталу в це підприємство.

Коефіцієнт захисту статутного капіталу (КЗС) – свідчить про рівень захисту статутного капіталу. Зна­чення показника, відповідно до діючого законодавства, не може бути меншим ніж 0,25.

Найважливішим джерелом формування власного капіталу і впливу на його стан є чистий прибуток, який залишається на са­мофінансування господарської діяльності. Рівень розвитку під­приємства шляхом самофінансування визначається за допомогою коефіцієнта:

де КРФ – коефіцієнт розвитку підприємства за рахунок самофі­нансування господарської діяльності;

СЧП – створений чистий прибуток;

ЗЧП – використаний чистий прибуток на погашення зобов’язань.