20. Завдання, методологія та інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства.

Керівництво підприємства має чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Турбота про фінанси є відправним моментом і кінцевим результатом діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки ці питання висуваються на перший план. Різко підвищується значущість фінансових ресурсів, за допомогою яких здійснюється формування оптимальної структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства, а також фінансування поточної господарської діяльності. Від того, який капітал має суб’єкт господарювання, наскільки доцільно він трансформується в основні і оборотні фонди, залежить фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності капіталу, джерел його формування і розміщення має велике значення.

Фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок власного і позикового капіталу. Оскільки питання аналізу джерел формування капіталу тісно пов’язані з поняттям фінансування, потрібно розглянути його види і ознаки їх класифікації.

Види фінансування класифікуються за такими основними ознаками:

1. форма капіталу, що залучається;

2. походження капіталу;

3. правовий стан власників капіталу (форма власності). За формою капіталу, що залучається, виділяють:

1. грошові кошти;

2. майнові внески.

За походженням капіталу фінансування поділяється на:

1. те, що здійснюється за рахунок внутрішніх джерел;

2. фінансування за рахунок зовнішніх джерел.

За правовим станом власників капіталу виділяють фінансування за рахунок капіталу:

1. власного;

2. залученого.

Основними задачами аналізу джерел фінансування капіталу підприємства є вивчення та оцінка таких факторів:

• зміни, що відбулися у структурі всіх джерел коштів, і зокрема у структурі власного і позикового капіталу, у наявності власних оборотних коштів і їх частки у сумі власних коштів і у матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду у порівнянні з початком;

• раціональність формування структури джерел коштів;

• «ціна» джерел коштів;

• показники, що характеризують ринкову і фінансову стійкість підприємства. [23]

Інформація про розмір власних джерел коштів відображається в 1 розділі пасиву балансу, а дані про позикові засоби – короткострокові і довгострокові зобов’язання – відповідно в III і IV розділах форми № 1. Крім того, в аналізі використовуються також форми № 2, 3, 4 та бізнес-план.

Рис. 1. Структура капіталу підприємства

Головна мета аналізу капіталу полягає не тільки в тому, щоб установити й оцінити структуру та динаміку джерел коштів і напрямів його розміщення, а й у тому, щоб оцінити ступінь впливу на фінансовий стан підприємства додатково залученого капіталу.

22 Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу необоротних активів підприємства.

Зважаючи на традиційне переважання в структурі майна необоротних активів необхідно більше уваги приділити саме цьому виду активів підприємства.

Так політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за такими етапами:

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді. Такий аналіз проводиться з метою вивчен­ня динаміки загального їх обсягу та складу, ступеня їх викорис­тання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу операційних необоротних активів підприємства — темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту обсягу виробництва та реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів, загаль­ної суми необоротних активів.

На другій стадії аналізу вивчається склад операційних не­оборотних активів підприємства та динаміка їх структури.

У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основ­них засобів та нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі підприємства; у складі основних засобів аналізується питома вага рухомих та нерухомих їх видів (які у виробничій діяльності характеризують відповідно активну та па­сивну їх частини); у складі нематеріальних активів розглядають­ся окремі їх види.

На третій стадії аналізу оцінюється стан необоротних ак­тивів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації). У процесі оцінки використовують такі основні по­казники:

— Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується за формулою:

КЗоз = Зоз / ПВоз =

де КЗоз — коефіцієнт зносу основних засобів;

3оз — сума зносу основних засобів підприємства на певну дату;

ПВоз — первісна вартість основних засобів підприємства на певну дату.

— Коефіцієнт строку використання основних засобів. Для йо­го розрахунку використовується формула:

Коз = ЗВоз / ПВоз = ,

де ЗВоз — залишкова вартість основних засобів підприємства на певну дату.

— Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів. Його роз­рахунок проводиться за формулою:

КАна = Ана / ПВна =

де КАна — коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;

Ана — сума амортизації нематеріальних активів підприємства на певну дату;

ПВна — первісна вартість нематеріальних активів підпри­ємства на певну дату.

Важливим показником характеристики майнового стану під­приємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Озз+Вз+Нв+Мшп) / А

де Озз — основні засоби за залишковою вартістю;

Вз — вироб­ничі запаси;

Нв — незавершене виробництво;

Мшп — малоцін­ні та швидкозношувані предмети;

А — вартість активів під­приємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підпри­ємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Загальноприйнято, що якщо значення цього показника нижче за 0,5, це негативна ознака як для підприємства, так і для його партнерів. Однак на сьогодні вартість частини основних засобів занижено, то­му в деяких випадках значення цього коефіцієнта, нижче за 0,5, вважають нормальним. Іншими причинами низького рівня коефіці­єнта можуть бути занадто великі довгострокові фінансові або капі­тальні вкладення, великі залишки готової продукції, велика дебітор­ська заборгованість. Усі ці причини негативно характеризують майновий та фінансовий стан підприємств, хоча такі з них, як велика дебіторська заборгованість та складські залишки готової продук­ції, в умовах сьогодення легко пояснити.

На четвертому етапі аналізу визначається період обороту опе­раційних необоротних активів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:

ПОона = ОНА / З,

де ПОона — період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство;

ОНА — середньорічна сума всіх операційних необоротних активів підприємства за первісною вартістю;

3 — середньорічна сума зносу всіх операційних необо­ротних активів, які використовує підприємство.

На п'ятому етапі аналізу вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів у майбутньому періоді. У процесі аналізу використовують такі основні показники:

— Коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів. Він характеризує частку вибулих операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КВона = ОНАв / ОНАпоч,

де КВона — коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;

ОНАв — вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАпоч — вартість операційних необоротних активів на початок звітного періоду.

— Коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів. Він характеризує приріст нових операційних необоротних акти­вів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КОона = (ОНАвв - ОНАв) / ОНАк

де КОона — коефіцієнт оновлення операційних необоротних ак­тивів;

ОНАвв — вартість знову зведених операційних необорот­них активів у звітному періоді;

ОНАв — вартість вибулих опера­ційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАк — вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Вказані показники розраховуються в процесі аналізу не тільки по операційних необоротних активах у цілому, а й у розрізі їх ви­дів — основних засобів та нематеріальних активів.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності ви­користання операційних необоротних активів у звітному періоді. У процесі оцінки використовують такі основні показники:

— Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних акти­вів. Його розрахунок відбувається за формулою:

КРона = ЧПод / ОНАсер,

де КРона — коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

ЧПод — сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді;

ОНАсер — се­редня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.

— Коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує обсяг реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за фор­мулою:

КВВона = ОР / ОНАсер,

де КВВона — коефіцієнт виробничої віддачі операційних необо­ротних активів;

ОР — обсяг реалізації продукції у звітному пері­оді;

ОНАсер — середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді.