26 Значення та необхідність комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємств.

Перша група (А1) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення (220,230,240).

Друга група (А2) — (150…210) активи, що швидко реалізуються. Це го­това продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнахо­дження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання ко­мерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо.

Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебі­торська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підпри­ємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зо­крема змінюючи строки кредитування покупців.

Третя група (А3) —(100…140) це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.

Оборотні активи взаємопов'язані в межах кругообороту кош­тів (рис. 2).

Четверта група (А4) (080 -270)— це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгостро­кові вкладення, незавершене будівництво.

Оскільки в складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву.

У зв'язку з цим усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П1) — (520..610)найбільш строкові зобов'язання (креди­торська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

Друга група (П2) — (500+510)середньострокові зобов'язання (коротко­строкові кредити банку).

Третя група (П3) — (480)довгострокові зобов'язання (довгостро­кові кредити банку та позики).

Четверта група (П4) —(380+430+630) власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства .

Так баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо:

А1 ≥ П1;А2 ≥ П2; А3 ≥ П3; А4 ≤ П4.

При цьому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, тобто поточні активи пере­вищують зовнішні зобов'язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ≤ П4, яка має балансуючий характер та під­тверджує наявність у суб'єкта господарю­ван­ня власних оборот­них коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідно­шенням усіх поточних активів до поточних зобов'язань, характеризує достатність оборотних активів підприємства для пога­шення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов'язань:

де ОА — оборотні активи;

КП — короткострокові пасиви.

Багаторазове перевищення оборотних активів над коротко­строковими зобов'язаннями дає змогу зробити висновок про те що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, які формуються з власних джерел.

За своїм змістом, аналогічним коефіцієнту поточної ліквідності, є коефіцієнт швидкої ліквідності, який розраховують по більш вузь­кому колу оборотних активів, коли з їх загальної величини вилуча­ють найменш ліквідну частку — виробничі запаси за формулою:

де ВЗ — виробничі запаси.

Логіка такого вилучення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, а й у тому, що грошові кошти, які можна отримати на випадок змушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути значно менші за витрати на їх придбання.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності є коефіцієнт абсо­лютної ліквідності, який визначається відношенням найбільш ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов'язань:

де ГК — грошові кошти.

Цей коефіцієнт показує, яка частка короткострокової заборго­ваності в разі потреби може бути погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів. Теоретично достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності вищий як 0,2—0,35. Це означає, що 20—35 % своїх короткострокових боргів підприємс­тво може погасити в поточний момент. Ось чому цей показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

У вітчизняній практиці з метою прогнозування платоспромож­ності підприємства розраховують коефіцієнт відновлення (втра­ти) платоспроможності:

де К^пп_пл, К^кп_пл — фактичний коефіцієнт поточної ліквідності від­повідно на початок і кінець періоду;

К^н_пл — нормативний рівень коефіцієнта поточної ліквідності;

Т — тривалість звітного пері­оду, міс.;

6(3) — період відновлення (втрати) платоспроможності, міс.; за період відновлення платоспроможності прийнято 6 міс., період втрати — 3 міс.

В якості комплексного індикатора фінансової стійкості деякі вчені пропонують таку комбінацію коефіцієнтів:

• коефіцієнт оборотності запасів:R1 = Виручка від реалізації / Середня вартість запасів;

• коефіцієнт поточної ліквідності:R2 — Оборотні активи / Короткострокові пасиви;

• коефіцієнт структури капіталу:R3 = Власний капітал / Позиковий капітал;

• коефіцієнт рентабельності:R4 - Прибуток звітного періоду / Підсумок балансу;

• коефіцієнт ефективності:R5 = Прибуток звітного періоду / Виручка від реалізації.

Отже, формула для оцінки фінансової стійкості матиме вигляд

N = 25 R'1 + 25R'2 + 20 R'3 + 20 R'4 + 1025 R',

R' = Фактичне значення показника R / Нормативне значення цього показника

Нормативне значення коефіцієнтів установлюється підприєм­ством самостійно

2 Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, яку доцільно аналізувати за такими 10 показниками:

Показник	позначення	Джерело інформації	позитив змін
К-нт оборотності активів			> 0, збільшен
К-нт оборотності основних фондів			> 0, збільшенн
К-нт оборотності оборотних активів			> 0, збільшенн
К-нт оборотності запасів			> 0, збільшення
К-нт оборотності готової продукції			> 0, збільшенн
К-нт оборотності дебіторської заборгованості			> 0, збільшенн
К-нт оборотності власного капіталу			> 0, збільшенн
К-нт оборотності кредиторської заборгованості			> 0, зменшення

27 Класифікація активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення. Фактори, що впливають на пропорції груп поточних активів з різним ступенем ліквідності. Зіставлення елементів активів з відповідними елементами пасиву - основний спосіб оцінки ліквідності підприємства.

Як уже зазначалося, підприємство може бути ліквідним у біль­шій чи меншій мірі, оскільки до складу активів входять різ­норідні їх елементи, серед яких є як ті, що легко реалізуються, так і ті, що важко реалізуються для погашення зовнішньої заборгованості

За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розпо­ділити на чотири групи:

Перша група (А1) — це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група (А2) — активи, що швидко реалізуються. Це го­това продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнахо­дження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання ко­мерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо.

Слід зауважити, що основним компонентом цієї групи є дебі­торська заборгованість. З метою підвищення ліквідності підпри­ємство деякою мірою може управляти активами другої групи, зо­крема змінюючи строки кредитування покупців.

Третя група (А3) — це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.

Оборотні активи взаємопов'язані в межах кругообороту кош­тів (рис. 2).

Рис. 2 Трансформація оборотних активів

Зв'язки, показані на рис. 2, відображують послі­довну трансформацію коштів з однієї групи активів у іншу:

• зв'язок 1 — технологічний процес виробництва продукції з відповідної сировини, матеріалу (перетворення напівфабрикатів у готову продукцію);

• зв'язок 2 — надходження на поточний рахунок платежів за продукцію, боргів від дебіторів;

• зв'язок 3 — реалізація сировини, матеріалів, напівфабрика­тів стороннім організаціям.

Говорячи про меншу ліквідність запасів порівняно з іншими видами оборотних активів, ми виходимо саме із суті кругообороту грошових коштів на підприємстві. Безумовно, якщо запаси си­ровини, матеріалів, розглядати як товар, їх ліквідність може бути надто високою. Однак у даному випадку запаси розглядаються як проміжний елемент технологічного процесу.

Четверта група (А4) — це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгостро­кові вкладення, незавершене будівництво.

Пропорція, в якій ці групи мають перебувати, визначається:

1) характером і сферою діяльності підприємства;

2) швидкістю обороту коштів підприємства;

3) співвідношенням оборотних і необоротних активів;

4) «якістю» — ступенем ліквідності поточних активів;

5) сумою та строковістю зобов'язань, на покриття яких при­значені статті активів.

Оскільки в складі короткострокових пасивів можна виділити зобов'язання різного ступеня строковості, то одним зі способів оцінки ліквідності на стадії попереднього аналізу є зіставлення певних елементів активу з елементами пасиву.

У зв'язку з цим усі зобов'язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:

Перша група (П1) — найбільш строкові зобов'язання (креди­торська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).

Друга група (П2) — середньострокові зобов'язання (коротко­строкові кредити банку).

Третя група (П3) — довгострокові зобов'язання (довгостро­кові кредити банку та позики).

Четверта група (П4) — власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства .

Так баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо:

А1 ≥ П1;

А2 ≥ П2;

А3 ≥ П3;

А4 ≤ П4.

При цьому, якщо виконуються перші три обов'язкові умови ліквідності А1 ≥ П1, А2 ≥ П2, А3 ≥ П3, тобто поточні активи пере­вищують зовнішні зобов'язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 ≤ П4, яка має балансуючий характер та під­тверджує наявність у суб'єкта господарю­ван­ня власних оборот­них коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.

Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по од­ній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.

Зіставлення найбільш ліквідних активів і тих їх елементів, що швидко реалізуються, з найбільш строковими зобов'язаннями і ко­роткостроковими пасивами дає змогу оцінити поточну ліквідність. Порівняння активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими зобов'язаннями відображує перспективну ліквідність.