36 Основні завдання та методологія проведення аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз дебіторської заборгованості за строками виникнення та погашення.

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості має велике значення, їх розмір має значний вплив на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних вало­вих боргів між підприємствами, які призводять до необгрунтова­ного банкрутства багатьох підприємств.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховують коефі­цієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборго­ваність, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборго­ваності за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Коефіцієнт розраховують у динаміці.

Проаналізуємо середній період інкасації дебіторської заборго­ваності та кількість оборотів дебіторської заборгованості за ви­значений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості обчис­люють як відношення середнього залишку дебіторської заборго­ваності в періоді, що аналізується, до одноденної виручки від ре­алізації в цьому періоді.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості характери­зує швидкість обороту інвестованих у неї коштів протягом ви­значеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебітор­ської заборгованості за період, що аналізується.

Важливим є аналіз строку виникнення дебіторської заборго­ваності та розгляд складу простроченої дебіторської заборгова­ності, у межах якої виділяється сумнівна та безнадійна заборго­ваність.

Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість зі строком погашення до 3-х міс., а зі строком погашення більше від 3-х міс. – простроченою. Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської за­боргованості, неоплаченої в строк у період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.

Досить показовим при аналізі дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптималь­ним її розміром.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визнача­ють за формулою

де ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комер­ційного кредиту;

Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції;

Сп.о – середній період обороту дебіторської заборгованості в минулому періоді;

СПП – середній період про­строчення платежів.

37 Основні напрямки проведення аналізу кредитоспроможності підприємства

Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:

— забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його витрат;

— репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної і платіжної дисципліни);

— оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкуренто­спроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяг експорту);

— економічна кон'юнктура (перспективи розвитку позичаль­ника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.

Під КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЮ розуміють наявність у підприємст­ва умов одержання позики та її повернення у визначений термін.

Оцінка кредитоспроможності підприємства здійснюється за на­прямами:

• вивчення кредитної історії;

• діагностика показників, які дають можливість оцінити фі­нансовий стан і ефективність роботи підприємства;

• рух коштів для виявлення тенденцій формування та сезонної потреби підприємства в грошових ресурсах;

• обґрунтування ділового середовища для визначення ступеня його впливу на господарську діяльність підприємства.

Кредитна історія — це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними правочинами та іншої відкритої інформації.

Кредитна історія підприємства містить таку інформацію:

1) відомості, що ідентифікують особу:

• повне найменування;

• місцезнаходження;

• дата і номер державної реєстрації, відомості про орган дер­жавної реєстрації;

• ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі під­приємств та організацій України;

• прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані керівника і го­ловного бухгалтера;

• основний вид господарської діяльності;

• відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу:

- для фізичних осіб — власників: прізвище, ім'я та по батько­ві, паспортні дані, ідентифікаційний номер і місце проживання;

- для юридичних осіб — власників: повне найменування, мі­сцезнаходження, дата і номер державної реєстрації, відомості про орган державної реєстрації, ідентифікаційний код;

2) відомості про грошове зобов'язання суб'єкта кредитної іс­торії:

- відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину);

- сума зобов'язання за укладеним кредитним правочином;

- вид валюти зобов'язання;

- строк і порядок виконання кредитного правочину;

- відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зо­бов'язання за кредитним правочином;

- дата виникнення прострочення зобов'язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення;

- відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому по­рядку, гарантом тощо);

- відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання;

3) інформацію про суб'єкт кредитної історії, яка складається із сукупності документованої інформації про особу з державних ре­єстрів, інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел:

а) наявність заборгованості за податками та обов'язковими платежами;

б) рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов'язань за укладеним кредитним правочином;

в) рішення судів та органів виконавчої влади, що стосуються майнового стану суб'єкта кредитної історії;

г) інші відомості, що впливають на спроможність виконання суб'єктом кредитної історії власних зобов'язань.

Методика Ліббі

1. Прибутковість = ЧД/Сукупні активи

2. Діяльність=Поточні активи/Обсяг продажу

3. Ліквідність

4. Балансові активи=Поточні активи/Сукупні активи

5. Стан готівки = готівка/сукупні активи

Методика 6С: репутація, можливості, капітал,забезпечення,умови, контроль.

Модель CAMPARI