- •Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості. Оцінка запасу фінансової стійкості підприємства.
- •Аналіз альтернативних проектів. Аналіз проектів в умовах інфляції та ризику.
- •3. Аналіз вартості капіталу. Визначення зваженої та граничної вартості капіталу.
- •4. Аналіз власного оборотного капіталу як абсолютного показника ліквідності та платоспроможності.
- •Аналіз джерел формування, структури та розміщення оборотного капіталу
- •6 Аналіз динаміки складу та структури джерел фінансових ресурсів
- •2. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу
- •1. Про зміну величини і структури власного капіталу.
- •2. Про співвідношення власного і залученого капіталу.
- •7Аналіз ділової активності підприємства
- •2. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства
- •8Аналіз ефективності використання необоротних активів.
- •Аналіз ефективності використання оборотного капіталу. Класифікація факторів, що впливають на швидкість оборотності.
- •Аналіз забезпеченості підприємства виробничими запасами.
- •Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами
- •13 Аналіз наявності та стану основних фондів і нематеріальних активів
- •14 Аналіз оборотності дебіторської заборгованості
- •15 Аналіз складу, структури, оборотності кредиторської заборгованості
- •Відносні показники фінансової стійкості: методика їх розрахунку, економічна інтерпретація.
- •Економічна сутність та структура майна підприємства
- •Завдання, методологія та інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства.
- •22 Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу необоротних активів підприємства.
- •23 Зміст та послідовність проведення аналізу платоспроможності підприємства. Система критеріїв оцінювання платоспроможності підприємства.
- •24 Зміст, завдання, основні напрямки та інформаційна база здійснення фінансового аналізу оборотних коштів підприємства.
- •26 Значення та необхідність комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємств.
- •28 Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків у діяльності підприємства
- •29 Методи фінансового аналізу, їх класифікація: формалізовані та неформалізовані методи аналізу.
- •30 Методи аналізу майна підприємства. Порівняльний аналіз динаміки та структури активів підприємства.
- •31. Методи діагностики банкрутства підприємств
- •32.Методи комплексної оцінки ефективності господарської діяльності підприємства
- •33 Методи фінансового аналізу,їх класифікація:формалізовані та неформалізовані методи аналізу
- •34 Основні вимоги, що висуваються до складання фінансової звітності підприємства.
- •35.Основні завдання та методи оцінки інвестиційних проектів
- •36 Основні завдання та методологія проведення аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз дебіторської заборгованості за строками виникнення та погашення.
- •37 Основні напрямки проведення аналізу кредитоспроможності підприємства
- •38.Особливості проведення та механізм аналізу рентабельності діяльності підприємства
- •39 Оцінка впливу ефективності використання необоротних активів на фінансові результати діяльності підприємства.
- •40 Оцінка впливу структури активів і пасивів на рентабельність власного капіталу
- •41. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу. Ефект фінансового важеля.
- •42. Оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі фінансового левериджу.
- •43. Оцінка ринкової позиції підприємства: аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства.
- •44. Показники низької платоспроможності, можливості її відновлення (втрати). Умови визнання підприємства неплатоспроможним.
- •45. Предмет, об'єкт та суб'єкти фінансового аналізу.
- •46. Прийоми фінансового аналізу: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, факторний, трендовий, метод оцінки відносних показників.
- •47. Система показників ліквідності: методика їх розрахунку, економічна інтерпретація. Основні фактори, що впливають на підвищення ліквідності.
- •48. Склад фінансової звітності підприємства. Зміст, структура та призначення основних форм фінансової звітності.
- •49. Сутність ліквідності і платоспроможності та їх значення при оцінці фінансового стану підприємства. Зміст та послідовність аналізу ліквідності підприємства.
- •50. Сутність та структура оборотних активів підприємства.
- •51. Сутність фінансової стійкості підприємства, основні фактори, що на неї впливають. Засоби зміцнення фінансової стійкості підприємства.
- •2. Основні показники фінансової стійкості підприємства
- •3. Оцінка показників фінансової стійкості
- •52. Факторний аналіз показників рентабельності.
- •53. Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності.
- •54. Фінансові коефіцієнти, що використовуються для оцінки кредитоспроможності підприємства: порядок їх розрахунку, інтерпретація отриманих результатів.
3. Аналіз вартості капіталу. Визначення зваженої та граничної вартості капіталу.
Аналіз структури пасиву балансу, що характеризує джерела коштів, свідчить про те, що основними їх видами є внутрішні джерела, позикові кошти, тимчасово запозичені кошти (кредиторська заборгованість).
Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язано для підприємства з певними витратами: акціонерам потрібно сплатити дивіденди, банкам – відсотки за надані їм кредити та позики. Загальну суму коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, називають ціною капіталу, її величина, або вартість капіталу, певною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. Під вартістю капіталу слід розуміти те, у скільки обходиться підприємству весь капітал, що використовується. У широкому розумінні вартість капіталу являє собою розмір фінансової відповідальності, яку бере на себе підприємство за використання у своїй діяльності власного і позикового капіталу. У такій інтерпретації поняття «ціна (вартість) капіталу» дуже близьке за економічним змістом поняттю «рентабельність капіталу», а тому є одним із основних у теорії капіталу.
Ціна капіталу передбачає не тільки визначення відсотків, які необхідно сплатити власникам фінансових ресурсів, а й характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, яку має забезпечити підприємство, щоб не зменшити своєї ринкової вартості. Якщо підприємство бере участь в інвестиційному проекті, дохідність якого менша, ніж ціна капіталу, ціна підприємства по завершенні цього проекту зменшиться.
Отже, оцінка вартості капіталу підприємства дуже корисна для порівняльного аналізу ефективності авансування коштів у його діяльність, а також для здійснення його власної інвестиційної політики.
Така оцінка на підприємстві поступово здійснюється в кілька етапів:
оцінка вартості власного капіталу;
оцінка вартості позикового капіталу;
оцінка середньозваженої ціни капіталу.
Власний капітал не є безплатним з різних причин. Основною серед них є та, що капітал може бути вкладений за межами підприємства. Тому вартість власного капіталу звичайно розглядають з погляду втраченої вигоди. Наприклад, акціонер, надаючи капітал, втрачає інші можливості отримання доходу від вкладання наявних у нього коштів. Відповідно компенсацією або платою за втрачену вигоду акціонеру мають стати майбутні доходи у вигляді дивідендів і росту вартості акцій.
Проблема визначення вартості власного капіталу є складною. Невипадково в літературі, присвяченій цій проблемі, розглядаються різні підходи до визначення ціни власного капіталу. Серед них можна виділити такі:
на основі дивідендів;
на основі доходів;
на основі визначення ціни капітальних активів1.
Перший підхід полягає в тому, що вартість власного капіталу визначається поточною вартістю дивідендів, які акціонери або отримують, або очікують отримати від підприємства. Логіка концепції полягає в тому, що явні або очікувані витрати чистого прибутку у вигляді дивідендів розглядаються як плата за власний капітал.
У зарубіжній практиці для розрахунку вартості власного капіталу таким способом використовують формулу:
Включення у формулу прогнозного значення очікуваного темпу зростання дивідендів дає змогу уточнити розрахунок:
Однак використання цих формул у вітчизняній практиці ускладнюється відсутністю стабільної інвестиційної та дивідендної політики, стабільного рівня очікуваного чистого прибутку та деяких інших умов.
Тому спрощеним варіантом розрахунку є така формула визначення ціни власного капіталу:
Недолік такого способу розрахунку полягає в тому, що формула оперує оцінками вартості власного капіталу за звітний, тобто минулий, період. Іншими словами, модель має історичний характер і не враховує ні можливі зміни в структурі капіталу, які можуть мати місце в майбутньому періоді, ні зміни в очікуваннях акціонерів щодо виплати їм дивідендів. Тому при виборі способу розрахунку цього показника слід виходити з цілей аналізу, наявності задовільної з погляду надійності інформації, професійного судження аналітика.
У цілому дивідендний підхід до визначення ціни власного капіталу є зрозумілим та наочним, у чому полягають його переваги. Акціонери не нададуть капітал, якщо натомість не отримають дивіденди. Звідси дивіденди і є плата за власний капітал, а вартість капіталу визначається співвідношенням першого показника до другого.
Разом з тим такий підхід має також і суттєвий недолік, пов'язаний з тим, що при його використанні не враховується капіталізована частина прибутку, тобто частина чистого прибутку, що залишається на підприємстві (реінвестується).
Включення в розрахунок вартості власного капіталу тільки тієї частини чистого прибутку, яка буде сплачена акціонерам у вигляді дивідендів, призводить до її зниження. Саме тому вважаємо, що нерозподілений прибуток слід розглядати як джерело фінансування, що бере участь у формуванні активів і має ціну. Ціна дорівнює величині доходів, яку отримали б акціонери в результатів повного розподілення чистого прибутку.
На цьому припущенні грунтується другий підхід – дохідний, який передбачає включення повного розміру прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
У зарубіжній практиці одним зі способів практичної реалізації такого підходу є використання формули
Проблеми використання формули пов'язані з надійністю прогнозу очікуваного чистого прибутку і, власне, існуванням ринкової вартості акцій.
Варіантом розрахунку ціни власного капіталу в межах цього підходу є такий спрощений спосіб
Так само, як і при дивідендному підході, аналітику необхідно обирати між історичним і прогнозним значенням показників, що беруть участь у визначенні ціни власного капіталу.
Третій підхід передбачає встановлення нормальної ринкової дохідності акцій, скоригованої залежно від ступеня ризику. Для використання цього підходу необхідна інформація про оцінку рівня дохідності вільних від ризику цінних паперів, оцінку рівня дохідності цінних паперів, середніх за ступенем ризику, характеристику величини ризику. Останнім параметром виступає коефіцієнт р, який визначає величину систематичного ризику, тобто ризику, що виникає у результаті коливань дохідності на ринку цінних паперів.
При цьому підході використовують формулу:
де Rf – ставка дохідності за безризиковими вкладеннями;
Rm – середньорічний рівень дохідності звичайних акцій;
– коефіцієнт «бета».
Складова являє собою коригування на ризик у порівнянні з дохідністю вкладень, вільних від ризику.
Слід мати на увазі, що необхідною умовою використання такої моделі є наявність розвинутого ринку цінних паперів.
Залучення позикового капіталу для підприємства – один зі способів розширення його діяльності. При цьому окремі види позикових коштів для підприємства мають різну вартість.
Однак незважаючи на велику кількість видів заборгованості, загальним підходом до визначення вартості позикового капіталу може бути такий: ціна позикового капіталу визначається відношенням витрат, пов'язаних із залученням фінансових ресурсів, до величини капіталу, що залучається.
Визначивши вартість окремих джерел фінансування – власного і позикового, розраховують середню вартість капіталу, яка може бути визначена як середньозважена величина вартості всіх категорій капіталу.
Головна мета розрахунку цього показника полягає в тому, щоб отримати критерій вибору для майбутніх інвестицій, які оцінюються за ставкою дохідності, достатньої, щоб компенсувати витрати вкладникам капіталу.
Отже, середньозважена вартість капіталу характеризує рівень компенсації вкладникам капіталу відмови від використання коштів іншим чином – поза даним підприємством. Ураховуючи, що ступінь участі різних вкладників капіталу у фінансування діяльності не рівноцінна, вартість окремих видів фінансування зважується виходячи з частки даного джерела в загальному обсязі фінансування. Середньозважену вартість капіталу визначають за формулою
де Ві – вартість конкретного джерела фінансування; аі – частка конкретного джерела фінансування в загальній сумі.