Література до теми:

1. Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Юридическая психология: Учебник. — Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. — 640 с.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — 5-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Питер, 2003. — 656 с.

3. Еникеев М. И. Юридическая психология: Учеб. для вузов. — М.: Издательская группа «Норма—ИНФРА•М», 1999. — 517 с.

4. Костицкий М. В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. — К.: Вища шк., 1990. — 259 с.

5. Пирожков В. Ф. Криминальная психология. — М.: Ось-89, 2001. — 704 с.

Тематика рефератів та доповідей:

1. Рівні інтеграції юриспруденції та юридичної психології.

2. Основні категорії юридичної психології.

3. Основні наукові напрями та школи юридичної психології в Україні.

4. Проблемні аспекти юридичної психології.

5. Порівняльний аналіз розвитку юридичної психології в Україні та світі.

6. Психологічні аспекти правової поведінки.

7. Поняття правосвідомості в психологічній науці.

Лекція № 2.

Правоохоронна система України

План

1. Правоохоронна система України, її основні завдання.

2. Мета, завдання та функції МВС.

3. Структура органів внутрішніх справ України.

4. Основні структурні підрозділи ОВС та їх функції.

5. Психологічне забезпечення діяльності ОВС.

Ключові поняття: правоохоронна система, органи внутрішніх справ, структурні підрозділи, функції, психологічне забезпечення, професійно-психологічна підготовка, персонал.

Стислий зміст лекції

Права людини унікальні за характером, важливістю та обсягом соціально-гуманітарних проблем. Вони визначають статус людини у будь-якому суспільстві і є конструктивним засобом здійснення цивілізованої діяльності людей, задоволення їх інтересів та потреб. Свідоцтвом прагнення до формування правової держави, утвердження демократичних принципів в житті суспільства є проголошення Конституцією України (ст.3) відповідно до Декларації прав і свобод людини, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правоохоронна система охоплює всю сукупність державно-правових засобів, способів і гарантій, що забезпечують охорону й захист людини і громадянина від протиправних діянь, а саме: об'єкти й мету право-охорони; суб'єктів право-охорони; правоохоронну діяльність. У сучасній літературі поняття «правоохоронна діяльність» визначається по-різному. В основі різних визначень лежить наявність державних і недержавних суб'єктів такої діяльності. Більшість авторів уважають, що правоохоронна діяльність може здійснюватися не тільки державою, її органами, посадовими особами та іншими державними організаціями, а й недержавними структурами.

Нема єдиного підходу і до характеристики місця й ролі правоохоронної діяльності в системі інших правових форм діяльності держави зі здійснення її функцій. Основні ознаки правоохоронної діяльності:

- в її основі - завдання з розгляду юридичної справи;

- вона здійснюється компетентними державними і недержавними суб'єктами, коло яких визначається чинними законодавчими актами;

- використовуються різні форми реалізації правових норм;

- приймаються відповідні процесуальні акти реалізації, що мають офіційний характер і передбачену законодавством форму;

- вона реалізується в чітко визначеній процесуальній формі та з використанням різноманітних юридичних методів.

Отже, правоохоронна діяльність – це закріплені чинними процесуальними нормами діяння компетентних суб'єктів державних і недержавних організацій та їхніх посадових осіб із розгляду юридичних справ, охорони й захисту суспільних відносин від правопорушень і прийняття спеціальних актів реалізації матеріальних правових норм із метою забезпечення законності та охорони правопорядку.

Особливе місце в цій системі займають суд, прокуратура та інші правоохоронні органи, до яких належать і органи внутрішніх справ.

Сфера діяльності органів внутрішніх справ має складну систему. Вона включає в себе певні групи суспільних відносин, що пов’язані з захистом особи та держави від злочинів й інших посягань, і містить забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захист об’єктів незалежно від форм власності; розкриття і розслідування злочинів; забезпечення дотримання правил перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства; виправлення і перевиховання засуджених та ін. Хоча ці види суспільних відносин взаємопов’язані, вони не є ідентичними та характеризуються специфічними рисами та ознаками. Це в свою чергу визначає відмінність в основних видах діяльності органів внутрішніх справ (адміністративна, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконання покарання); різновиди складових систем органів внутрішніх справ (міліція, органи попереднього слідства, державна протипожежна служба та ін.); розподіл компетенції між міліцейськими структурами (підрозділи охорони громадського порядку, по боротьбі з економічними злочинами, кримінального пошуку, державної автомобільної інспекції та ін.); різноманітність форм, методів їх роботи, заходів, що вживаються.

Головною метою МВС України є координація органів внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю, охороні громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.

Органи внутрішніх справ – це органи системи виконавчої влади, що безпосередньо підпорядковані Міністерству внутрішніх справ, які здійснюють функцію зміцнення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю, захисту прав і законних інтересів громадян нашої держави.

Органи внутрішніх справ являють собою систему, що характеризується суворим дотриманням принципу централізованого управління відповідними елементами (підсистемами) та встановлення між ними субординаційних зв’язків. Місцеві органи внутрішніх справ безпосередньо підпорядковуються вищестоящим органам внутрішніх справ Правові акти, що, приймаються останніми, є обов’язковими для місцевих органів внутрішніх справ. Всю систему внутрішніх справ очолює Міністерство внутрішніх справ України –централізований орган державної виконавчої влади. Завдання деяких основних структурних підрозділів ОВС.

Основними завданнями Головного управління з боротьби із організованою злочинністю (ГУБОЗ) є:

- викриття організованих груп та злочинних організацій міжрегіонального, міжнародного та транснаціонального характеру;

- виявлення та припинення фактів корумпованих зв’язків організованих кримінальних структур в органах виконавчої, законодавчої та судової влади;

- проведення адміністративного провадження, дізнання у справах, які належать до компетенції спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю;

- забезпечення відшкодування шкоди, завданої діяльністю організованих кримінальних структур фізичним та юридичним особам, а також корупційними діяннями посадових осіб державі;

- організація міжнародного співробітництва у сфері боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Завдання Кримінальної міліції:

- виявлення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів, пов’язаних з організованою і груповою злочинністю, незаконним обігом вогнепальної зброї і вибухових речовин, злочинних посягань, учинених на автошляхах, та розшук осіб, які їх скоїли;

- організація і координація діяльності підрозділів карного розшуку, їх взаємодія зі структурними підрозділами МВС України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами, громадськими організаціями, а також правоохоронними органами зарубіжних країн і міжнародними організаціями у вирішенні питань боротьби з різного роду злочинами;

- участь у підготовці проектів міжнародних договорів у сфері боротьби з груповою і організованою злочинністю та забезпечення, у межах повноважень, їх виконання;

- забезпечення своєчасного розгляду звернень громадян, посадових осіб, підприємств, установ, організацій з питань, віднесених до компетенції Департаменту карного розшуку.

Міліція громадської безпеки – основні завдання підрозділу:

- організація та забезпечення правопорядку і безпеки на вулицях та в громадських місцях усіх населених пунктів, в приміщеннях судів, судових установах, відділеннях судово-психіатричної експертизи;

- локалізація та припинення групових порушень громадського порядку, масових безпорядків, а також при оголошенні надзвичайного режиму чи воєнного стану;

- охорона взятих під варту осіб, а також забезпечення конвоювання спецконтингенту;

- забезпечення дотримання правил виготовлення, ремонту, реалізації, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання вогнепальної та пневматичної зброї, вибухових матеріалів, спеціальних засобів самооборони, ліцензування підприємницької діяльності;

- організація захисту осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також, у разі реальної загрози життю та здоров’ю, членів їх сімей при наявності ухвали суду чи постанови відповідного органу.

Внутрішні війська входять до системи МВС і призначені для охорони та оборони важливих державних об’єктів, перелік, яких встановлюється Кабінетом Міністрів України, охорони виправно–трудових і лікувально-трудових установ, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Внутрішні війська складаються із:

• з‘єднань

• військових частин

• підрозділів

• учбових частин

• навчальних закладів

• військових установ

Функції внутрішніх військ: конвоювання заарештованих і засуджених, охорона важливих державних об’єктів, виправно-трудових установ, супроводження спеціальних вантажів, зв’язку спеціального призначення.