Література до теми:

1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология. Монография. Изд. 2-е, доп. и перераб. – Харьков: Изд-во «Титул», 2006. – 750 с.

2. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. – К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 376 с.

3. Васильев В. П. Юридическая психология. М., 2004.

4. Лазурский А. Ф. Классификация личностей. — Л.: Госиздат РСФСР., 1924. — С. 27.

5. Лунев В. В. Мотивация преступного поведения. — М.: Наука, 1991. — С. 173.

Тематика рефератів та доповідей:

1. Співвідношення біологічного та соціального в особистості злочинця.

2. Фактори, що впливають на формування злочинної поведінки.

3. Антисоціальне поводження та його наслідки.

4. Роль ціннісних орієнтацій у формуванні особистості.

5. Психологія неповнолітніх злочинців.

6. Причини формування злочинних груп.

7. Ієрархія в злочинних групах.

Семінарське заняття № 4.

Психологія особистості злочинця, передумови її розвитку.

План

1. Особистість злочинця, причини її формування.

2. Класифікація та типологія злочинців.

3. Мотивація злочинної поведінки.

4. Психологія групової злочинної поведінки.

5. Психологічні особливості вивчення особи, яка підозрюється у скоєнні злочину.

Питання до обговорення

1. Психологічні передумови виникнення негативної (злочинної) поведінки людини.

2. Психологія неповнолітніх злочинців.

3. Психологія злочинних об’єднань і груп.

4. Організована злочинність.

5. Класифікація злочинних груп.

6.Соціально-психологічна специфіка групової злочинності в контексті масових форм поведінки.

7. Мотиви кримінальних злочинів.

8. Психологічні типи злочинців.

9. Психологічні особливості роботи психолога з особистостями антисоціальної спрямованості.

10. Психологічні методи, прийоми в роботі із злочинцями.

Завдання до самостійного вивчення теми

1. Методика складання психологічного портрету злочинця.

2. Психологія серійного злочинця.

3. Психологічні наслідки скоєного злочину.

Лекція № 5.

Психологія професійної діяльності юриста.

План.

1. Соціально-психологічна характеристика професійної діяльності юриста.

2. Психологічна характеристика діяльності слідчого.

3. Психологічні особливості огляду місця події.

4. Психологія затримання, впізнання, очної ставки.

5. Психологічні особливості допиту.

Ключові поняття: правоохоронна діяльність, професіограма й психограма юриста, адаптація, професійна деформація, психологія очної ставки, затримання, допиту, слідчого експерименту.

Стислий зміст лекції

Професійна діяльність – вид трудової діяльності людини, яка володіє комплексом теоретичних знань, практичних навиків і вмінь. При всій своєрідності діяльність – це об’ємне багаторівневе явище, включене до системи суспільних відносин. Як зазначає О. Леонтьєв, “поза цих відносин людська діяльність взагалі не існує”. У зв’язку з цим слід особливо підкреслити: діяльність юриста має яскраво виражений соціальний характер.

Психологічна структура будь-якої, в тому числі і юридичної діяльності включає в себе такі елементи: потреби, мотиви, цілі, засоби і кінцевий результат.

Юридична діяльність відрізняється надзвичайно високою відповідальністю. У руках юриста зосереджені особливі владні повноваження, право і обов’язок застосовувати владу від імені держави. Як відзначає Ю.Чуфаровський, у багатьох юридичних працівників розвивається “професійне почуття підвищеної відповідальності за наслідки своїх дій”. З психологічного погляду складність розв’язання практичних завдань юристом полягає в тому, щоб почуття відповідальності не придушувало його активності, не спонукувало до надмірної обережності й не сковувало його мислення. Безпосередня практична діяльність юриста включає в себе різноманітні інтелектуально-пізнавальні, оціночні, комунікативні дії, які полягають у вивченні людей і ситуацій, що виникають (цивільні спори, конфлікти, злочини та ін.), в ухвалі рішень і розробці плану їх реалізації, в координації дій з іншими спеціалістами тощо. Аналіз роботи слідчих, суддів, адвокатів та інших показує, що вона відрізняється наявністю значних інтелектуальних навантажень, пов’язаних зі складністю завдань, що вирішуються. Юрист не може, зосередившись на вирішенні одного питання, випустити з-під контролю інші.

Характерна особливість діяльності юриста – наявність у ній оціночних психічних процесів, мета яких полягає у визначенні своєї позиції, свого ставлення (позитивного чи негативного) до оцінюваної заяви, події, факту.

Слідча дія – цілеспрямований процес збору і перевірки доказів, який здійснюється слідчим у певному порядку. При цьому основним елементом психологічної структури діяльності слідчого виступає його пізнавальна діяльність для вивчення найрізноманітніших фактів, на основі яких проходить відтворення минулої події, пов’язаної з правопорушенням. Суттєвим у діяльності слідчого при попередньому розслідуванні є її нормативний характер: закон не тільки регламентує окремі слідчі дії, а й встановлює порядок розслідування, регулює стосунки слідчого з учасниками кримінального процесу, обмежує його роботу певними часовими рамками. Залежно від конкретних обставин справи здійснюються певні слідчі дії, серед них першочерговими є: огляд місця події, обшук і вилучення, затримання підозрюваного (обвинуваченого), допит, пред’явлення до впізнання, відтворення обстановки і обставин події.

Огляд місця події – це процес збирання інформації про злочинну дію на місці вчинення за допомогою активного сприйняття, аналізу та синтезу наявних предметів, об’єктів і явищ. Метою огляду місця події є виявлення і безпосереднє використання матеріальних об’єктів, їхніх ознак і взаємозв’язків, які мають суттєве значення для розслідування події.

Особливість огляду місця події як однієї із слідчих дій полягає в тому, що інформацію, яка отримана в ході огляду, неможливо отримати шляхом проведення інших слідчих дій (наприклад, сліди злому квартири, сліди рук і ніг, розміщення предметів, зникнення окремих речей, наявність чи відсутність деяких документів і т. п.).

Одним із основних елементів обшуку як слідчої дії, з точки зору психології, є примус стосовно особи, яку обшукують. На відміну від огляду місця події, обшук – це, як правило, відшукування свідомо схованих предметів і документів, що мають доказове значення для розкриття злочину. Інакше кажучи, при обшуку відома мета (у зв’язку з чим і де він має проводитися, які предмети, цінності і документи підлягають пошуку і вилученню), але наявна невизначеність шляхів. Проведення обшуку передбачає наявність і виявлення слідчим професійних знань, навичок і вмінь, а також різноманітних психологічних якостей. Насамперед слідчому необхідно мислено виконати завдання

знаходження предметів чи документів, які мають доказове значення для розкриття злочину. Для цього він повинен побудувати мислену модель дій особи, яку обшукують, з приводу схову цінностей чи знарядь злочину, “побачити” можливі мислені процеси і послідовність його дій.

З психологічної точки зору, впізнання – це процес, при якому особа сприймає пред’явлені їй об’єкти, зіставляє, порівнює їх з уявними образами об’єктів, які сприйняті нею раніше, і на основі цього доходить висновку про їхню тотожність, схожість чи відмінність. Упізнання здійснюється на підставі перцептивного порівняння образу поточного сприйняття з образом, який зберігається в пам’яті. Об’єктами впізнання можуть бути люди, трупи і частини трупів, тварини, різноманітні предмети, документи, приміщення, ділянки місцевості та ін. Сам процес упізнання здійснюється безпосереднім пред’явленням натуральних об’єктів чи їхніх зображень. Суб’єктами впізнання виступають свідки, потерпілі, підозрювані та обвинувачені. Впізнання пов’язане з властивістю людини виділяти в об’єкті його стійкі особливості – ознаки (у криміналістиці ці стійкі властивості об’єктів називаються ідентифікаційними ознаками).

Відтворення обстановки і обставин події – самостійна слідча дія, яка проводиться з метою перевірки фактичної можливості здійснення будь-якої події, дії чи явища за певних обставин і при відомих умовах. Відтворення обстановки і обставин події спрямоване на перевірку доказів, що є в оперативних працівників, та отримання нових. Іррадіація (від лат. irradiare – сяяти, випускати промені) – оптичне явище, яке полягає в тому, що світлі предмети на темному фоні видаються більшими за їхні справжні розміри, а темні на світлому фоні – меншими. Психологічна особливість відтворення обстановки і обставин події полягає в тому, що при їх проведенні відтворюється, моделюється ситуація, яка уявляється слідчим чи описана будь-ким (потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим, свідком), і здійснюються завчасно визначені дослідні дії.

Об’єктом аналізу при допиті є повідомлення — словесний опис образів, уявлень, які сформувалися на основі сприйняття явищ, які стосуються кримінальної справи. Словесний опис явищ і саме явище не можуть повністю збігатися, бо другосигнальне відображення дійсності суттєво відрізняється від першосигнального. Оскільки при допиті інформація витягується не з матеріального об’єкта, а зі сфери його словесно узагальненого відображення, то справедливим є твердження: допит – це особливий тип слідчого дослідження специфічного другосигнального джерела інформації. У процесі допиту слідчий стикається з різними індивідуальними проявами психологічного захисту і психічного відчуження.