Завдання 7.

Завдання: Визначити психологічні особливості злочинця на основі опису предметів, що належать йому, знайдених при огляді місця події і письмово дати обґрунтування.

Текст:

Співробітниками слідчої оперативної групи при огляді квартири за фактом вбивства громадянина Р. директори будівної фірми, була виявлена попільничка із загашеними цигарками. Встановлено, що сигарети марки «Петро I» в кількості 12 штук на місці злочину палили дві люди. Недопалки і сигарети мають наступні характеристики:

6 сигарет викурено до початку фільтру і акуратно загашено;

4 сигарети викурено трохи і загашено із зламом;

2 сигарети, що знаходиться в попільничці, не запалювалися, проте мають сліди від прикусу зубів.

Завдання 8.

Завдання: Визначити провідний мотив скоєння злочину і письмово дати обґрунтування.

Текст:

З. (17 років), знаходячись в колонії для неповнолітніх злочинців за здійснення крадіжки, був зґвалтований своїми співкамерниками за незначну провину. Згодом до кінця строку він регулярно піддавався сексуальному насильству.

Вийшовши на свободу, З. вирішив відзначити цю подію зі своїми знайомими. Випивши значну кількість спиртного, вони розійшлися по будинках. В стані сильного алкогольного сп'яніння З. у під'їзді свого будинку зустрів двох хлопчиків (12 років). Одного з них він умовив зайти з ним в квартиру, після чого закрив двері і згвалтував підлітка. В процесі насильства в стані сильного емоційного збудження З. заподіяв неповнолітньому тілесні ушкодження середнього тягаря. Цього ж дня злочинець був затриманий співробітниками міліції.

Завдання 9.

Завдання: Визначити рівень і типа правосвідомості особи злочинця і письмово дати обґрунтування.

Текст:

«Звичайно» — це його улюблене слово, яке він постійно вставляв в свою розповідь. Коли його запитували, як він відносився до крові і ран, яке враження на нього вони справляли він відповідав: «Звичайно, як всі». З подальшої бесіди вияснялось, що вони не проводили на нього абсолютно жодного враження, і саме це він мав на увазі зазвичай під словом «звичайно». Коли його запитували, як він зробив те або інше вбивство, він відповідав: «Звичайно, прийшли, сказали, вбили». Його криваві справи дійсно в його очах були чимось звичайним і не справляли на нього жодного враження. Стогони, мольби і прохання жертв лише злили його і викликали грубу лайку. На нього сама картина вбивства не проводила того, що жодного бентежить, здатного хоч скільки-небудь поколивати враження.

Завдання 10.

Завдання: Визначити типа злочинної групи і письмово дати обґрунтування.

Текст:

З. був на дротах в армію свого друга, де всі вживали спиртні напої. Близько години ночі, відмітивши, що До., знаходячись в стані сильного алкогольного сп'яніння, попрямувала додому, один з друзів З. запропонував йому і ще одному своєму приятелеві зґвалтувати її. Утрьох вони наздогнали її на вулиці. Напавши ззаду, накинули на голову плащ. Потім, здолавши опір, поваливши До. на землю, зробили насильницькі статеві акти.

Всі троє злочинців були між собою знайомі, піддержували дружні взаємини постійно спільно проводили вільний час. У цій групі був лідер, який визначав, коли, де і чим вони займатимуться. Саме лідер і запропонував вчинити зґвалтування.

Глосарій

Агресивність– індивідуальна властивість особистості, що позначає готовність суб'єкта до агресивної поведінки.

Агресія (від лат. аgredi – нападати) – поведінка, орієнтована на нанесення шкоди об'єктам, у якості яких можуть виступати живі істоти або неживі предмети. Агресивне поводження служить формою реагування фізичного й психічного дискомфорту, стресів, фрустрацій. Крім того воно може виступати як засіб досягнення значимої мети, у тому числі підвищення власного статусу за рахунок самоствердження.

Адаптація (від лат. аdapto – пристосовуватися) – пристосування організму (особистості) до зовнішніх умов, що змінюються. Біологи розрізняють: генну (фізіологічну) адаптацію – пристосування й зміна організму тварин і людини; соціальну – пристосування особистості до соціальних умов, що змінюються.

Адаптація соціальна (від лат. аdapto – пристосовую та socialis – громадський) – проявляється як процес активного пристосування особистості до змін соціального середовища і як результат цього процесу. На успішність соціальної адаптації впливають як особливості соціуму (соціально-економічні, виробничі, організаційні), так й індивідуально-психологічні.

Адміністративне правопорушення – дія, що зазіхає на державний або громадський порядок, встановлений порядок колективами або підприємствами, навмисна або необережна дія, за яку передбачена адміністративна відповідальність.

Акцентуація (від лат. acceptus – акцент) – надмірна виразність рис характеру, що проявляються в неадекватних реакціях індивіда на подразники, які впливають (К.Леонгард). Акцентуації характеру проявляються як крайні варіанти норми, що граничать із психопатією, які особливо важливо встановити при проведенні судово-психологічних експертиз.

Алібі (від лат. alibi – у другому місці) – встановлення факту знаходження обвинувачуваного поза місцем злочину в момент його здійснення.

Альтруїзм (від лат. alter – інший) – емоційна властивість особистості, для якої ведучим мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси інших людей і суспільства. Альтруїзм спонукує індивіда до емпатії, безкорисливості, самопожертви.

Амнезія – порушення пам'яті, гальмування процесу відтворення, (впізнавання) об'єктів (осіб, речей), обставин, подій, що сприймалися раніше.

Аморальність – заперечення людиною норм моралі (моральності).

Антиципація – (від лат. anticipation – передбачення) здатність людини передбачати результати розвитку природних і соціальних процесів, своїх вчинків перше ніж вони реально здійснені. Це явище (випереджальне відбиття) забезпечується механізмом «акцептора дії» (П.К.Анохін) і характеризує здатності особистості до саморегуляції, керівництва людьми й виробничими процесами.

Апатія – (від грек. apatheia – безпристрасність) стан емоційної пасивності, байдужності до людей і подій, що істотно знижує фізичну й психічну активність особистості. Виникає на тлі перенапруги (зриву) психічної діяльності, а також розладів психіки, що довгостроково протікають (слабкодумство) і соматичних захворювань. У юридичній практиці може проявлятися як «емоційна тупість» обвинувачуваних відносно інтересів і страждань інших людей.

Афект – (від лат. affectus – щиросердечне хвилювання, пристрасть) – сильний і короткочасний емоційний стан як реакція на раптову зміну важливих для суб'єкта життєвих обставин. Характеризується специфічною мімікою й пантомімікою (заціпеніння, втеча, агресія), зниженням свідомого самоконтролю, можлива ретроактивна амнезія. Установлення стану афекту в судово-психологічній експертизі істотно впливає на визначення ступеня провини обвинувачуваного.

Банда – (від іт. banda) - у карному праві стійка збройна група, створена з метою нападу на громадян або організації. Як сам факт організації банди так й участі в її діях признається злочином.

Бар'єр психологічний – психічний стан, що перешкоджає виконанню, комунікативних взаємодій, стимулює негативні емоції: почуття страху, сорому, непевності тощо. Пов'язане з негативними міжособистісними відношенням, наявністю несприятливого психологічного клімату в групі (родині, навчальному або виробничому колективі), внаслідок чого може стимулювати девіації в поведінці підлітків.

Віктимність – (від лат. victima – жертва) – психологічна властивість або стан у поведінці людей, маючих потенційну можливість стати жертвою, перетерпівши в критичній життєвій ситуації або реальній небезпеці певні психічні або фізичні насильства, матеріальний збиток. Рівень віктимності пов'язаний з умовами соціального виховання, віком, статтю, тренованістю в активному поводженні в кримінальних ситуаціях.

Осудність – здатність людини розуміти зміст вчинених дій, керувати ними, оцінювати їх соціальну небезпеку. Залежить від віку, наявності хронічних або тимчасових психічних розладів, слабоумства, психічних захворювань. Установлюється судово-психіатричною експертизою й впливає на міру кримінальної відповідальності та покарання.

Гуманність – (від humanus – людяний) – обумовлена моральними нормами система установок особистості, на соціальні й природні об'єкти (людей, соціальних груп), стимулює переживання, жаль, емпатію, спонукає до дій співучасті й допомоги.

Гемблінг – вид злочинного промислу, організація азартних ігор.

Дебільність – ( debilis – слабкий) відносний легкий ступінь уродженого розумового недорозвинення – олігофренії, встановлюється медиками, судово-психіатричними та правовими критеріями.

Девіація – ( devianto – відхилення) девіантна поведінка, відхилення від правових норм.

Делінквент – (від delinguens – правопорушник) – особа, чия поведінка відхилилася, у крайніх своїх проявах, являє собою кримінально-карну дію.

Депресія – (від depression – пригніченість) – психічний стан, що характеризується негативним тлом і загальною пасивністю поведінки, заниженою самооцінкою. Розрізняють: функціональні депресивні стани, можливі й в здорових людей у специфічних ситуаціях; патологічну депресію як один із психіатричних синдромів.

Інфантилізм – (від лат. infantilis – дитячий) – збереження в психіці підлітка й дорослого особливостей психіки поведінки дитини. Проявляється в незрілості інтелектуальної й емоційно-вольової сфер. Встановлюється методами судово-психологічної експертизи.

Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза – призначена для спільного розглядання й інтерпретації результатів застосування спеціальних пізнань експертів-психологів й експертів-психіатрів.

Конформізм – (від лат. conformis – подібний, подібний) – пасивна перешкода й підпорядкування людини існуючому порядку речей, що панують думкам.

Криміногенна обстановка – сукупність факторів, що сприяють збереженню й росту злочинності (у родині, суспільстві, державі).

Лідер – (від англ. leader – ведучий) – найбільш авторитетний член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення в значимих для неї ситуаціях.

Мафія – (від іт. maffia) – таємна злочинна організація, що діє методами шантажу, насильства, вбивства.

Мотивація – (від лат.movere – надавати руху, штовхати) – система спонукань, визначальний зміст і спрямованість діяльності індивіда.

Мотив злочинний – безпосередня суб'єктивна спонукальна причина злочину (наприклад, ревнощі, ненависть, користь тощо).

Негативізм – (від лат. negatio – заперечення) – невмотивоване поводження суб'єкта, навмисно протипоставлене вимогам й очікуванням інших людей або соціальних груп. Характерно для криз дитячого або підліткового віку, яке виражається у демонстративній поведінці, капризах, конфліктності.

Паніка – деструктивна дія великої групи людей як результат взаємного емоційного зараження, стихійно направляє дії людей у єдиному напрямку.

Порнографія – (від франц. porno – розпусниця, a grafo – пишу) – друковані видання, фільми, зображення, в яких натурально зображені полові акти, найчастіше в перекручених формах. Створюється, рекламується й тиражується з метою злочинної наживи, впливає на розвиток моральності й правосвідомості дітей, підлітків.

Правопорушення – дія, що порушує які-небудь норми права. Підрозділяється на види: цивільне, адміністративне, дисциплінарне, карне.

Правосвідомість – сфера суспільної, групової й індивідуальної свідомості, що відбиває подання й вимогах закону й правопорядку.

Презумпція невинності – (від лат. praesumptio – припущення визнане достовірним, поки не буде доведене зворотне) – у карному праві положення, відповідно до якого обвинувачуваний уважається невинним, поки його провина не буде доведена у встановленому законом порядку.

Злочин – суспільно-небезпечна дія, заборонена КК під погрозою покарання. Згідно КК злочини підрозділяються: по ступені важкості, по об'єкті зазіхання (проти особистості, у сфері економіки проти громадського порядку, суспільної безпеки, державної влади, проти миру й безпеки людства).

Прогноз кримінологічний – науково обґрунтоване припущення про майбутній стан і тенденції розвитку злочинності, особистості злочинця, факторів, наслідків і мер боротьби зі злочинністю.

Проституція – (від лат. prostituo – безчещу, ганьблю) – вступ у випадкові позашлюбні полові відносини за плату. Один з видів що відхиляється, соціально шкідливого поводження й злочинного бізнесу.

Професiографiя – (від лат. profession – рід занять, grafo – пишу) – опис змісту професії й запропонованих вимог до психологічних властивостей особистості. Юридична психологія формулює вимоги до розробки моделей професійної діяльності суб'єктів правоохоронної діяльності (професіограм й психограм).

Психологічна служба – система практичного використання методів психології, для рішення завдань психологічної експертизи, психодіагностики, виховання, охорони здоров'я, охорони правопорядку тощо.

Рецидив кримінологічний – (від лат.recidivus – той, що відновляється) – злочин, виконаний особою, яка відбувала покарання або піддавалася іншим мірам кримінально-правового характеру.

Судово-психологічна експертиза – (від лат. expertus – досвідчений) – одна з форм практичного використання спеціальних знань у кримінальному процесі. Проводиться за постановою слідчого або визначення суду у відповідності норм кримінально-процесуального кодексу стосовно психічно здорових звинувачених, свідків та потерпілих, також для визначення особливостей психічної діяльності, маючих значення для встановлення істини з кримінальних справ.

Фрустрація – (від лат. frustatio – обман) – психічний стан тривоги, очікування невдачі, що виникає у разі реальних або уявлених труднощів під час досягнення мети. Іноді може бути стимулятором девіантної поведінки.

Цінності орієнтації – спрямованість особистості, спонукаєма ідеологічними, політичними, моральними, естетичними установками, що є в основі оцінок суб’єктом соціальної дійсності.

Емпатія – (від лат.empathea – співчуття) – здатність суб’єкта до розуміння емоційного стану іншої людини, є важливою моральною якістю особистості, яка спонукає до співчуття та допомоги жертвам катастроф й насильства.