Стислий зміст лекції

При вивченні психологічних характеристик процесуальної діяльності необхідно враховувати її специфіку, обумовлену пізнавальними цілями. Процесуальна діяльність має особливості, що вирізняють її з-поміж видів діяльності, де пізнавальної мети немає або представлена в згорнутому вигляді, підпорядкованому іншим цілям. Так, виконання однотипних функцій бухгалтером, рахівником, продавцем, робітниками деяких професій не містить у собі мети пізнання. У діяльності цих осіб пізнання не може бути першочерговим і не становить змісту їхньої роботи. Процесуальна ж діяльність за своєю суттю є пізнанням, здійснюваним в окремій галузі, і має свій предмет.

Пізнавальний характер правозастосовчої діяльності в психологічному аспекті є надзвичайно складним. Це пояснюється головним чином тим, що ця діяльність вимагає не лише вирішення розумових завдань різного плану і складності, але й такої її організації, яка спрямована на практичну реалізацію розв’язуваних завдань. Тому тут діяльність є розумовою, має на меті побудову криміналістичних версій, причому складання слідчим планів проведення окремих процесуальних дій поєднується з практичною організацією роботи з реалізації уявних схем і рішень. З погляду психологічних станів особи, яка виконує ці завдання, процесуальна діяльність є різноплановою і пов’язана з необхідністю переведення зусиль і налаштованості на її виконання.

В окремих випадках нездатність особи здійснювати таку діяльність пояснюється її складним характером, який поєднує у собі дослідження й оперативну організацію. Тому при професійній підготовці осіб, які виконують правоохоронні функції, необхідно враховувати цей чинник, складаючи програму їхньої підготовки таким чином, щоб вона охоплювала елементи, які дають змогу імітувати, моделювати правову діяльність у всіх її проявах.

До психологічних характеристик процесуальної діяльності належать й інші традиційні характеристики, зокрема детальна правова регламентація, тактичний простір, наявність владних повноважень, дефіцит часу, комунікабельність, різноманіття розумових завдань, наявність негативних емоцій.

Правова регламентація не лише як психологічна характеристика, але й як змістовна сторона діяльності тісно пов’язана з науковою організацією праці (НОП). Порядок діяльності, передбачений законом, є вираженням її оптимальної організації. Окремі норми кримінально-процесуального закону, що регламентують такі акти, як порушення кримінальної справи, прийняття її до провадження, притягнення особи як обвинуваченого, закриття справи, виділення частини матеріалів кримінальної справи в окреме провадження, об’єднання справ в одному провадженні тощо, становлять норми, що містять організаційну основу. Більше того, деякі норми закону докладно регламентують саме організаційний бік розслідування і судового розгляду, провадження окремих процесуальних дій і в цій якості виступають елементом власне організації.

Психологічною характеристикою судово-слідчої діяльності є наявність владних повноважень. Наділення владою і можливість розпоряджатися нею відрізняють службові функції слідчого і судді від функцій осіб, які здійснюють свою діяльність в інших галузях. Владне повноваження означає обов’язковість розпоряджень слідчого і судді для окремих осіб і організацій.

Дефіцит часу виражається в суворому часовому режимі не лише загальних строків розслідування і судового розгляду, але і строків, пов’язаних із процесуальними етапами руху кримінальної справи.

Незважаючи на численність і різноманітність розумових завдань, є можливість виділити з них найбільш типові, властиві практично всім сторонам судово-слідчої діяльності.

1. Завдання, пов’язані з виявленням доказової інформації. Їхня сутність — прогнозування можливих джерел інформації, виявлення шляхів їхнього одержання. При вирішенні таких завдань важливо встановити причинне відношення виявленого до події, розгляд якої становить сутність розслідування чи судового розгляду.

2. Завдання з висування слідчих і судових версій як припущень, що визначають напрям розслідування і шляхи пошуку істини в судовому розгляді. Такі завдання при розслідуванні злочину є складними, що обумовлено незначною кількістю доказів і необхідністю обґрунтовувати висунуті припущення. Висування слідчих і судових версій — одна з форм моделювання, яке передбачає побудову уявної або фрагментарно дійсної структури події, дії або явища. Побудова ідеально-розумової моделі характеризується різним ступенем складності, обумовленої обставинами розслідування чи судового розгляду.

3. Завдання з оцінювання доказової інформації.

4. Завдання з прийняття найважливіших рішень.

Професіограма слідчого (за В. Л. Васильєвим) — це багаторівнева ієрархічна структура, що відображає всі основні сторони професійної діяльності слідчого, а також особистісні якості і навички, що реалізуються в цій діяльності. Професіограма слідчого складається з декількох блоків, які послідовно охоплюють певні сторони його діяльності. До них, зокрема, належать: а) пошукова діяльність (спостережливість, допитливість, стійкість і концентрація уваги, висока орієнтація); б) комунікативна діяльність (товариськість, емоційна стійкість, чуйність, уміння слухати людину, вміння говорити з нею); в) посвідчувальна діяльність (акуратність, пунктуальність, чітка письмова мова); г) організаційна діяльність (самоорганізованість, воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість, організаторські здібності в роботі з людьми); ґ) реконструктивна діяльність (пам’ять, уява, мислення, загальний і спеціальний інтелект, інтуїція); д) соціальна діяльність — загальні якості: патріотизм, гуманність, чесність, принциповість; спеціальні якості: прагнення до істини і торжества справедливості, професійна гордість, професійна етика.

Планування в слідчій (судовій) діяльності має специфічні риси, обумовлені його головною метою — встановленням об’єктивної істини. Оскільки планування в цих умовах передбачає пошук інформації, слідів, доказів тощо, то воно ґрунтується на побудові версій. Останні відіграють роль необхідних орієнтирів, яким підкорений напрям розумової діяльності і побудова завдань, спрямованих на організацію роботи. Тут гіпотетична діяльність на відміну від вирішення розумових завдань у плануванні трудового процесу в інших галузях характеризується багатоаспектністю, наявною невизначеністю, що пояснюється незначною кількістю вихідних даних, а також відсутністю останніх або маскуванням, що спотворює розуміння сутності події або факту. Висуванню версій передує складний аналіз, установлення причинних зв’язків, що стосуються досліджуваної події. Більше того, висунення версій має багатозначний характер, тому що обмежена кількість інформації дає змогу висунути одночасно кілька припущень — версій, що у процесі перевірки можуть бути відкинуті як необґрунтовані.

Пізнавальна діяльність відбувається в процесі взаємодії між такими особами й об’єктами: 1) слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочинне діяння (чи іншою особою); 2) слідчим (суддею) і речами (носіями матеріальних відображень про злочин і його учасників). Отже, може бути виділено два види взаємодії: 1) безпосередня взаємодія, у результаті якої здійснюється вплив на особу, яка вчинила злочин, або інших осіб (свідків, потерпілих та ін.); 2) опосередкована взаємодія, при якій слідчий (суддя) через матеріальні об’єкти одержує інформацію про дії, вчинені злочинцем.

Конструктивна діяльність полягає в уявному представленні її ходу і результатів. Своє реальне втілення конструктивна діяльність одержує у плануванні, результати якого відображаються в планах розслідування у кримінальній справі, у планах проведення слідчих дій. Йдеться про втілення розумової діяльності у певних конструкціях, відповідно до яких буде здійснюватися слідча діяльність. Слід зазначити, що такі конструкції не є жорсткими, вони ситуаційно обумовлені й у процесі виконання діяльності можуть змінюватися, до них можуть вноситися певні корективи.

Комунікативна діяльність слідчого (судді) відрізняється особливостями: багатосторонністю спілкування (комунікація здійснюється з різними людьми за професією, віком, рівнем інтелекту, процесуальним положенням та ін.); втіленням у процесуальну форму (у межах слідчих чи судових дій); визначеністю предмета спілкування (наприклад, предмет допиту свідка чи обвинуваченого); допустимістю і правомірністю засобів впливу в ході спілкування.

Посвідчувальна діяльність не обмежується письмовою фіксацією (протоколюванням), а передбачає використання й інших, додаткових способів фіксації (застосування відеозйомки, фотозйомки, звукозапису тощо). Порушення в здійсненні посвідчувальної діяльності можуть призвести до втрати доказу. Сама посвідчувальна діяльність здійснюється в межах процедури, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством.

Посвідчувальний процес доказування передбачає, що його результати мають бути документовані й відображати об’єктивність отриманих даних і правильність прийнятих рішень. Результати доказування, що містяться в процесуальних документах, адресуються широкому колу учасників, використовуються на різних стадіях кримінального процесу, оцінюються і перевіряються.

Література:

1. Васильев В. Л. Психология труда следователя: Метод. рекомендации. — Л., 1988. — 72 с.

2. Грошевой Ю. М. Проблемы формирования судейского убеждения в уголовном судопроизводстве. —Х., 1975.

3. Коновалова В. Е. Правовая психология: Учеб. пособие. — Х.: Основа, 1990. — 198 с.

4. Чуфаровский Ю. В. Юридическая психология: Учебник. — М.: Юристъ, 1995. — 256 с.

Тематика рефератів та доповідей

1. Основні та допоміжні різновиди психологічної структури юридичної діяльності.

2. Профілактичний вплив в юридичній діяльності.

3. Екстремальність юридичної діяльності: психодіагностика, засоби оптимізації, корекції.

4. Специфічні психічні стани співробітників ОВС.

5. Психологія юридичної діяльності як самостійний напрям юридичної психології.

Семінарське заняття № 2

Психологічна специфіка юридичної (процесуальної) діяльності

План

1. Основний зміст професійно-психологічної підготовки при здійсненні юридичної діяльності.

2. Психологія особистої професійної безпеки юриста.

3. Профілактика професійної деформації в діяльності правознавця.

Питання до обговорення

1. Чи існують особливі умови процесуальної діяльності як професії?

2. Що таке професіограма?

3. У чому полягає роль людини у пізнанні злочину?

4. Які види розумових завдань вирішуються у судово-слідчій діяльності?

5. Які види слідчої (судової) діяльності Вам відомі?

6. Як співвідноситься логічне та інтуїтивне в судово-слідчому мисленні?

Завдання до самостійного вивчення теми

1. Професіограма слідчого.

2. Професіограма ОРД.

3. Професіограма працівника профілактичної діяльності.

4. Професіограма охоронника (ДСО).

5. Професіограма оперативного чергового.

6. Професіограма працівника патрульно-постової служби.

7. Професіограма працівника підрозділу швидкого реагування.

8. Психограма слідчого.

9. Психограма працівника карного розшуку.

10. Психограма дільничного інспектора.

11. Психограма працівника ДСО.

Семінарське заняття № 3.

Психологія професійного становлення особистості юриста

План

1. Види та особливості здійснення професійно-психологічної підготовки до майбутньої діяльності правознавця.

2. Психотехнології підтримки оптимальних психічних станів під час виконання службових обов’язків.

3. Розвиток юридичного мислення у працівників ОВС.

Питання до обговорення

1. Психологічне забезпечення професіоналізації працівників ОВС.

2. Методологічні підходи про професіоналізації особистості в системі ОВС.

3. Підходи до розвитку інтелектуальної, емоційної, особистісної сфери особистості співробітника ОВС.

Завдання до самостійного вивчення

1. Розробити програму психологічного супроводження окремих спеціальностей ОВС.

2. Порівняльний аналіз систем психологічного забезпечення ОВС в Україні та світі.

Змістовий модуль ІІ.

Кримінальна психологія.

У модулі висвітлюються питання розвитку особистості злочинця, мотивів його поведінки, причини формування злочинних груп. Розглядаються основні завдання юридичної діяльності, психологічні особливості слідчої діяльності. Розкриваються психологічні чинники основних видів роботи слідчих, показується специфіка оперативно-розшукової діяльності та взаємозв’язок функцій різноманітних структурних підрозділів ОВС.