Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка юрка.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
20.09.2019
Размер:
522.24 Кб
Скачать

Стислий зміст лекції

Розшукова (оперативно-розшукова) діяльність – один з найбільш складних видів правоохоронної діяльності, що пред'являє до здійснюючих її осіб специфічний комплекс вимог. Її необхідність обумовлена самим фактом існування протиправної, насамперед злочинної, діяльності, із властивим їй таємним, потайливим характером підготовки, здійснення злочинів, приховання їх слідів. Без пошукової діяльності практично неможливим стало б розкриття багатьох злочинів і залучення до відповідальності винних.

Структура розшукової діяльності досить складна, складові її дії й операції різноманітні та залежать від характеру розв'язуваних з їх допомогою завдань. У цілому для пошукової діяльності ці завдання визначені в законі й зводяться до виявлення, припинення, попередження, розкриття злочинів, а також до розшуку різних категорій осіб, які вклоняються від слідства та суду, покарання, що пропали без звістки тощо.

Мотив оперативно-розшукової діяльності надає зміст здійснюваним діям, тим самим визначаючи якість їх проведення й можливість досягнення мети. Будучи видом правоохоронної діяльності, оперативно-розшукова діяльність соціально мотивована потребами боротьби зі злочинністю, але її індивідуальна мотивація може бути різною. Найбільш істотним тут виступає пізнавально-діяльний мотив до виявлення схованих і навмисно приховуваних фактів і встановлення істини кримінальних подій.

Розшукові дії як складові оперативно-розшукової діяльності різноманітні й можуть розвертатися в досить складних самостійних видах діяльності в тих випадках, коли на шляху їх здійснення виникають перешкоди, що утрудняють досягнення мети. Ці перешкоди пов'язані з умовами, в яких здійснюються дії. Існує безліч ситуацій, для яких заздалегідь передбачати зміну умов неможливо. Тому як самі дії, так й їх операціональний склад нерідко вибираються та змінюються «на ходу», оперативно. Остання обставина висуває особливі вимоги до осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

Спеціальні дослідження дозволили побудувати психограмму оперативно-розшукової діяльності й визначити основні вимоги, які вона пред'являє до оперативних працівників.

Психологічну основу оперативно-розшукової діяльності становить специфічна база знань, змістом якої є система конструктивних динамічних моделей людей і механізмів їх поведінки.

Основним інтегральним психічним процесом, що лежить в основі даного виду діяльності, є оперативне мислення здійснюючих її співробітників. Його зміст в основному зводиться до побудови ідеальних оперативно-інформаційних моделей ситуацій, на основі яких формулюються оперативно-розшукові завдання й шляхи їх вирішення. На відміну від інших видів психічного моделювання, що мають місце, наприклад у педагогічній, діяльності, елементами оперативно-інформаційних моделей є динамічні образи людей як суб'єктів протиправних дій: від загальних подань про людину як суб'єкту злочинного поводження і його механізмів до образів конкретних осіб, що діють у конкретних умовах.

Оперативне мислення, будучи стрижневим психічним процесом; що забезпечує розшукову діяльність, безпосередньо «уплетено» у практику цієї роботи, прямо пов'язане з її результатами й становить основу професійної кваліфікації оперативника. Якщо виходити зі змісту оперативно-інформаційних моделей, то основу успішності оперативно-розшукової діяльності становить професійний досвід здійснюючих її осіб, що здобуває тільки на практиці.

Оперативно-розшукова діяльність є державно-правовим видом діяльності, тому реалізація її внутрішнього, психологічного змісту в зовнішніх діях сполучена з рядом досить істотних умов й обмежень. Одним з найбільш важливих є переважно негласний характер цього виду діяльності. Оскільки розшукові дії часто пов'язані із вторгненням в охоронювані права людей, підозрюваних у причетності до злочинів (коли їх дійсна провина ще не доведена), вони можуть здійснюватися тільки уповноваженими на їх проведення посадовими особами, які повинні сховати не тільки характер своїх дій як розшукових, але і їх мети, а також свою приналежність до правоохоронних органів.

Конспіративність розшукових дій – їх найважливіша характеристика, без її дотримання досягти потрібного результату часто буває неможливо. Суть конспіративності складається в навмисному прихованні щирих цілей здійснюваних оперативним співробітником дій або створенні в інших осіб ілюзорних подань про загальну структуру діяльності, до якої вони залучені. Саме тому закон строго регламентує використання специфічних методів оперативно-розшукової діяльності винятково з метою боротьби зі злочинністю.

Конспіративний характер оперативно-розшукових дій жадає від здійснюючих їх осіб високо розвинених навичок постійного контролю за всіма деталями своєї поведінки під час виконання службових завдань, особливо в контактах з іншими особами, тобто високо розвитої рефлексії. При цьому твердий самоконтроль не повинен робити впливу на природність, спонтанність поведінки оперативного співробітника й викликати які-небудь підозри з боку інших осіб про його щирі наміри.

Істотною особливістю багатьох завдань, що виникають у розшуковій діяльності, є невідомість або високий ступінь невизначеності самих об'єктів розшуку. Якщо таким об'єктом є конкретна особа, то одним зі шляхів формування джерела інформації про нього може бути розробка психологічної моделі (портрета)передбачуваного злочинця, на основі якої будується тактика його розшуку. Вирішення цього завдання припускає наявність досить глибоких, неакадемічних, а заснованих на практичному досвіді знань людської психології.

Самостійний комплекс психологічних за своєю суттю проблем розшукової діяльності пов'язаний з необхідністю вироблення способів «зняття» необхідної інформації з її джерел. Виконання цього завдання залежить від характеру як самого джерела-носія, так і самої інформації. Такими джерелами можуть бути предмети, документи, люди, обставини подій, що цікавлять. Робота з кожним з них вимагає своїх прийомів і методів, передбачити які заздалегідь практично неможливо. Незважаючи на широке застосування технічних можливостей в оперативній роботі, основним все-таки залишається одержання необхідних відомостей від конкретних осіб шляхом їх опитування. У якій би формі він не проводився, оперативному працівникові необхідно встановити специфічні відносини з опитуваною особою, мотивувати його або створити спеціальні умови, у яких дана особа повідомить потрібну інформацію, іноді – сховати істинні цілі опитування, не породити в опитуваної особи підозр у небажаному для нього напрямку використання відомостей та ін.

У процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності співробітники виконують безліч дій, вступають у контакти з різними людьми. Їх головне завдання при цьому – уміння відбирати у всьому потоці сприйманої інформації безпосередньо, що цікавлять його зведення, а також будь-які зведення, які він повинен фіксувати як співробітник оперативної служби міліції.

Загальною передумовою успішної реалізації багатьох розшукових дій є здатність співробітників до встановлення довірчих відносин з різними людьми й у першу чергу - зі злочинцями та особами з їх оточення. Саме в цьому середовищі зароджуються й звідси управляються криміногенні процеси, приймаються всі міри до їх скритності, таємності. Злочинці, як правило, добре усвідомлюють протиправність своїх дій, тому особливо чутливі до всяких спроб її виявити.

Навички встановлення міжособистісних відносин є базовими в основі продуктивної оперативної роботи. Оперативний співробітник повинен знати механізми встановлення контактів й, що найбільше важливо, довірчого відношення з боку інших осіб. Необхідно створити в іншої людини впевненість, що повідомлені їм зведення не будуть використані проти нього. Мотивація довірчості ґрунтується на очікуванні підтримки, допомоги або просто розуміння. Іноді вона має в основі матеріальний інтерес або носить характер угоди, при якій особа одержує які-небудь пільги в обмін на повідомлені зведення. Завдання оперативного працівника – розпізнавання психологічної основи встановлення довірчих відносин і побудова тактики контакту з її обліком.

У кожному разі оперативний працівник відповідає за безпеку тих осіб, з якими вступає в контакт. Плануючи й реалізуючи певні дії, у виконання яких включаються інші люди, він повинен передбачити міри для забезпечення їх безпеки. Це висуває специфічні вимоги до оперативних співробітників: уміння працювати в умовах високих нервово-психічних навантажень, зберігаючи при цьому здатність швидкого реагування на зміни ситуації й прийняття адекватних рішень.

У цілому оперативно-розшукова діяльність – це практична психологія боротьби зі злочинністю. Психологічна наука є для неї базовою дисципліною, яка впливає на якість рішення покладених перед нею завдань. Особливо продуктивним може бути сприйняття теорією та практикою оперативно-розшукової діяльності психологічних концепцій про механізми поведінки людини, у тому числі злочинної, умовах і механізмах криміналізації особистості, мотивації здійснення ними конкретних видів злочинної діяльності, психологічних теорій рольової поведінки.