- •1.Поняття правосуддя в цивільних справах. Поняття цивільної процесуальної форми. Види цивільного судочинства.
- •2. Поняття цивільного процесу. Стадії цивільного процесу.
- •3. Поняття та система принципів цивільного процесу.
- •4. Принцип гласності та відкритості судового розгляду.
- •8. Цивільні процесуальні правовідносини (поняття, елементи).
- •9. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин.
- •10. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •11. Особи, які беруть участь у справі, їх процесуальні права та обов'язки.
- •12. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов'язки сторін.
- •13. Співучасть в цивільному процесі. Процесуальні права та обов'язки співучасників. Необхідна та факультативна співучасть.
- •14. Неналежний відповідач та порядок його заміни. Відмінність заміни осіб в порядку заміни неналежного відповідача належним від заміни у порядку правонаступництва.
- •15. Процесуальне правонаступництво. Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.
- •16. Треті особи в цивільному процесі (поняття та підстави їх участі). Відміна третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •17. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Відміна третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, від первісних позивачів та співпозивачів.
- •19. Свідок як суб’єкт цивільного процесу. Особи, які не підлягають допиту як свідки. Показання свідків, порядок їх дослідження.
- •20. Правове становище спеціаліста у цивільному процесі. Експерт у цивільному процесі.
- •21. Підстави і форми участі прокурора в цивільних справах. Процесуальне становище прокурора у цивільному судочинстві.
- •22. Участь в цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, їх процесуальні права та обов'язки.
- •23. Форми участі органів державної влади у цивільному судочинстві.
- •25. Підстави та види судового представництва. Повноваження представника у суді.
- •26. Добровільне представництво у суді.
- •27. Поняття та види судових витрат.
- •28. Порядок обчислення судового збору. Ціна позову.
- •29. Розподіл судових витрат між сторонами.
- •30. Поняття і види підвідомчості.
- •31. Поняття та види підсудності.
- •32. Територіальна підсудність цивільних справ.
- •33. Фіксування судового процесу. Зміст журналу судового засідання.
- •34. Поняття доказування у цивільному процесі. Пояснення сторін і третіх осіб як засіб доказування.
- •36. Належність і допустимість доказів.
- •37. Обставини, що не підлягають доказуванню.
- •38. Предмет і межі доказування.
- •39. Речові докази, порядок їх дослідження. Порядок огляду речових доказів за їх місцезнаходженням.
- •40. Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.
- •41. Поняття та види процесуальних строків, їх обчислення.
- •42. Продовження та поновлення процесуальних строків.
- •43. Стадії наказного провадження.
- •1. Відкриття наказного провадження.
- •2. Стадія видачі (відмови у видачі) судового наказу.
- •4. Стадія скасування судового наказу.
- •44. Поняття та підстави видачі судового наказу.
- •45. Право на позов. Порядок пред'явлення позову.
- •46. Позовна заява, її реквізити. Залишення позовної заяви без руху.
- •47. Підстави для відмови у відкритті провадження у справі. Правові наслідки відмови у відкритті провадження у справі.
- •48. Матеріально-правові і процесуальні наслідки відкриття цивільної справи. Повернення позовної заяви, її правові наслідки.
- •49. Повернення позовної заяви, її правові наслідки.
- •50. Зміст і порядок попереднього судового засідання.
- •51. Судове засідання. Порядок судового засідання.
- •52. Заходи процесуального примусу.
- •53. Підстави і наслідки зупинення провадження в справі.
- •54. Поняття позову та його елементи.
- •55. Види позовів.
- •56. Право на судовий захист відповідача.
- •57. Види та порядок забезпечення позову.
- •58. Умови та порядок заочного розгляду справи. Розгляд заяви про перегляд заочного рішення.
- •59. Закінчення справи без винесення судового рішення.
- •60. Відмова від позову, його визнання. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову
- •61. Мирова угода сторін. Стаття 175. Мирова угода сторін
- •62. Засоби усунення недоліків рішення судом, який його постановив.
- •63. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи. Перерви в її розгляді.
- •64. Поняття і види судових постанов.
- •65. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •66. Додаткове рішення.
- •67. Зміст судового рішення як процесуального документа.
- •68. Судові дебати. Порядок постановлення і проголошення судового рішення. Стаття 193. Судові дебати
- •69. Законна сила судового рішення. Об'єктивні та суб'єктивні межі законної сили судового рішення.
- •70. Види ухвал суду першої інстанції
- •71. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
- •72. Порядок розгляду справи апеляційним судом.
- •73. Повноваження апеляційного суду.
- •74. Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
- •76. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
- •77. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •78. Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку та відхилення апеляційної скарги.
- •79. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
- •80. Розгляд судом справ про усиновлення.
- •81. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
- •82. Характеристика провадження у зв'язку з винятковими обставинами.
- •83. Характеристика касаційного провадження
- •84. Право касаційного оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Порядок подання касаційної скарги.
- •85. Межі розгляду справи судами апеляційної і касаційної інстанції.
- •86. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •87. Характеристика провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.
- •88. Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.
- •89. Негайне виконання судового рішення.
- •90. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.
69. Законна сила судового рішення. Об'єктивні та суб'єктивні межі законної сили судового рішення.
Законна сила рішення суду — це остаточна правова властивість, яку придбаває судове рішення, що не підлягає якому б то не було оскарженню з огляду на те, що вісі види оскарження були вичерпані, або з огляду на те, що вони не були використані і при цьому закінчилися всі строки, при яких оскарження є можливим. Іншими словами, це та властивість рішення, яка дозволяє привести його до негайного виконання в примусовому порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ч.І ст. 223 ЦПК).
Межі законної сили судового рішення. У теорії цивільного процесуального права межі впливу судового рішення прийнято називати межами законної сили і розглядати їх у двох аспектах: об'єктивні межі — досліджені судом, дійсно існуючі матеріально-правові відносини; суб'єктивні межі — суб'єкти цих матеріально-правових відносин.
Об'єктивні межі законної сили, як правило, пов'язують із предметом судового рішення. Предмет рішення по спорах про право завжди становлять відносини позивача — відповідача, так звані основні правовідносини. Крім того, у предмет рішення можуть бути включені відносини між відповідачем і позивачем по зустрічному позову, відносини між третьою особою із самостійними вимогами та сторонами і відносини між однією зі сторін і третьою особою без самостійних вимог за умови, що регресний позов третьої особи або до третьої особи був предметом судового дослідження і вирішений судом по суті.
Як відомо, законної сили може набрати рішення, прийняте судом, тобто яким вже підтверджена наявність або відсутність правовідносин, про які сперечалися сторони, у результаті чого воно зі спірного стало безперечним. Тому тільки безперечні, підтверджені судом матеріально-правові відносини можуть визначати об'єктивні межі дії законної сили рішення. Отже, об'єктивні межі законної сили обмежують дію судового рішення винятково правовідносинами, наявність або відсутність яких встановлює суд.
Суб'єктивні межі законної сили обмежують дію рішення суду колом осіб, на яких рішення суду поширюється. У такий спосіб виключається безпосередня дія судового рішення відносно осіб, які не мають відношення до справи, а також відносно до інших учасників цивільного процесу.
70. Види ухвал суду першої інстанції
Розмаїття ухвал дозволяє класифікувати їх за різними критеріями.
За суб'єктом постановлення ухвали суду поділяються на ухвали одноособового судді та ухвали колегіального суду.
За формою прийняття і фіксації ухвали можуть постановлятися у вигляді окремого документа або без оформлення у вигляді окремого документа. Ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з:
вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлений; прізвища та ініціалів судді (суддів — при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог;
описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;
мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;
резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Ухвала, яка постановляється судом, не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити: мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; висновок суду; строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження (ст. 210ЦПК).
За змістом ухвали поділяються на підготовчі, зупинювальні, заключні, відновлювальні та окремі ухвали.
Підготовчі ухвали характеризуються тим, що вони вирішують окремі процесуальні питання в ході розгляду справи, оформлюють дії суду і осіб, які беруть участь у процесі. Вони не змінюють хід процесу. Такі, наприклад, ухвала про забезпечення доказів, про забезпечення позову тощо. Безпосередньою метою підготовчих ухвал у стадії судового розгляду, як і при підготовці справи, є забезпечення правильного та своєчасного розгляду і вирішення справи. Вони оформлюють процесуальні дії суду та інших суб'єктів судочинства, спрямовані на створення необхідних умов для найбільш швидкого ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
На відміну від підготовчих зупинювальні ухвали не сприяють розвитку процесу та винесенню законного та обґрунтованого рішення, а перешкоджають відкриттю справи або припиняють її подальший рух всупереч волевиявленню осіб, які звернулися за судовим захистом. Постановляються вони в кожній стадії провадження в суді першої інстанції за відсутності передумов і умов, передбачених для реалізації заінтересованою особою права на судовий захист. До них належать ухвали про відмову в прийнятті заяви, про зупинення провадження у справі, про залишення заяви без розгляду тощо.
Мета зупинювальних ухвал по відкритій справі заключається у завершенні процесу без вирішення судом питання по суті, щоб уникнути незаконного і необґрунтованого рішення.
Заключні ухвали відрізняються від зупинювальних тим, що підставою для зупинення провадження в справі служить волевиявлення заінтересованих осіб. До заключних належать ухвали про зупинення провадження в справі через відмову особи, яка звернулася до суду, від своєї вимоги або укладення сторонами мирової угоди.
Мета заключних ухвал полягає в завершенні процесу без вирішення судом питання по суті у зв'язку з добровільним вирішенням сторонами матеріально-правового спору. їх постановлення передбачає, що кінцеві цілі цивільного судочинства досягнуті без владного підтвердження в рішенні суду прав і обов'язків сторін.
Особливу групу являють відновлювальні судові ухвали по оформленню дій, спрямованих на усунення недоліків рішення або підвищення ефективності їх виконання. Виносяться вони після закінчення судового розгляду, але по цільовій спрямованості тісно з ним пов'язані. До цієї групи належать: додаткове рішення, ухвала про усунення описок і явних арифметичних помилок у рішенні, ухвала про роз'яснення рішення, ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Згідно зі ст. 211 ЦПК суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суду, який постановив окрему ухвалу.